3. Гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив

Подібний погляд на гроші лежить в основі особливого підходу до теорії грошей, а саме портфельного підходу. Він є основою всієї сучасної грошової теорії. У капіталістичному суспільстві люди мають можливість зберігати багатства в різних формах (у вигляді державних облігацій, акцій), володіти грішми, машинами, будинками тощо. Портфельний під­хід розглядається індивідуально для кожного власника, який володіє пев­ним фондом багатства і приймає рішення з приводу якого-небудь активу, в якому він хоче зберігати своє багатство протягом даного періоду. Зокре­ма, власник вирішує питання про те, яку частину багатства він буде зберігати у вигляді грошей. Цей підхід був сформований Хиксом. Особа повинна розподілити своє особисте багатство W між різними видами активів. На цьому етапі слід проаналізувати два види активів: М – гроші, В – державні закупівлі, t – момент часу, на який приймається рішення:

W_t = M_t + B_t. (1.1)

Вважається, що мета полягає в максимізації доходу від багатства протягом періоду, на який приймається рішення. Власники визначають пропорції, відповідно до яких вони розподіляють своє багатство між грішми й облігаціями шляхом оцінки відносної прибутковості кожної фор­ми. Наприклад облігації приносять два види доходу – це відсоток і дохід від приросту капіталу, що буде отриманий, якщо курс облігації підні­меться протягом періоду, коли вона зберігається у власника.

Грошам, на відміну від інших товарів, властива абсолютна ліквід­ність. Ліквідність визначається як: 1) можливість використання певного активу в ролі способу платежу; 2) здатність даного активу зберігати свою мінімальну вартість незмінною.

Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага.

Портфельний підхід до визначення сутності грошей є методом аналізу їх використання.

Суть портфельного підходу полягає в оцінці його окремих елементів з позиції міри їх ліквідності (рис. 1.1).

Економісти використали умовний портфель активів окремого еконо­мічного субєкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх лік­відності, тобто здатності до обміну.

На першому місці в портфелі розміщена готівка, оскільки вона має найвищу абсолютну ліквідність (М₀), і тому ні в кого не виникає сумніву, що це – гроші. На другому місці розміщені вклади до запитання та карт­кові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка (М₁).

На третьому місці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу ліквідність, за що їх називають квазігроші і включають уже до третього грошового показника – агрегат (М₂)

Рис. 1.1. Схема портфельного підходу до сутності грошей

Ще нижчу ліквідність має наступний актив – облігації, в якому є еле­менти з достатньою ліквідністю, а є й із вкрай низькою. Тому в одних краї­нах перші з них вважають ще грішми, а другі – ні, а в інших країнах усі облігації вже не вважають грішми.

Однак, незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної відповіді на питання, що таке гроші.

У. Стаффорд, Т. Манн, Д. Норс визначали гроші як багатство держави, яке ототожнювали з коштовними металами. На цій підставі сутність грошей вони повязували з природними властивостями золота і срібла. Дж. Берклі і Дж. Стюарт сутність грошей зводили до виконання суто технічних функцій засобу обміну товарів та ідеальної одиниці обміну. Ф. Бендиксен визначав гроші як свідоцтво про надання послуг членам суспільства, що дає право на отримання зустрічних послуг. К. Маркс тлумачив як особливий товар, загальний вартісний еквівалент та уречевлені виробничі відносини. Він вважав, що в процесі розвитку суспільного поділу праці виникла потреба у регулярному обміні результатами праці. Товари обмінюються, бо на їх виробництво затрачено відповідну кількість суспільно необхідної праці, що становить їх вартість. Гроші є товаром-еквівалентом для виразу вартості. Вони виникли еволюційним шляхом, є виразом золота, яке зберегло свою товарну природу. Дж. Гікс і Л. Гарріс тлумачили гроші як суспільний феномен, тому грошима стає будь-який товар, що здатний виконувати функції засобу обігу, платежу й обміну вартості.

Гроші  кінцева форма загального еквівалента.

Гроші мають дві властивості: споживчу вартість і вартість.

Споживча вартість полягає в тому, що гроші відіграють роль загального еквівалента. Вартість визначається витратами праці на їхнє виробництво.

З появою грошей усі товари прирівнюються до грошей і часто самі створюють ціну.

Ціна товару  це спосіб відображення в грошах вартості товару.

Гроші, як усякий товар, мають певну внутрішню вартість. Визна­чається вона витратами суспільної праці на власне виготовлення. Однак гроші не мо­жуть виразити цю вартість у ціні як простий товар. Вони виражають у ній різноманітність товарів у вигляді мінових пропорцій. Мінова вартість гро­шей – це їх відносне товарне відображення, або купівельна спроможність.

Внутрішня і мінова вартість грошей повязані між собою. На міно­ву вартість впливають не тільки ринкові відносини, але й держава. Гроші як товар є продуктом людської праці й учасником товарообміну.

Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції способу обігу визначається опосередковано як їхня купівельна спроможність. Їхня цінність порівню­ється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Ці величини перебувають у відносно пропорційній залежності.

Гроші як капітал набувають своєї вартості на грошовому ринку під впливом попиту і пропозиції, і виступає вона у формі процента. Вартість грошей як грошей формується безпосередньо у сфері їх обігу, де гроші обмінюються на реальні блага, а вартість їх набуває форми купівельної форми спроможності. Тому зміну вартості грошей за певний період можна визначити за формулою:

І _в.г. = 1 / I _ц., (1.2)

де I _в.г. – зміна вартості грошей;

I _ц. – індекс середнього рівня цін за певний період

Зміна вартості грошей (I _в.г.) – надзвичайно важливий економічний показник, що відчутно впливає на всі сфери життя суспільства. Рівень вартості грошей, як і ті економічні процеси, що його визначають, не може залишатися незмінним.