6. Управління капіталом страхової компанії.

Менеджмент страхової компанії донедавна розглядався виключно з точки зору забезпечення виконання страховиком своїх зобов’язань перед страхувальниками, тобто лише з позицій достатності капіталу й тільки державою в особі регуляторних органів. Однак, останнім часом страхова діяльність вважається досить привабливою для інвестування, що зумовлює цікавість до питань управління капіталом страховика з метою визначення його вартості, структури, ціни залучення та порівняння з можливими альтернативними вкладеннями [2].

У страховому бізнесі, як і в будь-якому іншому, важливо не тільки створити вартість компанії, але і прагнути її максимізувати. Важливість ефективного управління активами страхової компанії, особливо за сучасних кризових умов діяльності, визначається двома цілями.

Перша – забезпечення необхідного рівня платоспроможності і фінансової стійкості, для чого необхідно дотримуватися визначених співвідношень між страховими резервами і прийнятними страховими зобов’язаннями.

Друга – одержання прибутку. При цьому для досягнення обох цілей актуальним є використання переваг інститутів спільного інвестування і співробітництво з компаніями з управління активами.

Управління капіталом страхової компанії – це діяльність, що передбачає створення системи методів та правил розробки й реалізації управлінських рішень щодо формування оптимальної структури капіталом з різних джерел, а також умов, які забезпечували б ефективне використання капіталу в операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності страховика.

Відзначимо, що чинне законодавство дає змогу здійснювати управління активами страхових компаній безпосередньо страховиками, не вдаючись до послуг професійних компаній і дозволяє розміщати страхові резерви в банківські депозити; акції; державні, муніципальні і корпоративні облігації; іпотечні сертифікати; нерухомість; дорогоцінні метали та в інші інструменти. Однак, сьогодні страховий бізнес ще не напрацював ані достатнього досвіду, ні належної інформаційної бази для управління інвестиціями. Тож переважна частина коштів страховиків, що уміщена у фінансові інструменти, вкладена у банківські депозити (до 70%). Проте, як свідчить світова практика, активи інституційних інвесторів лише на 4-7% формуються за рахунок банківських інструментів, основна частина інвестується в акції (до 60%) та боргові цінні папери (до 25%).

Водночас, Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачає можливість компаніям з управління активами у межах здійснення професійної діяльності управляти активами страхових компаній. Таким чином, одним із шляхів поліпшення фінансового управління страховими резервами та активами може бути передача їх в управління компаніям з управління активів. На жаль, на сьогодні страховики та компаніям з управління активами майже не працюють один з одним. Насамперед, це може бути зумовлено слабким розумінням страховиками можливостей роботи з компаніям з управління активами, небажанням змінювати існуючі схеми роботи, а також надто тісна зв’язаність з банками.

Переваги роботи з компаніям з управління активами безсумнівні. Укладаючи договір з компаніям з управління активами, страхові компанії довіряють управління активами професіоналам і можуть серйозно займатися своєю основною діяльністю – страхуванням. Це цілком відповідає світовій практиці. Зрозуміло, що керування страховими резервами має специфіку, пов’язану з можливістю термінового вилучення коштів за необхідності, що природно при страхових випадках.

Оскільки основним чинником, що впливає на рівень рентабельності страхової діяльності, є витрати на утримання компанії, а не рівень виплат, то пріоритетним напрямком фінансового менеджменту має стати удосконалення політики управління витратами. Зважаючи на високий рівень забезпеченості страхових резервів власним капіталом, доцільно переглянути перестрахову політику компаній для забезпечення оптимального розподілу відповідальності між страховиком і перестраховиком.

Низька капіталізація компаній, характерна для страхового ринку, суттєво гальмує його розвиток. З огляду на це, нарощування власного капіталу, в першу чергу, за рахунок нерозподіленого прибутку, дозволить поширити страховий захист на великі та катастрофічні ризики, збільшивши місткість страхового ринку. Це також дозволить залишати більшу частку ризиків на власному утриманні українських страховиків, не передаючи їх повністю в перестрахування нерезидентам.

Фактором, що безпосередньо впливає на страховий ринок, є фінансова криза. Варто зазначити, що на практиці визначальними рисами діяльності менеджменту страхових компаній в період кризи є:

- активний пошук інформації про тенденції і прогнози, рішення і дії колег на страховому ринку, аналогічних ситуаціях в минулому;

- прийняття рішень в умовах невизначеності;

- дефіцит часу, ресурсів та досвіду діяльності в подібній ситуації;

- підвищений ризик неправильного, несвоєчасного рішення.

Першочерговою необхідністю страховика під час кризи є не ресурси, а інформація. Ця інформація потрібна, в першу чергу, для формування прогнозів та прийняття оптимальних рішень – мобілізації та маневрування наявними ресурсами, попереджувальних дій, активний захист тощо.

Заходами менеджменту страховика на розроблений прогноз мають бути відповідними до динаміки кризових процесів в діяльності страхової компанії: на першій стадії – це постійні попереджувальні заходи під час нормальної роботи; на другій – планові заходи для виходу з ситуації з мінімальними втратами; на третій – термінові, рішучі дії щодо порятунку компанії.