Тема 5. Інфляція і грошові реформи

1. Інфляція: суть, форми вияву, причини та наслідки

Інфляція – це знецінювання грошей, падіння їх купівельної спро­можності, викликане підвищенням цін, товарним дефіцитом і зниженням якості товарів і послуг. Залежно від причин, що викликають інфляцію, розрізняють такі її види:

відкриту, або цінову;

придушену, або приховану.

Перша виявляється в системному підвищенні загального рівня цін.

Друга – в зростаючому дефіциті товарів при формальній ста­більності цін, забезпеченій централізованим характером їх встанов­лення.

Можливе комбінування обох типів інфляції, тобто поєднання спо­лу­чення дефіциту держбюджету і товарного дефіциту зі швидким зростан­ням цін і зниженням реальних доходів населення.

З погляду макроекономічного аналізу розрізняють наступні групи інфляції:

наростаючу;

очікувану;

неочікувану;

структурну;

інфляцію зростання заробітної плати;

інфляцію прибутку;

інфляцію податкової політики;

інфляцію попиту;

інфляцію зростання матеріальних витрат виробництва.

Класифікація інфляції можлива на основі наступних критеріїв:

соціально-економічних умов;

типу грошової системи країни;

факторів і ступеня інфляційних систем.

Інфляція може бути досить рухливою і умовною:

нормальна – темп 3% – 3,5%;

помірна – до 10%;

галопуюча – 10% – 200%;

гіперінфляція – до 1 000%.

Причиною інфляції може бути як перевищення попиту над пропо­зи­цією (інфляція попиту), так і відставання попиту від пропозиції (інфляція витрат (пропозиції) (рис. 5.1).

Форми вияву інфляції:

знецінювання грошових знаків відносно вартості звичайних товарів;

поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни і на ринках інших країн;

знецінювання національних грошей відносно іноземної валюти;

зменшення валютного курсу національних грошей.

Наслідки інфляції:

1) зниження життєвого рівня населення;

2) ефект інфляційного оподаткування (зменшення реальної варто­сті накопичених грошей);

3) спад виробництва як результат зменшення стимулів до праці і роз­ширення виробництва;

4 ) некерована інфляція порушує управління економікою в цілому.

Рис. 5.1. Класифікація причин інфляції

Основні причини інфляції в Україні:

зменшення попиту на товари і послуги в результаті відставання зростання заробітної плати від зростання споживчих цін;

неринкова структура виробництва, що характеризується орієн­тацією на виробництво військової продукції, наявністю нерентабельних підприємств, що підтримуються різними видами дотацій;

диспропорція внутрішніх і світових цін;

монопольна структура економіки;

зменшення обмінного курсу гривні щодо долара;

дефіцит готівки – криза готівки і т. п.

2. Грошові реформи: поняття, цілі та види

Одним з інструментів грошової політики є грошові реформи. Гро­шо­ві реформи розглядають:

1) у вузькому розумінні – мова йде про проведення заходів із заміни існуючої грошової одиниці і відповідної стабілізації грошей без якісної перебудови системи грошового обігу;

2) у широкому розумінні – мова йде про проведення принципово нової за структурою і змістом системи функціонування й обігу грошей.

Основними формами стабілізації грошового обігу є грошові рефор­ми й антиінфляційна політика.

Стабілізація грошового обігу здійснюється за допомогою наступних методів:

девальвації – це зниження курсу національної валюти стосовно іноземних валют, викликане переважанням кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над їхнім товарним забезпеченням; основними при­чинами девальвації є інфляційні процеси й дефіцит платіжного балансу;

дефляції – це штучного вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси порівняно з потребами грошового обігу паперових гро­шей. Для проведення дефляції використовуються наступні грошово-кре­дитні інстру­менти: підвищення оподатковування з метою збільшення дохо­ду держави і скорочення купівельної спроможності населення, замо­ро­жування заробітної плати, зменшення витрат на заходи, продаж дер­жав­них цінних паперів на відкритому ринку, підвищення банківських дисконт­них ставок, введення регулювання у сфері торгівлі. З поняттям дефляції тісно повязане визначення дефляційна політика – це сукуп­ність регулюючих заходів уряду у сфері державних фінансів і грошово-кредитній сфері з метою стримування інфляції й оздоровлення платіж­ного балансу засобами зниження й уповільнення еко­но­мічного зро­стання;

ревальвації (реставрації) – офіційного підвищення золотого змісту національної валюти;

нуліфікації – акумулювання сильно знеціненої одиниці і введення нової валюти;

деномінації – закреслювання нулів, тобто зміцнення масштабу цін.

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова ре­фор­ма з деномінації грошової одиниці. У результаті проведення грошо­вої реформи наша держава одержала нову грошову одиницю – гривню, з обігу був вилучений український карбованець, що був введений у 1992 ро­ці, у результаті чого змінився масштаб цін.