7. Ера глобалізації (починаючи з 70-х м.М. Хх в.).

Останній з періодів розвитку МБ. Цей період розвитку цивілізації взагалі і МБ зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, услід за якими, природно, йдуть ек., соц. та політичні зміни. Комп'ютерна революція і потужний розвиток телекомунікацій практично невпізнанно змінили обличчя всіх традиційних технологій, вивівши їх на якісно новий рівень, і зрозуміло, що перші і найголовніші плоди цього процесу охоплюють промислово розвинені країни. На жаль, у багатьох випадках розрив між ними і більше відсталими країнами збільшується і відповідно зростає напруженість у відносинах.

Реальна глобалізація в кінцевому підсумку характеризується тим, що міжн. ек. зв'язки охопили практично всі країни планети і кожна з них в тій чи іншій мірі залежить від МБ. Наслідки цього двоякі: з одного боку, країна може користуватися всіма його благами, не відчуваючи негативних наслідків відсутності в неї тих чи інших ресурсів, можливостей і т. д. Але, з іншого боку, природною платою за це стає й істотна залежність країни від стану світових ринків в цілому: не можна користуватися тільки благами інтеграції в світову економіку, доводиться одночасно нести і ризики цього процесу.

В практику МБ запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політ. ризиками, розробляються механізми формування міжн. корпоративних культур, що поєднують організаційну культуру, з одного боку, та нац. культуру - з іншого.

Для сучасного періоду дедалі більшого значення набувають процеси глобалізації й утворення глоб. п-в. Це знаходить свій прояв, зокрема, у зростанні ПІІ. Їх обсяг, н-д, зріс з 50 млрд дол. у 1976  до 150 млрд дол. в 1990 р., три чверті яких припадає на відому світову тріаду країн: США - ЄС - Японія.

8. Глобалізація та інтерналізація міжнародного бізнесу.

Глобалізація – розвиток взаємозв’язків, посилення взаємозалежності нац. економік, переплетіння соц.-ек процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов д-ті.; об’єктивний соц. процес, змістом якого є зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність нац. економік, нац. політ., соц. систем, нац. культур і навк. середовища (О.Г. Білорус).

З огляду на велике значення гл-ції важливо підкреслити внут. суперечливість її процесів. Глобальна взаємозв’язаність новітніх ек. і екологічних процесів поєднується з нац. (локальною) обмеженістю політико-юридичних і соціально-культурних трансформацій. З урахуванням зазначеної суперечності розробляються різноманітні практичні підходи до втілення в життя об’єктивних законів гл-ції.

Щоб отримати успіх в умовах гл-ції, МК доводиться пропонувати, а місцевим фірмам сприймати не окремі дії компаній, а цілий комплекс пропозицій. Ця ідея була обґрунтована С. Роненом. Згідно з цією ідеєю реальне просування бізнесу до ефективного вир-ва товарів і послуг потребує комплексу «пакета розвитку», до складу якого входять: капітал, технології, інфа, кваліфікація і компетентність персоналу, рекламна і консалтингова підтримка, збутова мережа і т. ін.

Інтерналізація - процес перетворення зовн. ринкових зв’язків у внут. (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх.

Для розуміння етапів інтерналізації викор. модель EPRG Г.Перлмуттера: етноцентризм – підпорядкування зарубіжних операцій внутрішнім; поліцентризм – врахування особливостей бізнесового середовища кожної приймаючої країни; регіоцентризм – зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який включає групу приймаючих країн – сусідів; геоцентризм (глобалізм) – д-ть компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями для розробки стандартів і процедур, що відповідають загальним і локальним завданням фірми.