Казки вихованців днз «Білосніжка» та їх мам і бабусь з екологічного виховання

В одному густому і зеленому лісі жила – була собі мати – зайчиха і було в неї двоє синочків – зайчиків – Борька і Степашка. Степашка любив ходити до школи, багато читав книг, а Борька дуже любив бігати по лісу та галасувати. Мама - зайчиха часто сварила Борьку за те, що він не хотів вчитися, займатися корисними справами. На що той мамі відповідав, що не потрібні йому книжки та навчання. Адже набагато краще весь час бігати по лісу, відпочивати. Скільки не вмовляла мама свого неслухняного синочка, скільки не переконувала – все даремно. Одного разу, коли Борька і Степашка були вдома самі, хтось постукав у двері. Тихенько визирнув у віконце. Зайчата побачили лиса. Борька відразу розплакався від розпачу і переляку, почав бідкатися, бо не знав, що ж робити. - Не плач, - сказав Степашка. – Не хвилюйся, у нас же багато книг. Ми швиденько знайдемо в них про лисів і дізнаємося, чого вони бояться. Перелиставши декілька книг, Степашка таки знайшов, що лисиці бояться собак. Задумався він, а потім і говорить: - Слухай, братику, давай виготовимо швиденько маски собак, злякаємо вреднющого лиса. На цьому і порішили. Знайшли зайченята все, що було потрібно. Незабаром і маски були готові. Одягли Степашка і Борька маки, набралися хоробрості і з шаленим ричанням і гавканням вилетіли на лиса з дверей будинку. Лис подумав, що то – справжнісінькі злі собаки, дуже злякався та й ну тікати від зайчихиної хати. Коли ввечері повернулася мама – зайчиха, синочки розповіли їй про цікаву і не дуже веселу пригоду, хоча тепер зайчикам було весело: адже вони перемогли такого хитрющого і лихого звіра! Борька притих, замислився і зніяковіло сказав: - Тепер я зрозумів, яка цінна річ книги. Але щоб їх читати, потрібно вчитися в школі. З того часу зайчик Борька кожного дня ходив до школи, старанно там вчився і тому швидко почав читати і писати. А після школи він так же весело і безтурботнобігав по лісу.

Додаток 3

Робота з батьками

ПАМ’ЯТКА

Безпека дітей в Інтернеті

На сайті подано доступну, практичну інформацію з Інтернет-безпеки, що дозволить навіть початківцям ефективно використовувати ресурси мережі й захистити себе від небажаного контенту. Матеріали для дітей, батьків і вчителів (інтерактивні сценарії, короткі тести, готові плани уроків), завдяки яким діти зможуть освоїти основи безпечної роботи в Інтернеті. 

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти презентує новостворений навчально-методичний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів «Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі» (авт. Кочарян А.Б., Гущина Н.І.), який висвітлює використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі, містить статистичні дані про використання молоддю мережі Інтернет. Окремим розділом подаються методичні рекомендації для педагогів з формування у дітей компетенцій грамотного використання Інтернет-ресурсів.

«Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі» 

Листи:  Лист МОН України № 1/9–768 від 06.11.09 "Про захист дітей та молоді від негативних інформаційних впливів" 

Лист МОН України № 1/9-916. від 28.12.09 «Про проведення дня безпечного Інтернету» 

Лист МОН України № 1/9-815. від 11.11.10 «Про проведення конкурсу «Онляндія в моїй школі» 

Спеціалізовані веб-ресурси:

http://www.onlandia.org.ua 

http://www.microsoft.com/ukraine/athome/security/children/default.mspx 

http://www.nachalka.com/bezopasnost 

Програмне забезпечення для блокування небажаної інформації на сайтах: 

TMeter 

Traffic Inspector для школы 

Windows Live 2011 

KinderGate Родительский Контроль 

Norton Add-on Pack 

Kaspersky Internet Security 2011 

Один дома 

Интернет Цензор

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Дитина-комп'ютероман. Що робити?

Якщо ваша дитина, не навчившись толком зав'язувати шнурки, як кулемет строчить по клавіатурі; поява нової програми або гри діє на неї, як наркотик; тоді як «нормальні» діти носяться по вулиці, ганяючи м'яча, ваше чадо може годинами висіти за комп'ютером без їжі і сну - ця стаття для вас.

Кожен знає про шкоду впливу комп'ютерної залежності на психічне і фізичне здоров'я дітей. На практиці виглядає це дуже непривабливо: уроки робляться як-небудь, успішність нестримно падає, кращий друг - комп'ютер, відповідно проблеми з комунікабельністю, малорухливість і їжа, що з’їдається за комп'ютером або в поспішках від чого батьки теж не будуть в захваті.

Мінуси можна перераховувати ще довго, вони переважують декілька жалюгідних плюсів, повторюваних папами і мамами для заспокоєння совісті самим собі: «Нехай краще так, чим палити в під'їзді» або «в житті згодиться». Як може згодитися в житті проходження гри Counter Strike, не знає ніхто.

Домовленості, крики, нотації, запаролювання системи, як правило, дають негативнийрезультат. Непоспішайте давати вихід роздратуванню. Ваша дитина-комп'ютероман? Ось декілька порад, як отримати з цього користь. Купуйте ігри і програми на англійській мові і, повірте, незабаром вчителька англійської будевражена словарним запасом вашого чада.

Якщо немає можливості придбати окремий комп'ютер, виділіть дитині окрему операційну систему у вашому. Урочисто повідомте, що тепер він господар і може робити в ній, що забажає. Хай обслуговує, пробує програми - і одноклассники швидко почнуть його поважати та запитувати поради.

Порадьте вести щоденник або власні записи в комп'ютері, і ви навіть не встигнете зрозуміти, коли дитя освоїло Office Word.

Підкиньте маленькому комп'ютерному генієві чистих дисків і покажіть, як записувати їх. Повірте, він знайде їм застосування.

Домашнє відео і фото - ось де простір для творчості і фантазії. І нехай першими будуть змонтована батькова голова і тулуб кішки, а відеокліп - з дня народження бабусі. Головне - він знає ЯК це робити.

Але головне - встановіть непорушні правила користування ПК. Невиконання яких карається вищою мірою покарання: відлучення від ПК на день, два, а то і тиждень. Зрозуміло, що Вам буде шкода бачити свою пригнічену дитину. А ще будьте готові, що вона може пустити в хід сльози, істерики і шантаж. Тримайтеся,буде нелегко, але, думаю, не варто пояснювати, чому здаватися не можна. Хочеш місце за комп'ютером, виконуй правила:

Користуватися ПК в умитому, причесаному і одягненому вигляді.

Сідати за комп'ютер лише в разі вивчених уроків і в повністю чистій і охайній кімнаті.

За комп'ютером не приймати їжу, чай, лимонад і т.п.

Список справ, залишених мамою, виконаний на 100%. 

Не битися за мишку з сестрою (братом) - вчитися домовлятися.

Не чіпати папки «Папа» і «Сюди не лізь».

Можна при бажанні додати ще пару пунктів, але, впевнені, вистачить навіть і цього. Практика показує, що після виконання вищеперелічених умов, часу на ПК залишається якраз стільки, аби не зашкодити дитячомуорганізму.

Звичайно, не всі наведені тут правила і поради можуть спрацювати, а ще як мінімум один з батьків повиненвміти користуватися і обслуговувати ПК. Але якщо ваш маленький комп’ютероман  кмітливий, не має особливих проблем з навчанням в школі, голова знаходиться на потрібному місці, а за зайву годину за комп'ютером він готовий навіть мити посуд, придивіться уважніше до своєї маленької дитини, можливо, це майбутній Біл Гейтс?

РЕКОМЕНДАЦІЯ

Нацкомісія з моралі рекомендує дітям дивитись лише 50 сайтів

Спеціалізовані Інтернет-сайти дитячої літератури

http://childbooks.blox.ua/html – веб-сайт „Книги для дітей” 

http://abetka.ukrlife.org/ – веб-сайт для дітей „Весела абетка” 

http://www.abetka-logopedka.org/ – веб-сайт „Світ дитини” 

http://www.kazka.in.ua/ – веб-сайт „Українська казка” 

http://www.ae-lib.org.ua/_lit_child.htm – веб-сайт „Дитяча література” 

http://www.levko.info/ – дитячий сайт „Левко” 

http://www.mysl.lviv.ua/ – веб-сайт „Країна міркувань” 

http://slovogray.narod.ru/ – літературний сайт Ігоря Січовика 

http://dytjachi-virshi.org.ua – авторський сайт „Віршики пана Назара

Освітньо-інформаційні ресурси

http://teacher.at.ua/ – веб-сайт „Вчитель вчителю, учням та батькам” 

www.balachka.com – веб-сайт „Пиши українською” 

http://bibliyna-istoriya.org.ua/ – веб-сайт „Біблійна історія” 

http://cikave.org.ua/pro-sajt/ – веб-сайт „Цікаво про цікаве” 

http://www.ukr-tur.narod.ru/ – веб-сайт „Світ географії та туризму” 

www.akBooks.com.ua – веб-сайт „Академічна книгарня@онлайн” 

Lcorp.ulif.orgю.ua – український лінгвістичний портал «Словники України» 

http://www.idea-ukraine.org/ – проект „Відкритий світ інформаційних технологій”

Інтернет-сайти бібліотек та електронних бібліотек

http://www.4uth.gov.ua/ – веб-сайт Державної бібліотеки України для юнацтва (Київ)  http://www.chl.kiev.ua/ – веб-сайт Національної бібліотеки України для дітей  http://www.nbuv.gov.ua/ – веб-сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (Київ) 

http://www.bukvoid.com.ua/ – веб-сайт „Буквоїд” 

http://www.nplu.org/ – веб-сайт Національної парламентської бібліотеки України (Київ) 

http://www.ukrbook.net/ – веб-сайт Книжкової палати України імені Івана Федорова (Київ) 

http://library.zntu.edu.ua/res-libr-el.html – веб-сайт „Бібліотеки в мережі Internet” 

http://lyapota.boom.ru/lib.htm – колекція посилань на кращі електронні бібліотеки 

http://book.uraic.ru/ssylki/biblioteki – Інформаційно-довідковий портал „Library.ru” 

http://www.loc.gov/ – веб-сайт Бібліотеки Конгресу США 

www.bnf.fr/ – Bibliotheque Nationale или BNF) — веб-сайт Національної бібліотеки Франції 

www.bl.uk/ – веб-сайт Британської бібліотеки

Інтернет-сайти музеїв та картинних галерей України

http://prostir.museum/ – портал „Музеи Украины”

http://www.prostir.museum/sites/ua – веб-сайт „Музейний простір України”

http://namu.kiev.ua/ – веб-сайт Національного художнього музею

України http://www.warmuseum.kiev.ua/ – веб-сайт Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років

http://hutsul.museum/ – веб-сайт Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

http://museum.odessa.net/fineartsmuseum/ – веб-сай Одеського художнього музею

http://www.archaeology.odessa.ua/ – веб-сайт Одеського державного археологічного музею 

http://www.oweamuseum.odessa.ua/ – веб-сайт Одеського музею західного і східного мистецтва 

http://muzey.vn.ua/ – веб-сайт Вінницького обласного краєзнавчого музею http://www.museum.lviv.ua/ – веб-сайт Львівського музею історії релігії 

http://lvivgallery.org/ – веб-сайт Львівської національної галереї мистецтв 

http://honchar.org.ua/ – веб-сайт Музею I.М. Гончара 

http://www.chersonesos.org/ – веб-сайт Національного заповідника „Херсонес Таврійський”  http://www.tmf-museum.kiev.ua/ – веб-сайт Державного музею театрального, музичного і кіномистецтва України

Інтернет-сайти світових музеїв та картинних галерей

http://poklonnayagora.ru/ – веб-сайт Центрального музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. (Росія)

http://www.muar.ru/ – веб-сайт Державного музею архітектури ім. А.В. Щусєва (Росія)

http://www.spbmuseum.ru/ – веб-сайт Держаного музею історії Санкт-Петербурга

http://www.vmdpni.ru/ – веб-сайт Всеросійського музею декоративно-прикладного і народного мистецтва

http://www.mmoma.ru/ – веб-сайт Московського музею сучасного мистецтва

http://www.polotskmuzey.vitebsk.by/ – веб-сайт Національного Полоцького історико-культурного музею-заповідника (Білорусь) http://www.palacegomel.by/ – веб-сайт Гомельського палацово-паркового ансамблю (Білорусь)

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ

Педагогічні ситуації

І. Поки мама розмовляла зі знайомою, 4-річний син зірвав на клумбі квіти. Мати сварить його. Малюк плаче. Запитання до батьків:

1. Проаналізуйте поведінку дитини та матері: чи відповідає реакція матері вчинку дитини.

2. Чи дійсно вчинок дитини був упередженим. Обґрунтуйте свою думку. Якими могли бути причини вищевказаного вчинку 4-річної дитини?

II. Весна «заполонила» все подвір'я сонцем, світлом! Подвір'я сьогодні схоже на мурашок — стільки людей. Новосели приводять до порядку територію.

Працюють лише дорослі. Діти від п'яти до семи років і старші зайняті своїми справами. Працюють їхні мами, тата, бабусі та дідусі.

— Який з нього працівник? Він і лопату ще тримати не вміє! — говорить батько шестирічного Сашка.

А ось тато п'ятирічного Андрійка доручив сину підносити кілочки, потримати шнур. Його друзі Сергійко та Наталочка очищують ґрунт від каміння.

Запитання до батьків:

1. В чому полягає виховне значення праці дітей для інших?

2. Чи залучаєте ви дитину до участі у суспільно-корисній праці? Покажіть це на прикладах.

III. Якось під час осінньої прогулянки мама з шестирічним Максимом та його друзями натрапили на галявину, навкруги якої росли молоді со­сни. Але найдивовижнішою була посеред галявини самотньою береза з білосніжним стовбуром і майже недоторканими осіннім подихом лис­точками. Мама порівнює:

— Точно як у тій пісні: «А в полі береза стояла».

Взимку вони знову навідалися на ту ж саму галявину. Дуже цікаво було дізнатися, що стало з самотньою берізкою. Зараз тут усе зовсім інакше. Білосніжна пелена аж вбирає очі і на її тлі берізка: срібний стовбур і гілочки такі тоненькі, наче вправний художник вивів їх кінчиком пензля на білому папері.

Милуються красою дерева здалеку: до берізки не підійти, снігу по пояс!

Навесні мати з сином і його друзями знову біля своєї берізки. Вона все та ж, але виглядає зовсім інакшою. Діти це підмічають:

— Тепер вона зовсім не сумна.

— Вона наче в мережевому наряді.

— А стовбур такий самий .

— Пам'ятаєте, взимку ми не змогли підійти до нашої берізки і стояли, неподалік! — згадує Максим, погладжуючи стовбур, і раптом, подивив­шись вгору, дивується: «А небо, небо яке блакитне».

Підійшли ближче, крізь мереживо молодих листочків берези небо і Справді виглядає прозоро-блакитним.

Запитання до батьків:

1. У чому виховне значення таких прогулянок?

2. Чи використовуєте ви найближче природне оточення для форму­вання у дитини любові до природи, рідного краю?

3. Як це здійснюєте?

IV. Мама і донька повільно йшли тихою вулицею, прогулюючись. Мама тримала дівчинку за руку, та кожна з них була сама по собі. Донька, що­правда, робила спроби «зав'язати» з мамою розмову:

— Подивись, мамусю, які у дерева великі руки.

Мама нічого не відповідала, а донька вже розглядала великий камінь, що лежав на узбіччі.

— Ці дірочки — камінцеві очі, так? Він через них бачить?

— Чого ти, Марійко, тільки не вигадуєш. Поки гуляєш з тобою, сто­мишся більше, ніж від будь-якої роботи. Іди спокійно.

Марійка підкорилась, ішла спокійно і вже не бачила ні «камінцевих очей», ні «рук дерев».

Запитання до батьків:

1. У чому педагогічна цінність спільних прогулянок батьків з дітьми?

2. Як їх організувати і провести так, щоб вони мали пізнавальну і ви­ховну користь?

3. Чи ефективна прогулянка матері з дочкою в описаній ситуації? Об­ґрунтуйте свої судження.

V. Розповідь п'ятирічного хлопчика:

«Коли ми переїхали до нового будинку, на п'ятий поверх, бабуся по­дарувала мені котика. Він у нас пожив-пожив, а потім мама вигнала його з дому, і великі хлопчаки його вбили. Я його поховав біля муру, мама сказала: «Не плач. Я куплю тобі шаблю і гвинтівку».

Запитання до батьків:

1. Дайте оцінку вчинку матері.

2. Які негативні риси характеру можуть проявитися у дитини під впли­вом таких вчинків дорослих?

3. У чому пізнавальне і виховне значення спілкування дітей з твари­нами?

4. Яких тварин можна тримати вдома?

VI. Якось вихователька попросила дітей розповісти, як вони допома­гають батькам у вихідні дні. Діти розповіли багато цікавого, а Михайлик сидів і мовчав.

На запитання виховательки, як він допоміг вдома мамі, хлопчик від­повів:

— Я хотів допомогти мамі полити квіти на балконі, а тато сказав: “Не твоє це діло, в жіночі справи не лізь”.

Запитання до батьків:

1. Як ви розумієте заяву батька?

2. Якої шкоди справі виховання синів завдають подібні заяви батьків?

VII. Мати вранці проводжає сина у дитячий садок. Закінчився дощик і виглянуло сонечко. Все навколо сповнене гармонією кольорів і форм.

— Поглянь-но в калюжку, що ти бачиш? — Звертається вона до хлоп­чика.

— Сонечко! — відгукується він.

— А який віршик про сонечко ти знаєш? Дитина пригадує і декламує маленький віршик.

— Яке чудове сьогодні небо — синє, без жодної хмаринки, воно зда­ється бездонним, — каже мати сину.

— До чого прекрасні віти квітучої вишні, — продовжує вона. — Кожна квіточка тендітна і не схожа на іншу. У японців квіти сакури, квітучої вишні, вважаються символом краси. Ану лиш, придивися до цих двох квіточок. Яка з них тобі подобається найбільше?

Запитання до батьків:

1. Чи може у дитини естетичне сприйняття виникнути саме по собі?

2. З якою метою мати постійно звертає увагу сина на красу природи, довкілля?

3. Як би ви використали прогулянку для пробудження у дитини есте­тичних почуттів, вміння бачити і розуміти красиве?

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Кому не знайома звичка постукати по дереву, щоб не наврочити? А чому саме по дереву? Звідки пішов такий звичай, звідки впевненість, що доторкнувшись до пагона або гілки, ми віддаємо їм свої напасті?

Виявляється, ще в давнину зранені воїни завжди шукали дерево. Вважалось, що доторкнувшись до нього та «увібравши» енергію рослини, можна швидко видужати. Особливо ефективними в такій терапії вважа­лись дуб або сосна. Насититися їхньою енергією вважалося доцільним перед далекою дорогою або битвою. Ще з давніх часів говорили, що той, кому необхідно серйозно подумати, хай постоїть біля дуба.

Дуб для наших предків був священним деревом. У дубових гаях здав­на будувалися храми, де приносили жертви богам. Збереглись уламки священного дуба X-XI ст. із вбитими в ньо­го щелепами дикого кабана. Українські ко­лядки розпові­дають, що дуб був першим деревом на землі, що рос­ло на невелич­кому острівці. Це вже потім три соколи, що сиділи на його вершечку, дістали піску із дна моря і, роз­віявши його, утворили всю землю. «Нехай ваш синочок росте як дубок» — тобто міцний і сильний, бажали батькам хлопчика на хрестинах. Кажуть, під дубом завжди зупинявся на спочинок козак Мамай і ставав ще сильнішим і міцнішим.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Шановні батьки! Перебуваючи разом з дітьми на прогулянці, по­спостерігайте, що шукають в траві птахи? Чому метелики літають біля квітів? Що вони роблять? Висновки зробіть разом з дітьми: всім тваринам потрібна їжа, адже вони живі істоти.

2. Перебуваючи разом з дітьми в парку, помилуйтесь його красою, погодуйте білочку горішками. Акцентуйте увагу дітей на тому, що вона жива істота і також хоче їсти.

3. В теплий осінній день, перебуваючи з дітьми біля водойми, зверніть увагу дітей, яка вода в ній — чиста чи брудна? Хто мешкає у водоймі? Зверніть увагу дітей на те, що і рослинам, і тваринам, і птахам, як і лю­дям, вода потрібна чиста.

4. Разом з дітьми уважно огляньте кімнатні рослини, які є у вас удома. Доручіть дітям самостійно дізнатись, які з рослин більш вологолюбиві, а які менше (діти про це вже знають) і полити їх.

5. Проведіть разом з дітьми дослід: в дві склянки посадіть цибулини, але в одну налийте воду, а в іншу — ні. Далі спостерігайте за змінами. Висновки зробіть разом з дітьми.

6. Пересадіть зі свого городу кущ помідорів чи чорнобривців, а по­тім разом з дітьми поспостерігайте, де довше буде рости рослина — на городі чи в квартирі? Чому?

7. Перебуваючи у парку чи на присадибній ділянці, зверніть увагу дітей на стан рослинності. Чому зів'яли рослини на городі, на квітнику? Чому опало листя? Хай про все це розкажуть вам діти.

Зима

1. Шановні батьки! Поспостерігайте разом з дітьми за мешканцями акваріуму і спитайте в дітей: чому на поверхню води піднімаються мо­люски? Чи добре живеться рибкам в акваріумі? При необхідності разом з дітьми частково замініть воду в акваріумі.

2. Запропонуйте дітям провести невеликий дослід: де краще диха­ється — на вулиці, біля дороги, чи у парку? Допоможіть дітям зробити правильний висновок.

3. Проведіть разом з дітьми невеликий дослід: вазу з квітами помістіть в прозорий поліетиленовий мішок і туго зав'яжіть його. Через деякий час зверніть увагу дітей на те, що в середині мішка з'явились крапельки води. Чому вони з'явилися? Відповідь шукайте разом з дитиною: рос­лина також дихає.

4. Вранці, йдучи у дитячий садок, зверніть увагу дітей на місцезнахо­дження сонця. Чи знаходиться воно так високо, як було влітку? Зверніть увагу дітей на температуру повітря. Спитайте в них, чому стало холодно? Допомагаючи відповісти дітям, поясніть положенням сонця на небі.

5. Перебуваючи з дитиною в лісі чи парку, запропонуйте їй знайти тих комах, яких вона зустрічала влітку. Куди вони зникли і чому? Хай про все це розкажуть вам діти, вони це вже знають.

6. Перебуваючи з дитиною на прогулянці у парку, попросіть її розпові­сти, чому взимку рослини «сплять»? З чим це пов'язано? Про залежності, які існують між неживою природою і живою, діти вже знають.

Весна

1. Шановні батьки! Перебуваючи на присадибній ділянці, зверніть увагу дітей на перших комах. Чому з'явилися метелики? Де вони літають? Чи потрібні рослинам метелики?

2. Йдучи у дитячий садок, зверніть увагу дітей на те, чим зайняті птахи? Де вони мешкають? Чим живляться? Яку користь приносять?

3. Прочитайте дітям книжку Ю.Дмитрієва «Про природу для великих і маленьких». Спробуйте подивитися на природу разом з дітьми очима героїв цієї книги.

4. Запропонуйте дітям розповісти вам оповідання, яке прочитали їм у дитячому садку (З.П.Плохій «Хто потрібніший») і виясніть, хто ж самий потрібний на Землі?

Такі «домашні завдання» даються з метою зацікавити батьків, коли не вдається переконати їх прийти на збори і консультації. Приймаючи завдання як обов'язкове для дитини, вони поступово самі залучаються до наміченої справи і починають проявляти до неї цікавість.

Такі «домашні завдання» виступають в комплексі взаємодоповнюючих форм роботи з сім'єю, вони використовуються для більш глибокого за­своєння дитиною знань, одержаних у дитячому садку, а також для спіль­ної діяльності, в процесі якої дошкільники і дорослі вчаться узгоджувати свої зусилля і краще розуміти один одного. Під впливом цього батьки «повертаються обличчям» до проблем, які були підняті у дитячому сад­ку і до педагогів як до спеціалістів з цієї проблеми. А це дуже важливо для взаємодії обох сторін. При найбільш відповідальному ставленні до справи виховання без активної взаємодії вихователі і батьки не зможуть вирішити складні завдання екологічного виховання дітей.

Додаток 4

ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ

Про сучасні підходи до екологічного виховання дошкільників

Останні роки 20 століття – це час розвитку двох паралельних процесів: поглиблення екологічних проблем нашої планети і їх осмислення людством. В Україні в цей період відбувалося становлення системи безперервної екологічної освіти. Проводилися присвячені цьому конференції, семінари, наради, створювалися технології, велися наукові дослідження. Формувалася концепція безперервної екологічної освіти, початковою ланкою якої – і це вже загальновизнано – є сфера дошкільного виховання.

Адже, саме на етапі дошкільного дитинства формується початкове відчуття оточуючого світу: дитина отримує емоційні враження про природу, накопичує уявлення про різні форми життя. Таким чином, уже в цей період формуються першооснови екологічного мислення, свідомості, екологічної культури. Але це відбувається при одній умові – якщо дорослі, які виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють екологічні проблеми і турбуються про їх вирішення, знайомлять дитину з прекрасним світом природи і допомагають налагодити взаємовідносини з ним.

В перекладі з грецької мови «екологія» - це наука про дім, житло («ойкос» - дім, «логос» - наука). Вона виникла в 19 столітті як частина зоології, екологія визначилась як наука про взаємозв’язки живих організмів із середовищем мешкання та один з одним (до складу живих організмів входить і людина). Зараз цей напрямок називають біологічним або класичною екологією. З розвитком суспільства ця наука все більше набувала соціального значення і в сучасному тисячолітті вийшла за межі природознавчих наук. З’явилася екологія соціальна – (галузь соціології, що вивчає суспільно-історичні взаємовідносини людини і природного середовища в аспекті закономірностей розвитку суспільно-економічних формацій) і екологія людини – (дослідження проблеми впливу навколишнього середовища на людину, вивчає особливості урбанізованих біогеоценозів тощо).

В середині 20 століття екологія стала відомою серед усіх людей, незалежно від їх спеціальності. Вона стала наукою, яка повинна допомогти людям вижити, зробити їх середовище мешкання пригодним для існування. На жаль, людство усвідомило це, коли вже стали відчутні негативні наслідки споживчого ставлення людей до природи, коли на планеті практично не залишилося куточків незайманої природи, коли стан середовища мешкання вже негативно відбився на здоров’ї великої кількості людей.

Існування різних напрямків екології (екологія соціальна, екологія людини, прикладна екологія) повинно враховуватися і при відборі змісту екологічної освіти дошкільників. Крім того, не можна забувати і про світоглядне значення екології, її зв'язок з усіма галузями знань: історією, культурою, географією і т.п. Але в той же час не можна стирати грані цього поняття, використовуючи його в якості модного напрямку без усілякої на те основи. В наші дні слово «екологія» стало дуже популярним, причому, як правило, воно вживається в поєднанні з акими не дуже приємними для нас словами, як «катастрофа», «небезпека», «криза».Крім того, це поняття набуло новий, часто зовсім далекий від початкового значення зміст у виразах «екологія душі», «екологія музики», «екологія мови», «екологія культури». Звичайно, кожен із цих термінів несе своє смислове навантаження, але слово «екологія» часто вживається лише заради моди, гарного звучання. Так, займаючись проблемою «екології душі» (тобто проблемою моралі), педагоги торкаються дуже важливого виховного аспекту – формування особистості, зокрема і ставлення дитини до природи, оточуючого світу. Але екологія, як наука, тут ні до чого. Звичайно, що моральні засади дуже важливі для екологічного виховання дитини, але це лише один із його аспектів, хоча і дуже важливий. Більш того, не всі закони природи моральні з точки зору людини.

Людина може володіти прекрасними моральними якостями, але не знаючи законів природи, буде робити антиекологічні вчинки. Наприклад, виконуючи закони людської моралі, дитина намагається врятувати пташеня, яке випало із гнізда, бере його в руки. Після цього в більшості випадків пташеня гине. Отже, моральні якості повинні поєднуватися з елементарними екологічними знаннями, лише тоді поведінка людини по відношенню до природи буде екологічно доцільною. Часто можна почути вираз «погана (хороша) екологія». Але слід пам’ятати, що екологія, як наука, не може бути поганою чи хорошою. Оцінювати можна лише екологічну ситуацію (нормальна, погана, небезпечна, безпечна і т.д.).

Екологічна інформація все частіше входить в наше життя, але нам не завжди вистачає знань, щоб правильно її оцінити. Інколи звичайна інформація про кількість різних викидів в оточуюче середовище, про посилення забруднення атмосфери в безвітряні дні викликає паніку і багато самих різних чуток, які не відносяться до реальної ситуації.

В той же час, ми живемо поруч з об’єктами екологічної небезпеки, не знаючи про їх вплив на наше здоров’я, вирощуємо овочі біля автотрас, де сильно загазоване повітря транспортними засобами, купаємося і ловимо рибу в річках поруч з трубами стічних вод, обробляємо свої городи великою кількістю отрутохімікатів, самі створюємо звалища сміття поруч зі своїми будинками і т.д.

Одночасно ми вважаємо, що вплинути на стан оточуючого середовища може лише уряд, але ніяк не ми самі, і що від нас нічого не залежить. Така точка зору пояснюється тим, що довгий час в більшості навчальних закладів не знаходилося місця для екології. Виховувалось споживче ставлення до природи, намагання її підкорити і покращити на свій лад. Дорослим людям, вихованим не таких позиціях, зараз дуже важко змінити свої погляди на оточуюче середовище. Надія – на підростаюче покоління, яке ми повинні виховати по-новому.

Сутність «екології» добре відображають «закони», сформовані в популярній формулі американським вченим Б. Коммонером: «все пов’язане з усім – все куди-небудь зникає – все чогось варте – природа знає краще нас». Ці закони часто визначають наше життя, хоча ми про це і не здогадуємося. Людина може знайти багато прикладів із власного життя свого оточення, які підтверджують перераховані закони. Отже, екологічне виховання – це нова категорія, яка безпосередньо пов’язана з наукою екологією, різними її галузями.

В класичній екології центральними поняттями є:зв'язок рослинних і тваринних організмів із середовищем мешкання, морфофункціональне пристосування до нього; зв'язок із середовищем в процесі росту і розвитку;розмаїття живих організмів, їх екологічна єдність; угрупування живих організмів;людина як жива істота; середовище її мешкання, яке забезпечує здоров’я і нормальну життєдіяльність;використання природних ресурсів в господарській діяльності людини; забруднення оточуючого середовища; охорона і відновлення природних багатств.Багато років в нашому суспільстві переважав споживацький підхід, у відповідності з яким людина є господарем і хазяїном природи, яка здатна змінити її для задоволення своїх потреб. Зараз з’являється інше бачення, необхідно переходити до нової системи поглядів, які зводяться до того, що при вирішенні будь-яких проблем пріоритет віддається не соціально-економічним, а природнім фактором. Кінцевою метою цієї системи поглядів є також людина, але не прямо, а опосередковано, через збереження її середовища мешкання.

Які ж положення повинні стати центром екологічного виховання: людина – частина природи; міра речей – унікальність життя; узгодження потреб з

екологічними вимогами; повага до всіх форм життя.

Чого необхідно уникати в екологічному вихованні дітей? «Людина – господар природи». Виходячи з цієї точки зору всі об’єкти природи розглядаються з позиції корисності для людини; вважається, що людина може змінювати природу для створення комфортності життя, але без врахування природних закономірностей. «Шкідливі і корисні рослини і тварини». В результаті такого поділу спостерігається споживчий підхід до природи, а у дошкільників уже на підсвідомому рівні формується негативне ставлення до хижаків, отруйних рослин і грибів (змії, вовки, мухомори).

А справедливо було б відмітити, що в природі немає шкідливих і корисних тварин, такими вони можуть бути лише по відношенню до людини. Так і жаби, і жуки, і слимаки, і метелики, і їх гусінь – всі вони є ланками одного харчового ланцюга, і кожен з них виконує свою роль в природі.

Є ще один стереотип, який вживається майже всіма вихователями, які

займаються екологічним вихованням дітей: «Необхідність бережливого ставлення до об’єктів природи і їх охорона», але пояснюється це лише з точки зору використання, корисності природи для людини. Вираз «ліс – наше багатство, бо дає нам гриби, ягоди, свіже повітря» не базується на екологічних позиціях.

Звичайно, ми повинні говорити дітям, як використовуються природні багатства, для чого вони потрібні людині, але, перш за все, необхідно говорити про самоцінність природи. Недоречним буде такий підсумок спостереження в природі, який зробив вихователь: «Природа потрібна нам, бо вона нас годує, взуває, одягає, дає нам все необхідне для життя». В даному випадку у дітей буде формуватися лише споживацьке ставлення до природи, шанобливе ставлення буде лише до тих об’єктів, які мають практичне значення, і байдуже ставлення до «некорисних» для них об’єктів природи, що заперечує ідею самоцінності всіх видів без винятку.

Досить розповсюдженим є стереотип, коли ділять природні об’єкти на

красиві і негарні, небезпечні і безпечні. При цьому велике значення має ставлення самого вихователя до об’єктів природи, яке зразу ж передається дітям («мурашок не можна чіпати, бо вони кусаються») про це, звичайно, потрібно сказати дітям, але з екологічної точки зору діти повинні знати, що мурахи виконують свою функцію в біоценозі лісу.

Емоційно забарвлене негативне ставлення вихователя до об’єктів природи часто можна прослідкувати при ознайомленні дітей з природою: «жаба – не красуня, але вона корисна, бджоли – кусючі, але вони лікують, зозуля – погана матір». Говорячи так, наприклад, про зозулю, необхідно пам’ятати, що цей птах займає в природі своє місце, і інтенсивно робить те, що сприяє її збереженню як виду.

У дітей старшого дошкільного віку чітко сформовані уявлення про їстівні і неїстівні гриби, але, на жаль, у цих дітей виробилося позитивне ставлення до їстівних грибів і негативне – до отруйних. Результатом такого ставлення є незнання дітей, що гриби сприяють перетворенню мертвих залишків і сприяють утворенню ґрунту.Часто педагоги, батьки дозволяють собі в присутності дітей висловлювання:

«Не бери в руки, воно бридке, слизьке, не гарне». У дітей в цьому віці емоційне несприйняття тварин переходить до практичної дії: вигнати, роздавити, зламати.

А тому з екологічної точки зору необхідно сформувати у дитини бережне

ставлення до всіх живих істот без виключення, незалежно від того, подобаються вони чи ні.

Сприйняття краси природи, звичайно, підсилює емоційне ставлення до неї дитини і тому є дуже важливим виховним моментом. Але з позиції екологічного виховання необхідно дати зрозуміти дитині, що зовнішній вигляд будь-якого організму – це результат його пристосування до життя в певних умовах, навчити розуміти красу, як прояв доцільності, усвідомлювати необхідність існування будь-якого організму не залежно від наших симпатій і антипатій. Не обов’язково любити всі рослини, тварини, але поважати всі прояви життя на Землі – це необхідно. Оціночні судження по відношенню до об’єктів природи повинні бути виключені із екологічного виховання дошкільників. З позиції екології живі організми не можуть бути хорошими чи поганими, корисними чи шкідливими.

Вони мають рівне з людиною право на існування, кожен з них відіграє свою, виключну роль в природі.

Оціночні судження можуть використовуватися лише для характеристики

вчинків людини по відношенню до світу природи, тварини не можуть вчиняти

добре чи погано, їх поведінка визначається біологічними законами.

Звичайно, елементарні знання про лікарські, отруйні, їстівні рослини, гриби необхідні, але не це повинно бути головним в екологічному вихованні дошкільників. Діти мають усвідомлювати уявлення про те, що бережного ставлення потребують всі організми без виключення, не залежно від ступеня небезпечності чи корисності для людини.

Наша мета – показати дитині, що будь-який живий організм входить в складний ланцюг природних взаємозв’язків і його втрата може викликати непередбачені наслідки. Утвердилися й інші поняття в методиці екологічного виховання: «допомагати природі», «множити її багатства». Дійсно, ці поняття можуть мати право при умові, що дитині паралельно подається інформація про необхідність дотримання законів природи, про те, що дика природа прекрасно живе за своїми власними законами і може обійтися без людини.

Отже, посадити дерево, квітку – це добре чи погано? Звичайно добре, якщо ми прикрашаємо своє місто, подвір’я, але при цьому треба знати, де і що необхідно садити, щоб рослини не загинули.

Намагаючись «покращити природу», людина завозила з інших континентів

рослини, тварини, але не завжди це йшло на користь і людині і природі. Всі пам’ятають про кролів, які були завезені з Америки в Австралію. Але для природи Австралії ця любов обернулася трагедією: в австралійських саванах не було хижаків, які б регулювали кількість кролів, а тому їх розплодилося дуже багато, і місцеві жителі почали вести з кролями боротьбу, бо вони знищували посіви фермерів.

То як же бути? Хіба не потрібно вчити дітей допомагати природі? Потрібно, і треба пам’ятати про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили. Необхідно допомагати тваринам, які живуть поруч біля нас, бо їх благополуччя залежить від нас, наших дій. Догляд за живими організмами, турбота про них мають великий емоційний вплив на дитину. Але при цьому вона повинна розуміти: в дикій природі допомога людини, якщо вона дійсно необхідна, повинна бути добре продуманою.

Таким чином, ми повинні чітко розмежовувати дії людей в оточуючому середовищі і в природних умовах. Кожна дитина повинна розуміти, що «покращувати природу», «допомагати» їй можна лише в тому середовищі, яке вона сама змінила: в місті, селі, в сквері, на ділянці дитячого садка, в куточку живої природи. Саме в такій ситуації підходить відомий вислів А. Сент-Екзюпері: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили».

Виходячи із всього вище сказаного, як же бути? Які природні об’єкти можна добирати для спостереження з дітьми? Чого необхідно уникати?

На жаль, практика показує, що для вирішення завдань екологічного виховання самі вихователі часто завдають шкоди природі: так, наприклад, для проведення порівняльних спостережень за розвитком дерев і кущів на вулиці і в теплому приміщенні, вихователі зрізують гілки, ставлять їх у вазу і при цьому виховують спостережливість і бережне ставлення до природи (для такого заняття в групу можна занести такі гілки, які були обрізані садівниками для покращення крони дерева).

Ні в якому разі не можна збирати букети дикорослих квітів для свята чи для спостережень за ними в групі (підсніжник, пролісок, дзвоник, конвалію). Якщо немає можливості поспостерігати за ними в природі, то ці рослини необхідно посадити на ділянці дитячого садка в куточку лісу.Не допустимим є демонстрація колекції висушених комах або ж земноводних, які плавають в банці з формаліном. З цими об’єктами необхідно знайомити дітей під час спостережень в природі, а якщо це неможливо – то ознайомлення відбувається через розгляд картин, перегляд діафільмів, слайдів.

Звичайно, з точки зору пізнавальної діяльності, колекції метеликів, жуків, чучел звірів, птахів дають дітям більш реальні уявлення про тварин, ніж знайомство за картинами. Але з позиції екологічного виховання такий підхід повинен бути повністю виключений з практики роботи дошкільних навчальних закладів. Крім ого, екологічне виховання передбачає, перш за все, формування у дитини емоційного, бережного ставлення до об’єктів природи, здібності бачити їх красу, а не детальні біологічні знання особливостей кожного виду рослин і тварин.

Таким чином, в екологічному вихованні дошкільників необхідно відмовитися від багатьох стереотипів, які були сформовані в попередні роки. Природа не повинна розглядатися лише з утилітарної точки зору. Необхідно показати дітям її унікальність, красу і універсальність (природа–середовище життя всіх істот, включаючи людину; об’єкт пізнання, задоволення її етичних і естетичних потреб; і лише потім–об’єкт людського споживання). Ми повинні охороняти природу не лише тому, що вона нам щось дає, а й тому, що вона самоцінна. Тобто девізом в роботі з дітьми повинно стати: «Не зламай–якщо можна, не рубай–якщо можна, пожалій–ти це можеш».

В останні роки в дошкільній педагогіці з’явилися поняття «дошкільна освіта», «освітній простір дошкільного закладу», «освітні програми», а самі дитячі садки офіційно названі дошкільними навчальними закладами. В зв’язку з тим, що дошкільна ланка є частиною системи безперервної екологічної освіти, стає можливим використання терміну «екологічна освіта дошкільників», (але все ж таки у дошкільників буде переважати екологічне виховання).

Отже, під екологічною освітою дошкільників ми розуміємо безперервний процес навчання, виховання і розвитку дитини, спрямований на формування його екологічної культури, яка проявляється в емоційно – позитивному ставленні до природи, оточуючого світу, у відповідальному ставленні до свого здоров’я і стану оточуючого середовища, в дотриманні певних моральних норм, в системі

Додаток 5