ЛЕКЦІЯ № 1

Охорона праці. Наукова організація охорони праці. Законодавство “Про охорону праці”

2 год.

Мета:

Опорні поняття: визначення, розділи законодавства, статті, технічні, санітарні та лікувальні заходи охорони праці

Письмове опитування визначення охорони праці.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних міроприємств та засобів спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Наукова організація праці (НОП) – це наука, що вивчає організацію ефективного трудового процесу, що розробляє режими праці та відпочинку в залежності від важкості та напруженості праці.

З точки зору НОП – ОП має наступну структуру:

Їх пов’язує законодавча база ОП.

Система законодавства з охорони праці складається з Закону України «Про охорону праці» (базовий нормативний документ); Державних нормативних актів з питань охорони праці (ДНАОП, які викладені у вигляді “Положень...”, “Типових положень...”, Правил), міжгалузевих і галузевих правил та інших (нормативно-технічної документації) правил, норм та інструкцій.

Закон України “Про охорону праці” прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року та введений в дію з 24 жовтня 1992 року. Він визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює з участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, організації або уповноважений їм органом та робітником в питаннях безпеки, гігієни праці та виробничого середовища та встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України “Про охорону праці” розповсюджується на всі підприємства, організації незалежно від форм власності та видів діяльності, в т. ч. кооперативні, акціонерні та орендні господарства.

Структура і зміст Закону України про охорону праці.

Закон включає вісім розділів. Кожен розділ має свою відповідну цілеспрямованість.

Перший розділ встановлює поняття і ідеї, пов’язані зі змістом закону, сферу його дії, взаємодію з іншими законами і значення галузі охорони праці відносно загальної політики держави щодо безпеки життєдіяльності.

Перший розділ встановлює пріоритети життя і здоров’я робітників порівняно з іншими проблемами виробничого характеру в межах політики держави.

Другий розділ встановлює у яких напрямах держава забезпечує гарантії прав громадян на охорону праці. Подаються механізми реалізації прав громадян. Визначена соціальна спрямованість цих гарантій.

За змістом ст. 11 Закону встановлюється відшкодування збитків, заподіяних виробництвом. Слід підкреслити, що в цьому питанні держава базується на розумінні необхідної жорсткості закону. Це зроблено з метою запобігання виробничого травматизму, щоб скласти обставини високої відповідальності з боку керівників.

Третій розділ створює організаційні передумови виконання гарантій прав громадян на охорону праці.

Найважливіша ст.17 – встановлюється за змістом розуміння держави, який інструмент буде використовувати для забезпечення прав громадян.

Головним інструментом є система управління охороною праці підприємства і заходи, що відтворюють її функціонування. Це встановлено відповідно до обов’язкових дій власника. Закон розглядає і встановлює вимоги до іншого учасника виробничого процесу – робітника. Таким чином визначається роль однієї та іншої сторони в загальному плані забезпечення безпеки.

Далі встановлюється, на якій організаційно-фінансовій базі буде реалізуватися безпека виробництва (медичні огляди, навчання, колективний договір; робота служби охорони праці підприємства, виконання вимог безпеки на будь-яких рівнях виробництва, фінансування заходів та інше).

Четвертий розділ формує додаткові заходи, щоб посилити усвідомленість відповідальних органів за охорону праці шляхом економічного стимулювання, поділяючи цей процес на дві групи протилежних заходів. З одного боку це пільги за добру роботу, а з іншого – це відшкодування підприємством збитків, застосування штрафних санкцій.

П’ятий розділ встановлює механізм забезпечення безпеки шляхом виконання актів з охорони праці. З цього приводу Закон встановлює принципи опрацювання прийняття, припинення чинності й існування нормативних актів будь-якого рівня.

Шостий розділ встановлює, яким чином охорона праці буде існувати. Існування охорони праці, як встановлює Закон, буде в державі реалізоване за рахунок системи державного управління охороною праці.

Сьомий розділ відтворює основні управлінські функції, що використовуються під час управління охороною праці.

Восьмий розділ встановлює відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці шляхом відповідного посилення на державні законодавчі акти, що взагалі регулюють ці питання.