МІнІстерство освІти І науки УкраЇни
ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІменІ ЮрІЯ Кондратюка
Кафедра дизайну архІтектурного середовища
Методичні вказівки
до самостійної роботи
з дисципліни
“Архітектурна графіка (спецрозділи)”
для студентів 3 курсу
спеціальності 7.120103 “Дизайн архітектурного середовища”
Полтава 2002
Методичні вказівки до виконання практичних вправ із дисципліни “Архітектурна графіка (спецрозділи)” для студентів 3 курсу спеціальності 7.120103 “Дизайн архітектурного середовища” денної форми навчання / Полтава: ПолтНТУ, 2002. — 16 с.
Укладач: Д.А.Величко, асистент.
Відповідальний за випуск: завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища В.Г.Топорков, кандидат архітектури, доцент
Рецензент: доцент кафедри образотворчого мистецтва В.В.Безуглов
Затверджено радою університету
протокол № 11 від 05.07.2002 р.
Редактор Н.В.Жигилій
Коректор Н.О.Янкевич
ВСТУП
Мета і завдання практичних робіт з архітектурної графіки. Практичні роботи виконуються студентами з метою набуття практичних навичок у графічному оформленні архітектурних проектів для подальшого їх застосування в процесі курсового та дипломного проектування. В ході виконання практичних вправ студенти повинні ознайомитися з новими графічними техніками і прийомами, опробувати на практиці теоретичні знання, отримані з лекційного курсу дисципліни, закріпити і розвити власні знання з компоновки графічних зображень, стилю подачі кольорової гармонії.
Завдання практичних вправ полягає в навчанні студентів реалістичній передачі різними графічними прийомами архітектурного середовища з його складовими (архітектурними об’єктами, антуражем і стафажем) графічній імітації різноманітних матеріалів, комбінуванню графічних технік.
Однією з технік, що дозволяє досягти реалістичного зображення, є аерографіка, основні аспекти якої висвітлюються в даних методичних вказівках.
У 1893 році англійський аквалерист Чарльз Л. Бердик винайшов аерограф і виконав перші роботи в техніці аерографів. В літературі з живопису для архітекторів 30-х років ХХ століття вже можна зустріти опис будови декількох модифікацій аерографів та рекомендації щодо роботи в даній графічній техніці. В наш час у світі існує більше 10 виготівників аерографів, кожний з яких пропонує, як мінімум, 10 різних моделей.
В архітектурній графіці, як правило, використовують аерографи з внутрішньою дією змішування (всередині корпусу), що дозволяє створити тонкий потік фарби і, як наслідок, архітектурну графіку з високим рівнем деталізації і тонкими нюансами.
До переваг аерографа треба віднести його здатність створювати найтоншу вуаль прозорих лесировок, не порушуючи поверхні роботи. Окрім того повітряна струминка фарби, як ніщо інше, може підкреслити фактуру вже існуючих мазків пензля. За допомогою аерографа можна також наносити шари криючої фарби для виправлення неточностей роботи. Але найбільш важлива якість аерографа — можливість створювати дуже різні заливки і плавні переходи одного тону в інший, причому з найменшими зусиллями.
Для того, щоб навчитися писати аерографом (саме писати, а не створювати спрощені, примітивні “задувки”), необхідно добре володіти основами малюнка та живопису, враховувати в роботі закони повітряної перспективи, світлотіні, розумітися на пропорціях, вимірах, кольорі та його поєднаннях, кольоровій гармонії та контрасті, бути спостережливими і послідовними, вміти аналізувати і передбачати кінцевий результат.