Зміст

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	3
Вимоги до жіночого одягу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	4
Моделювання одягу для дому. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	7
Моделювання одягу повсякденного призначення. . . . .	14
Моделювання верхнього одягу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	23
Моделювання одягу спеціального призначення. . . . . . .	30
Моделювання святкового одягу. . . . . . . . . . . . . . . . . . .	40
Список використаної літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . .	48

Передмова

Протягом історичного розвитку жіночий костюм неодноразово

та досить суттєво змінювався. Науково-технічна революція та соціальні перетворення суспільства визначили напрямок його розвитку, відбувся рішучий переворот від „некомунікабельних” спідниць та карикатурних корсетів до зручних та простих конструктивних рішень. Зрозуміло, що такі перетворення не відбулись одразу. Їх закономірний розвиток відбувався протягом декількох століть.

За період ХХ століття в моді змінилось майже все, окрім самого слова. Мода з ars mineurs („мале мистецтво”, „ремісництво”) переросла в ars grand („високе мистецтво”). Те, що було привілеєм обраних, стало власністю мас. Фабричне та поточне виготовлення одягу майже витіснило кравецьке ремесло з його ексклюзивністю та повільністю.

Мода перетворилась на колосальну індустрію із центрами по усьому світу: Нью-Йорк, Париж, Мілан, Токіо, Лондон. Завдяки газетам, журналам та телебаченню всі її новинки тепер одразу стають широкодоступними. З появою Інтернету можливість модно одягатись перестала вимірюватись ступінню віддаленості від центру – можна перебувати і на Північному полюсі та носити останні творіння паризьких модельєрів.

З моменту появи індустрії готової сукні (фр. prêt – a – porter) вона пройшла шлях від виробництва низькосортної дешевої продукції до дуже складної та різноманітної системи виготовлення одягу. В рамках прет-а-порте сформувались свої художні школи, центри моди, коло модельєрів та клієнтів, а також тонка градація якості та ціни. В світі прет-а-порте клієнти майже завжди анонімні та ніколи не бачать автора, його ідеї доносять до споживачів засоби масової інформації та реклама. Те, що демонструється на подіумі, є лише частиною замислу, квінтесенцією колекції, яка потім потрапить до магазинів та буде розглядатись як модний напрямок.

В сучасній моді практично кожній пропозиції можна знайти контрпропозицію – диктат моди, який довгий час був її невід’ємною рисою та суттєвою складовою, тепер по суті, відсутній. Завдяки чому фактично відбулась свобода вибору в світі моди для всіх.

Вимоги до жіночого одягу

До одягу висувають певні вимоги як виробники в процесі виготовлення так і споживачі, тому ці вимоги діляться на споживчі та виробничі.

Споживчі вимоги представлені трьома великими групами: функціональною, естетичною та економічною (схема 1).

Функціональність одягу визначається її відповідністю призначенню, тобто організацією окремих об’ємів (рукавів, ліфа, низу виробу), яка найкращим чином забезпечує зручність її використання в зв’язку з тим чи іншим характером дій в ній людини протягом визначеного терміну часу в конкретних чи схожих умовах. Тут виділяються вимоги ергономічні, гігієнічні та експлуатаційні.

Ергономічні вимоги забезпечують відповідність окремих частин одягу за їх об’ємом, формою та просторовою організацією характеру дія людини та його фігурі.

Гігієнічні вимоги передбачають створення комфортних умов для життєдіяльності людини: захист від впливу навколишнього середовища, вентиляцію шару, що знаходиться під одягом, підтримка в ньому певного рівня температури, вміст вуглекислоти та вологості. Це забезпечується в першу чергу вибором структур матеріалів, що відповідають своєму призначенню (вид волокна, крутка, переплетення тканини, обробка поверхні). Другим важливим фактором, що впливає на оцінку готових виробів, є правильний розподіл об’ємів одягу, тобто просторова організація форми – її структура.