33

Організація наукового дослідження

Процес підготовки кваліфікованих кадрів сьо­годні все більше орієнтується на самостійну роботу, близьку до дослідницької.

Науково-дослідна робота — це головний шлях набуття, примноження й оновлення знань, який пе­редбачає уміння ставити наукові завдання, планувати їх виконання, організовувати збір та обробку інформації, а також створювати умови для генеру­вання нових ідей та їх практичної реалізації. Досвід наукової роботи набувається протягом усього твор­чого життя вченого, а фундаментом для нього є знан­ня основ методології наукових досліджень.

Студентам ці знання допоможуть під час освоєн­ня нових дисциплін, самопідготовки, написання курсових і дипломних робіт, рефератів, проходжен­ня виробничої і педагогічної практики, у процесі навчання в аспірантурі тощо. Крім того, оволодіння методологією наукових досліджень, безумовно, буде корисним і поза рамками навчального процесу — під час ведення диспутів і спорів, обстоювання різних поглядів, вибору найбільш аргументованих позицій.

Для наочності більшість із названих вище питань буде орієнтовано на підготовку та проведення еко­номічних досліджень. Зокрема, це стосується вибо­ру теми, послідовності досліджень, методів пошуку й обробки інформації, аналізу отриманих резуль­татів, формулювання висновків і пропозицій.

Наука як продуктивна сила

Предмет і сутність науки та її головна функція

Наука — явище складне і багатогранне. Дати їй остаточне визначення не можливо. У літературі є багато різних підходів щодо цього. Часто науку роз­глядають як форму суспільної свідомості або систе­му достовірних, безперервно оновлюваних знань про об'єктивні закони розвитку природи і суспільства.

Під терміном наука також можна розуміти доцільну ді­яльність певної спрямованості чи систему знань, що постійно розвивається як безпосередня продуктив­на сила суспільства.

Разом із цим наука- це також особлива форма людської діяльності, яка склалася історично і має своїм результатом цілеспрямовано відібрані факти, гіпотези, теорії, закони і методи до­слідження.

Безпосереднім завданням науки є опис, пояснен­ня і прогнозування процесів та явищ дійсності на основі законів, що нею відкриваються. Предметом науки є пов'язані між собою форми руху матерії або особливості відображення їх у свідомості. Матері­альні об'єкти природи визначають існування бага­тьох галузей знань, які, у свою чергу, адекватно відображають, відтворюють структуру об'єктів у системі наукових знань про них. Отже, наука — це знання, зведені в систему. Однак не всі знання, зве­дені в систему, адекватні науці. Наприклад, прак­тичні посібники зі слюсарної, теслярської, коваль­ської справи є певною системою знань, але їх не мож­на віднести до наукових, оскільки вони не розкри­вають нових явищ у технології виробництва, а міс­тять конкретні прийоми виконання робіт, що по­стійно повторюються.

Слід розрізняти поняття наука і знання. Знан­ня — це продукт науки і водночас її матеріал. Знання можуть бути буденними і науковими. Наукові знан­ня відрізняються від буденних послідовним і систе­матизованим характером, а також тим, що створю­ють нові поняття, закони і теорії. Якщо основою бу­денних знань є прості індуктивні узагальнення, емпі­ричним чином встановлені правила, то наукові знан­ня спираються на методи пізнання і закономірності.

Кожна наука включає в себе такі важливі ком­поненти: теорію, методологію, методику і техніку досліджень, результати досліджень, що надходять у практику, вчених з їх знаннями і здібностями, науково-дослідні заклади.

Сучасна система наукових знань представлена такими основними групами наук: природничими, технічними, суспільними. Вони між собою тісно взаємопов'язані. Складний, комплексний характер сучасних проблем вимагає поглиблення інтеграції суспільних, природничих і технічних наук. У свою чергу, міждисциплінарні дослідження потребують відповідних форм організації науки — мобільних, гнучких, ефективних.

Наука виникла із практики і розвивається пере­важно на її основі. Головна функція науки полягає у пізнанні об'єктивного світу. Протягом багатьох століть єдиною функцією науки було знання — на­копичення фактів і розкриття закономірностей навколишнього світу. Наука вивчала світ "якимвінє", але не ставила питання про те, "якимвінмає бути". Промислова революція розставила нові ак­центи — зародилася і почала розвиватися нова функ­ція науки, пов'язана з її участю у розвитку та вдос­коналенніматеріальноговиробництва. А науко­во-технічний прогрес XX ст. привів до становлення ще однієї функції науки — функції управління.