1. Суть міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес – ділова взаємодія фірм різних форм власності або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій. Міжнародний бізнес - це підприємницька діяльність, пов'язана з використанням капіталу в різноманітних формах і переваг підвищеної ділової активності; здійснюється з метою отримання прибутку і поширюється на міжнародну економічну сферу.

Основні причини здійснення міжнародного бізнесу: 1) Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини; 2) Доступ до нових ринків робочої сили; 3) Прагнення до нових ринків збуту.  Характерні риси міжнародного бізнесу: 1) Отримання прибутку відбувається за рахунок використання переваг виходу за межі національних ринків. 2) Підприємства отримують додаткові економічні можливості, що витікають із: a. Ресурсних особливостей міжнародних ринків; b. Місткості зарубіжних ринків; c. Правових особливостей зарубіжних країн; d. Специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин. 3) Внаслідок інтернаціоналізації кожному бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, незалежний від національної належності, орієнтований лише на економічну ефективність. 4) Визначна роль культурного фактора в діяльності міжнародних компаній. 5) Міжнародний бізнес – це система постійно оновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному бізнесі. 6) Міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці. 7) Принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньої державної ситуації: негативні тенденції в економіці можуть відкрити додаткові можливості для розвитку міжнародних компаній. 8) На відміну від національної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах. 9) Інформація – головний стратегічний ресурс міжнародного бізнесу, адаптація – його головна стратегічна зброя.

2. Періодизація розвитку міжнародного бізнесу.

Запропонована відомим амер. дослідником Річардом Робінсоном, 4 ери іст. розвитку МБ: 1.Комерційна (1500-1850) з початку великих геог. відкриттів; пошук величезних особистих вигід – торгівля колоніальними товарами в Європі; великі ризики бізнесу – далекі мор. подорожі; можливість отримання прибутків >> затрати;

2.Експансійна (1850-1914) остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні розвитку європ. країн (промисл. рев-ція, технологічний розвиток); перехід від екзот. замор. товарів до видобутку сировини і плантаційного госп-ва;

3.Концесійна (1914-1945) якісно змінилась роль великих компаній, що оперували на колоніальних ринках; майже повсюдно компанії-концесіонери перетворюються на автономні ек. держави, що здійснюють виробничі, мед., освітні, транс., поліцейські ф-ції для робітників, і жителів району;

4.Нац. (незалеж.) держав (1945-1970) 2 особливості розвитку: 1)становлення і розвиток десятків нових нац. держав, що отримали ек. базис і кадрово-технологічну структуру; 2)у спадщину дістались всі недоліки колоніального госп. розвитку (монопродуктивні економіки, фін. проблеми); активний пошук ринків збуту традиційних продуктів експорту незалеж. державами, були активними реципієнтами для інв-цій; розвиток нових фін. інструментів, зростання сфери міжн. аудиту і консалтингу.

Згодом виокремив

5.ера глобалізації – 4 періоди:

1)Післявоєннна декада (1945-1955) утворення численних міжн. фірм, у США, здійснювали трансфер ресурсів між країнами та експорт амер. менеджменту;

2)Період зростання (1955-1970) утворились великі міжн. фірми, проявляється міжн. конкуренція;

3)Кризовий період (1970-1980) запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політ. ризиками, розробляються механізми формування міжн. корпоративних культур (організаційна і нац.);

4)Новий міжн. порядок (після 1980) дедалі більшого значення набувають процеси гл-ції й утворення глобал. п-в – зростають ПІІ (3/4 – на тріаду).