9. Основні стадії інтернаціоналізації бізнесу.

Інтернац-ція Б і М – поєднання зусиль нац. і міжн. компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.

Особливості етапів інтернац-ції: завдання та орієнтації – завдання менеджменту – оцінка значущості міжн. д-ті – орієнтація вищого менеджмента;

1)нац бізнес – підвищення нац. прибутковості – потенційне джерело прибутку і ринки збуту – Е;

2)початковий етап – вибір заруб. ринків і вихід на них – важливе доповнення до нац. бізнесу – Е→P

3)етап локальної експансії – підвищення ефективності локал. ринкової експансії – перевищення обсягів внут. бізнесу – P→R

4)транснац. етап – глобальна раціоналізація і досягнення синергізму – стратегічна умова успіху і розвитку – R→G

З розвитком процесів інтернац-ції форми МБ змінюються від простих (міжн. торгівля) до складних (МК з ПІІ).

Осн. форми МБ:

1.експорт-імпорт (МТ понад 80% МБ) – найпростіша, найменш ризикована і прибуткова – продаж товарів (послуг) в інші країни – модернізація:

1)локальне складування і продаж – завезення великих партій товарів на спеціальні склади в країні-господарі з метою подальшого продажу товарів з цього складу-магазину – зменшує транспортні витрати на 1 вибір (ефект масштабу), дозволяє перепродажне і після продажне обслуговування;

2)локальне складання і продаж – експорт з материнської країни або з третіх країн до країни-господаря комплектуючих деталей чи вузлів з подальшим складанням у місці на власному або орендованому п-ві готової продукції з наступними продажами як у приймаючій країні, так і третіх країнах – зменшення суми мита на ввезення комплектуючих порівняно з готовими виробами, збільшення зайнятості у країні складання, менша вартість складання ніж у країні материнської компанії через менші витрати на фактори вир-ва;

2.ліцензування (технічні «ноу-хау», ТМ) – передача прав інтелектуальної вл-ті партнеру з іншої країни на умовах отримання доходів – часто поєднується з

3.франчайзингом – особлива форма лізингової угоди, франчайзер продає інтелект. вл-ть (ТМ) і вимагає чіткого дотримання правил ведення бізнесу;

4.управлінські контракти (управлінські і технічні «ноу-хау») – направлення фірмою частини свого управлінського персоналу до іншої країни для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управлінських ф-цій протягом встановленого періоду за певну плату. в (проекти «під ключ»)

5.СП (капітал і «ноу-хау») – міжн. фірми, які мають 2 або більше засновників – юр. осіб з різних країн. – широко використовувалась новими незалежними країнами для виходу на іноземні ринки.

6.МК – п-ва з ПІІ, коли заруб. філії є вл-тю компанії.

10. Транснаціональні (міжн.) корпорації як об’єкт міжн. Менеджменту.

ТНК – п-во, що об’єднує юр. осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів д-ті в 2 і > країнах та здійснює проведення взаємозв’язаної політики і спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень. (ЮНКТАД)

Існує і багато інших хар-тик ТНК – наявність власників у різних країнах, міжн. склад працівників, у т. ч. менеджерів, міжн. мислення вищого керівництва, джерела прибутку в різних країнах, міжн. структура активів, продаж на закордонних ринках і т. ін.

Класифікація МК. К.Барлетт і С.Гошала. Міжн. орг.-ція – координоване об’єднання, в якому материнська компанія передає до закордонних ринків знання, компетенцію і досвід; Мультинац. орг-ція – децентралізоване об’єднання активів і відповідальностей, які дозволяють враховувати міс­цеві відмінності в процесі здійснення зарубіж. операцій; Глобальна орг-ція – централізований бізнес, в якому переважна більшість активів і рішень є об’єктом централізованого керівництва; Транснац. орг-ція - інтегрована мережа, в якій ефективність збалансована з локальною відповідальністю з метою досягнення глобальної конк-ті і гнучкості орг-ції шляхом корпоративного навчання та інновацій.

У курсі «ММ» ці терміни, за винятком глоб. організації, вважаються синонімами, адже у всіх МК загальним є рух товарів, послуг, капіталу, технологій, інформацій, менеджменту між нац. економіками.

Організація бізнесу в МК ґрунтується на спеціалізації окремих відділень і материнської компанії на певних видах продукції чи видів д-ті. Існує 2 моделі спеціалізації: 1)Горизонтальна інтеграція – взаємодію відділень МК, за якої виготовлення і реалізація певної продукції на міжн. ринки закріплюється за відповідними відділеннями з урахуванням усіх витрат; 2)вертикальна – спеціалізація окремих відділень за стадіями технологічного процесу й зосередженні виготовлення кінцевої продукції в незначній к-ті філій, які поставляють її на світові ринки (н-д, нафтовими міжн. компаніями).