Тема 2.19. Договір страхування План

1. Поняття договору страхування, його ознаки та предмет.

2. Сторони договору страхування, їх права та обов язки.

3. Зміст та форма договору страхування.

4. Припинення договору страхування.

1. Поняття договору страхування, його ознаки та предмет

Забезпечити економічні можливості відшкодування збитків, сплати компенсацій та інших обумовлених сум дозволяють норми цивільно-правового інституту страхування.

Відносини страхування регламентуються ЦК України, Законом України «Про страхування». Крім того, в Україні діє низка інших нормативно-правових актів, які регулюють страхову діяльність. Страхові правовідносини мають низку специфічних понять і термінів, які характеризують взаємовідносини їх учасників та мають бути розглянуті.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування. Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків з конкретного виду страхування.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Виділяють такі види страхування:

1) за формою проведення страхування його поділяють на:

а) обов'язкове;

б) добровільне - це страхування, що здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про страхування» видами добровільного страхування можуть бути:

• страхування життя;

• страхування від нещасних випадків;

• медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

• страхування здоров'я на випадок хвороби;

• страхування залізничного транспорту;

• страхування наземного транспорту (крім залізничного);

• страхування повітряного транспорту;

• страхування водного транспорту;

• страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

• страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

• страхування майна;

страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

• страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

• страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

• страхування інвестицій;

• страхування фінансових ризиків;

• інші види добровільного страхування;

2) за предметом страхової охорони страхування поділяється на:

а) майнове страхування (предмет - майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном);

б) особисте страхування (предмет - майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням);

в) страхування відповідальності (предмет - майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З визначення договору страхування можна виділити такі його ознаки:

а) по-перше, договір цей є відплатним, оскільки страхувальник сплачує страхову премію, а страховик - у разі настання страхового випадку здійснює страхову виплату;

б) по-друге, даний договір є двостороннім - це підтверджується тим, що у разі укладення договору права та обов'язки виникають у обох його сторін;

в) по-третє, договір страхування є реальним, оскільки набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором (ст. 983 ЦК України);

г) по-четверте, цей договір спрямований на надання послуг, які не мають матеріалізованого результату і результат якої споживається вже в процесі надання самої послуги;

д) по-п'яте, договір страхування, як правило, може мати строковий характер;

е) по-шосте, цей договір є іменним, оскільки прямо передбачений законодавство та має легальну назву;

є) по-сьоме, даний договір є алеаторним (ризиковим) - це договір на ризик, тобто при укладенні договору сторони не можуть чітко визначити межі виконання своїх обов'язків, а втрата чи збагачення однієї із сторін залежать від випадку (страховику невідомо, чи буде він виконувати свої обов'язки за договором, а також коли саме і в якому обсязі. Так само ризикує і страхувальник, який, сплачуючи внески за договором, не впевнений щодо отримання страхового відшкодування. Страхувальнику також невідоме співвідношення сплачених ним страхових внесків і розміру страхового відшкодування);

ж) по-восьме, цей договір є комерційним, оскільки передбачає отримання вигоди принаймні однією стороною договору;

з) по-дев'яте, договір страхування належить до категорії основних',

и) по-десяте, цей договір скоріш всього є публічним. Предметом договору страхування можуть бути:

1) майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

а) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

б) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування):

в) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

2. Сторони договору страхування, їх права та обов язки Сторонами договору страхування є:

1. страховик - ним є особа, яка спеціально створена для здійснення стахової діяльності та бере на себе ризик загибелі майна, пошкодження здоров'я чи смерті застрахованого і зобов'язана при настанні певних подій сплатити визначену суму страхувальнику чи іншій уповноваженій особі. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Повноваження щодо права видачі такої ліцензії належать Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;

2. страхувальник - це особа, яка страхує себе, своє майно чи третіх осіб та їх майно від настання певних подій. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є такими відповідно до законодавства. У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину. В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права та обов'язки можуть перейти до цієї особи або до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав та інтересів застрахованої особи. Учасниками даного договору також є:

1. застрахована особа - це фізична особа, життя або здоров'я якої застраховані за договором особистого страхування або страхування відповідальності. Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку;

2. вигодонабувач - ним є особа, на користь якої буде виплачена страхова виплата. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування;

3. страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань;

4) страхові брокери - це юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників: страхових брокерів і страхових агентів.

Права та обов'язки сторін договору страхування визначаються чинним законодавством (ст. 988, 989 ЦК України та ст. 20, 21 Закону України «Про страхування») і договором, що укладається.

Страховик зобов'язаний:

1. ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування. Страховик повинен надати необхідну інформацію про умови та правила страхування, оскільки вони визначаються залежно від виду та об'єктів страхування; повідомити страхувальнику відомі йому обставини, що мають суттєве значення для визначення вірогідності настання страхового випадку та розміру можливих збитків від його настання;

2. протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3. у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором;

4. відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку, з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

1. за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

2. не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Страхувальник зобов'язаний:

1. своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2. при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3. при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується;

4. вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5. повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Перелік обов'язків, передбачених законодавством, не є вичерпним, тому сторони за згодою можуть встановлювати й інші.

З метою стимулювання належного виконання даного зобов'язання страховику надано право:

1) відмовитися від здійснення страхової виплати у разі (ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про страхування"):

а) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

6. вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

в) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

г) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

д) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

е) наявності інших підстав, встановлених законом.

У договорі страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. При цьому рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.