57. Особливості прийняття управлінських рішень у міжнародних корпораціях, що діють в Україні

У транснаціональних корпораціях управлінська діяльність відрізняється певною специфікою, хоча суть її, як і в національних компаніях, зводиться до налагодження ефективної співпраці співробітників компанії. Проте, оскільки самі співробітники є громадянами різних країн, виникають додаткові проблеми управління персоналом, зокрема мовні і культурні бар’єри, розбіжності цінностей, поведінки, вірувань та ін. Подібні нові проблеми виникають і в процесі здійснення інших функцій управління: планування, організації, керівництва, контролю. Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає саме в тому, що він є процесом застосування управлінських концепцій і інструментів у міжкультурному середовищі та одержанні, завдяки цьому, додаткових вигод і економії часу. А об’єктом міжнародного менеджменту є транснаціональні корпорації. Завдяки більш досконалому менеджменту, у порівнянні з національними компаніями вони не тільки нарощують свою присутність на міжнародних ринках, але і активно впливають на розвиток міжнародного бізнесу, діяльність національних фірм на світових ринках.

Прийняті рішення обов’язково повинні відповідати вимогам локального (національного) законодавства. Це стосується продукції, застосовуваних технологій, роботи з персоналом і т. ін., через що порушено питання сертифікації продукції міжнародних компаній в Україні. Наприклад, у 1997 році подібна проблема виникла у відомого виробника товарів побутової хімії компанії «Проктер енд Гембл», яка реалізує 300 видів своєї продукції у 140 країн світу. Оскільки фірма запропонувала дуже ускладнену процедуру сертифікації, то Держстандарт України анулював сертифікат відповідності для деяких мийних засобів для догляду за волоссям, що спровокувало конфлікт, який вдалось розв’язати тільки за допомогою прокуратури, Держспоживзахист та Антимонопольного комітету України. Замість УкрСЕРТХІМ як орган сертифікації для «Проктер енд Гембл» тепер виступає Вінницький державний центр стандартизації, метрології та сертифікації. І хоча це дозволило згодом збільшити кількість торгових марок в Україні (з 15 в 1998р. до 50 в 2002р.), суперечливість міжнародного рішення і законодавства України дорого коштувало «Проктер енд Гембл – Україна». Адже в 1997р. обсяг продажу зменшився вдвічі 2 порівняно з 1996 р. Україна також недоотримала близько 10 млн дол. відрахувань до бюджету.

58. Суть і основні типи організаційних структур міжнародних корпорацій.

Організаційний фактор включає: структури управ­ління, взаємозв’язки між різними їх ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення повноважень і відповідаль­ності кожного співробітника.

Особливості організаційного фактора в міжнародному менеджменті:

*природа зарубіжного бізнесу;

*утворення закордонних відділень;

*керівництво зарубіжними відділеннями;

*взаємодія локальних ринків і компаній;

*часові і географічні особливості;

*взаємозалежність структур і персоналу.

Задача глобальної організаційної структури, сформованої в тій чи іншій компанії, полягає в тому, щоб задовольнити її потреби в об'єднанні трьох типів інформації, необхідної для забезпечення ефективної міжнародної конкурентоспроможності компаніі.

Інформація про території. Менеджери компанії повинні мати у своєму розпорядженні достатній обсяг відомостей про культурні, комерційних, соціальних та економічних умовах, що склалися на ринку кожної країни, де компанія веде бізнес.

Інформація про продукт. Менеджери компанії повинні добре орієнтуватися в чинниках, що впливають на товари, які виробляє та продає компанія; до числа таких факторів належать тенденції розвитку технологій, потреби споживачів, а також конкурентні сили, що діють на ринку.

Функціональна інформація. Менеджери повинні мати можливість обміну інформацією зі своїми колегами, які володіють певними знаннями з базових бізнес-функцій, таких як виробництво, маркетинг, фінанси, облік, управління людськими ресурсами та інформаційні технології.

Існує п'ять найпоширеніших типів глобальної організаційної структури: глобальна продуктова структура, глобальна географічна структура, глобальна функціональна структура, глобальна структура з орієнтацією на споживача і глобальна матрична структура. Кожна з глобальних структур орієнтована на один з типів інформації. З іншого боку, кожна структура ускладнює використання інших типів інформації в процесі прийняття рішень. Отже, вибір глобальної організаційної структури в МНК відображає відносну значимість кожного з трьох типів інформації для діяльності компанії, необхідність координації дій різних підрозділів, а також джерела формування конкурентних переваг компанії та філософію менеджменту компанії щодо її місця у світовій економіці