Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку

1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва

Фінансове посередництво – це специфічний вид діяльності на гро­шовому ринку, що полягає в акумуляції його субєктами в обмін на свої зобовязання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в до­хідні активи. Унаслідок цієї діяльності:

на ринку з’являються нові фінансові інструменти і загальний асор­тимент їх значно розширюється, що посилює стимули для формування вільних грошових капіталів;

урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;

скорочуються витрати економічних субєктів на забезпечення руху свого грошового капіталу.

Субєкти грошового ринку, які займаються фінансовим посеред­ництвом, називаються фінансовими посередниками, які поділяються на дві групи:

банки;

небанківські фінансові посередники.

Економічна відмінність між ними полягає в тому, що субєкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи біль­ше коштів, ніж самі акумулювали. Банки ж є не тільки звичайними посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функ­цію. Тому правомірно розглядати банки не тільки як простих посеред­ників, а ще й як підприємства кредитної сфери.

Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку з одним і тим же обєктом – вірними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на конюнктуру цього ринку, можуть не тільки кон­курувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного економічного явища має важливе теоретичне і практич­не значення, особливо в сучасних умовах України, коли тільки форму­ється грошовий ринок, його інфраструктура і механізм регулювання.

Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності, оскільки брокери і дилери не створюють власних вимог і зобовязань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери). Фінансові посередники діють на ринку зовсім інакше – від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобовязання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, повязаними з їх залученням.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки. Їх еко­номічне призначення полягає в забезпеченні базовим субєктам грошо­вого ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціо­нування (рис. 9.1).

Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у:

можливості для кожного окремого кредитора оперативно роз­містити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника – оперативно мобі­лізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи спо­живчих затрат і так само оперативно повернути їх на початкові позиції;

скорочені витрат базових субєктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів;

послабленні фінансових ризиків для базових субєктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників;

збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до ве­ли­кого, високодохідного бізнесу;

можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і пози­чаль­никами наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники.

Рис. 9.1. Загальна схема фінансового посередництва