3. Попит на гроші

Попит на гроші – одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. В Україні тільки формується цей ринок, вивчається попит на гроші, опановуються нові методи реалізації грошово-кредитної політики.

Попит на гроші виступає як запас грошей, який хочуть мати у своє­му розпорядженні економічні субєкти на певний момент. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, яким володіють еконо­мічні субєкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів або багатство в ліквідній формі, то це означає збільшення попиту на гроші, і навпаки. Такий підхід був за­сто­сований Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переважної ліквідності.

Після Кейнса його ідея спекулятивного попиту на гроші знайшла свій розвиток у працях Дж. Тобіна, Баумола та ін. Вони довели, що спе­ку­лятивний мотив впливає на весь обсяг попиту на гроші і розширює роль відсотка як фактора формування попиту на гроші.

Попит на гроші тісно повязаний зі швидкістю грошового обігу обер­нено пропорційною залежністю. У міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обігу, буде довше перебувати в розпорядженні економічного субєкта і буде більш повільним її обіг і навпаки:

1) швидкість грошей не може бути постійною;

2) збільшення швидкості обігу грошей і падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцитні платіжні кошти при зниженні умови моне­таризації ВНП і послабити кризу неплатежів;

3) зменшення швидкості обігу грошей шляхом збільшення попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обігу на конюнктуру ринку.

Мета попиту на гроші:

створення запасу купівельних і платіжних коштів;

накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що може давати прибуток власникові у вигляді %;

можливість накопичених запасів грошей підпорядковуватись двом вищевказаним цілям.

Звідси випливають і групи мотивів попиту на гроші з боку еконо­мічних субєктів:

трансакційний мотив;

мотив обережності;

спекулятивний мотив.

Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші ви­знають:

зміни обсягу виробництва;

обсяг національного доходу.

Цей вплив обумовлений трансакційним мотивом накопичення гро­­шей. Чим більший обсяг виробництва ВНП і НД, тим більшим може бути обсяг операцій щодо їх реалізації і тим більшим може бути запас грошей для ви­користання цих операцій. Ця залежність виражається такою фор­мулою:

MD = f(Q), (3.1)

де MD – обсяг попиту на гроші;

Q – номінальний обсяг ВНП.

Зміна номінального обсягу ВНП (Q) визначається двома показ­никами:

1) динамікою рівня цін;

2) рівнем реального обсягу виробництва.

Вплив кожного з цих показників є прямо пропорційним у міру зро­стання цін або збільшення фізичного обсягу виробництва, що призводить до зростання попиту на гроші, і навпаки:

MD = f(V,P), (3.2)

де V – фізичний обсяг ВНП;

Р – рівень цін.

Сучасний показник концепцій попиту на гроші:

1) швидкість обігу грошей;

2) зміна норми відсотка, що виражається формулою:

MD = f(R), (3.3)

де R – норма доходу на капіталізовані активи, що в основному залежать від норми відсотка;

3) показник накопичення багатства;

4) інфляція;

5) показник погіршення конюнктури ринку.

З урахуванням сучасних показників впливу на попит існує така формула:

(3.4)

де V – реальний обсяг ВНП;

Р – середній рівень цін;

R – рівень очікуваного доходу за альтернативними грошовими активами;

В – обсяг багатства;

I – рівень інфляції;

О – очікувані зміни ринкової конюнктури ;

+ – пряма залежність;

- – обернена залежність.