1.3 Особливості виховання екологічної культури у дітей дошкільного віку

Екологічні проблеми носять глобальний характер і торкаються всього людства. На сучасному етапі розвитку суспільства питання екологічного виховання здобуває особливу гостроту. Головна причина цього - тотальна екологічна безвідповідальність. У зв'язку із цим необхідно підсилити й більше приділяти увагу екологічному вихованню дитини вже з перших років життя.

Екологічне виховання, яке ґрунтується на принципі безперервності, є невід’ємною частиною виховного процесу, головним завданням якого є становлення високоморального громадянина України. Воно спрямоване на формування у майбутніх господарів Землі дбайливого відношення до природи як найбільшого багатства, почуття відповідальності за неї, сприйняття природи як загальнолюдської цінності та першооснови життя людей на Землі. Таким чином формується екологічна культура, гармонійні стосунки з природою. Шляхи реалізації цього завдання різноманітні, головна умова – доступність та зацікавленість дітей.

Дітям дошкільного віку властива унікальна єдність знань і переживань, які дозволяють говорити про можливість формування в них надійних основ відповідального відношення до природи.

П роблеми екологічного виховання дошкільників досліджували Звєрєва І.Д., Мамедова Н.М., Салєєва Л.П., Божович Л.І., Гайдак Н.Є. Психологи (А.Н. Леонтьев) відмічають, що у дітей дошкільного віку може бути сформовано готовність до правильної взаємодії з оточуючим середовищем.

Вона включає: емоційний бік – сприйняття світу природи, почуття здивування, захоплення, емоційно-позитивне відношення до її об’єктів; рольову готовність – можливість реалізувати свої знання та початкові навички в нестандартних ситуаціях; інтелектуальну готовність – певний рівень поінформованості дітей про природу, віковий рівень ерудиції та пізнавальних інтересів, усвідомлення себе часточкою живої природи.

Таким чином відбувається взаємодія основних компонентів: «знання – відношення – поведінка».

В педагогічній науці існують два різних поняття: «екологічне виховання» та «екологічне навчання». Вважаємо, що ці поняття взаємопов’язані, і тому навчання розвивається в контексті виховання, тим більше, що самі знання не визначають направленість діяльності людини. Тому, сутність екологічного виховання та навчання в набутті кожною дитиною та й людиною взагалі відчуття природи, вміння проникати в її світ та красу; розумінні, що природа є джерелом життя; діалектичної нерозривності і взаємообумовленості природи та людини.

Отже, що ж ми розуміємо під терміном екологія? Екологія – це наука про відносини живих організмів і утворених ними співтовариств між собою та навколишнім середовищем, це теоретична основа охорони природи і раціонального використання її ресурсів. А під екологічним вихованням розуміється формування в широких верств населення високої екологічної культури всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетворенням природи.

Основна мета екологічного виховання: навчити дитину розвивати свої знання законів живої природи, розуміння сутності взаємин живих організмів з навколишнім середовищем і формування вмінь управляти фізичним і психологічним станом.

Поступово визначаються освітні й виховні завдання:

- поглиблювати та розширювати екологічні знання;

- прищепити початкові екологічні навички й уміння - поведінкові, пізнавальні, перетворювальні,

- розвити пізнавальну, творчу активність дошкільнят в ході екологічної діяльності,

- сформувати (виховати) почуття дбайливого відношення до природи .

Д ошкільний навчальний заклад – один із основних етапів інтенсивного накопичення знань про оточуючий світ, розвиток багатогранних відносин дитини до природного і соціального середовища, що сприяє становленню особистості, формуванню екологічної культури.

Екологічна культура як якість особистості формується в системі безперервного екологічного виховання. Основними складовими суттєвого впливу на дитину в період її дошкільного розвитку є: сім’я, дошкільні заклади, засоби масової інформації.

Екологічне виховання та навчання ґрунтується на декількох принципах, які широко відомі:

Нарешті, інший бік екологічного виховання – естетична краса.

Л юдина навряд чи буде щасливою, якщо втратить можливість бачити прекрасне. Отже, ми зобов'язані зберегти все видове різноманіття тварин і рослин. Важливе виховне завдання: переконувати дітей у тім, що всі ці істоти - такі ж наші «сусіди на планеті». Велику спадщину в області виховання дітей навколишнім середовищем залишив нам видатний педагог В.Сухомлинський. На його думку, природа лежить в основі дитячого мислення, відчуттів і творчості. Відношення дітей і підлітків до об'єктів природи відомий педагог тісно пов'язував з тим, що природа – це наш рідний край; земля, яка нас виростила і годує; земля, перетворена нашою працею.