2.2. Конструкція свердловин.

Під конструкцією свердловини розуміють схему її будови, що включає в себе сукупність даних про кількість та інтервали спуску обсадних колон, діаметри обсадних колон та стовбура свердловини під кожну з колон та інтервали цементування.

Перша труба або колона труб, яка служить для попередження розмиву порід, що залягають близько до денної поверхні, розмежування стовбура свердловини, що споруджується в акваторії водного басейну, від навколишніх вод і для з'єднання гирла з очисною системою бурової установки, називається направленням.

Колона труб, що спускається в свердловину після направлення і яка служить для закріплення її стінок в недостатньо стійких породах і перекриття зон ускладнень, а також для ізоляції горизонтів, що вміщують артезіанські та лікувальні води, називається кондуктором.

Колона труб, що служить не лише для закріплення стінок свердловини та ізоляції нафтогазоводоносних горизонтів, а також служить каналом для транспортування з продуктивного пласта рідини або газу чи закачування в пласт рідини (газу), називається експлуатаційною.

Колони труб, що встановлюються між кондуктором і експлуатаційною колоною, називають проміжними. Їх спускають для перекриття нестійких порід, що залягають на значній глибині, ізоляції продуктивних горизонтів, розміщених набагато вище проектної глибини, ізоляції зон можливих ускладнень та для інших цілей. Проміжна колона може бути відсутня, або їх бути одна і більше.

Верхній кінець колони обсадних труб встановлюють на гирлі свердловини, або – на значній глибині від гирла. Такі колони називають потайними (хвостовиками).

Частина колони, яка складається з труб з отвори по бічній поверхні, або в якій після спуску в свердловину роблять отвори шляхом перфорації, називається фільтром.

Конструкцію свердловини позначають схематично (рис. 2.2).

а – з проміжною колоною; б – з потайною проміжною колоною (хвостовиком);

в – з комбінованою експлуатаційною колоною.

Рисунок 2.2. Схема конструкції свердловини.

2.Фізико-механічні властивості гірських порід.

Густиною гірської породи називається маса одиниці об'єму її твердої фази при нульовій пористості. Вона залежить від густини породоутворюючих мінералів і цементуючих речовин та співвідношення між вмістом мінералів і цементу. Густина осадових порід змінюється від 2100 до 2900 кг/м³.

Об'ємною масою називається маса одиниці об'єму породи в її природному стані (з порами, тріщинами і їх вмістом). Взаємозв'язок між об'ємною масою (ρ_об.) та густиною (ρ_г.) породи описується виразом

,

де П – пористість породи, %;ρ_ф. – густина флюїду в порах, кг/м³.

Об'ємна маса більшості порід знаходиться в межах від 1500 –3500 кг/м³, а осадових порід – 1800 – 2500 кг/м³. Від величини об'ємної маси порід залежить величина гірського тиску, під яким знаходяться породи в надрах землі внаслідок ваги вищележачих порід.

Міцність характеризує таке напруження, при яком гірська порода починає руйнуватися. На міцність впливають природні і технічні фактори. До природних факторів належать:

а)Мінералогічний склад. Найміцнішим породоутворюючим мінералом є кварц, міцність якого при одноосьовому стискуванні перевищує 500 МПа. Томуміцність породи зростає із збільшенням вмісту кварцу.

б)Розмір та форма зерен кристалів, що утворюють породу. Порода, яка складається із зерен найміцнішихмінералів найменшого розміру і найбільш кутастої форми, має найбільшу міцність.

в)Структура і текстура, тип цементу, кількісне відношення міжцементом та уламковим матеріалом.

г)Глибина залягання і ступінь метаморфізації.

д) Пластова температура. З підвищенням температури міцність, наприклад, глинистих порід збільшується внаслідок спікання або метаморфізації.

До технічних факторів належать:

а)Вид деформації. Гірські породи чинять найбільший опір руйнуванню при стиску.

б)Масштабний фактор. Міцність зерен мінералів закономірнозменшується із збільшенням лінійних розмірів.

в)Тривалість дії навантаження. Руйнування гірської породиможе наступити і при напруженнях менших, ніж гранична міцність,якщо ці напруження діють тривалий час.

Проникність-це здатність породи пропускати через себе під дією градієнту тиску рідини, гази або газорідинні суміші. Майже всі осадові породи містять певну кількість сполучених між собою пор, і здатні пропускати через себе рідини та гази. Породи, у яких є лише закриті і субкапілярні пори, чинять надто великий опір руху рідин (газів), і тому їх вважають практично непроникними.

Пружність. Більшість породоутворюючих мінералів є тілами пружно-крихкими, які підпорядковуються закону Гукаі руйнуються, коли напруження досягає границі пружності.

За характером залежності деформації від напружень при статичному навантаженні гірські породи можна умовно розділити на три групи (рис. 5.1):

1. пружнокрихкі, які підпорядковуються закону Гука (крива 1).

2. пружнопластичні, руйнуванню яких передує пластична деформація (крива 2).

3. високопластичні і дуже пористі породи, пружна деформація яких незначна або практично дорівнює нулю (крива 3).

Пружні властивості гірських порід характеризуються модулем пружності (Е) та коефіцієнтом Пуассона (μ).

Рис. 1. Залежності між навантаженням на різні гірські породи і деформацією при одноосьовому стисненні.

Модулем пружності називається коефіцієнт пропорційності між нормальним напруженням в породі і відповідною йому відносною деформацією

,………………..…………………

Де σ– механічне напруження, визначається, як сила(F), що припадає на одиницю площі поперечного перерізу тіла(S), МПа;

– величина відносної деформації (відносне видовження);(ця формула дійсна лише при малих пружних деформаціях).

Величина модуля пружності залежить від мінералогічного складу, пористості породи, виду деформації та величини прикладеного навантаження. Із збільшенням пористості модуль пружності гірських порід зменшується.

За модулем Юнга всі гірські породи розділені на вісім категорій(табл.1).

Таблиця .1

Класифікація гірських порід за модулем пружності (модуль Юнга)

Категорія	1	2	3	4	5	6	7	8
Модуль Юнга, МПа	<2500	2500-5000	5000-10000	10000-25000	25000-50000	50000-75000	75000-100000	100000

Коефіцієнт Пуассона– це коефіцієнт пропорціональності між відносними поперечними і поздовжніми деформаціями.

,……………..…….………………..

де ε'–деформація в поперечному напрямку (негативна при осьовому розтягу, позитивна при осьовому стиску);

ε–поздовжня деформація (позитивна при осьовому розтягу, негативна при осьовому стиску).

Коефіцієнт Пуассона для більшості осадових порід і мінералів знаходиться в межах 0,1 –0,4.

Коефіцієнт Пуассона і модуль пружності при стиску завжди більші, ніж при розтягу.

Пластичність. Руйнуванню багатьох осадових гірських порід передує пластична деформація. Вона починається коли напруження в породі перевищують границю пружності і розвивається одночасно із зміцненням породи(крива 2, рис.1). Пластичність залежить від мінерального складу гірських порід і зменшується із збільшенням вмісту кварцу, польового шпату та інших крихких мінералів.

За величиною коефіцієнту пластичності всі гірські породи розділені на шість категорій (табл.2).

Таблиця 2

Класифікація гірських порід за пластичністю

Категорія	1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт пластичності	1	1-2	2-3	3-4	4-6	6
Клас порід	пружно-крихкі	пружно-пластичні				високопластичні і значнопористі

Повзучість гірських порід – повільна безперервна пластична деформація під впливом постійного навантаження або механічного напруження. Повзучість в тому чи іншому ступені властива всім твердим тілам, як кристалічним, так і аморфним. Значною повзучістю відзначаются глини, глинисті сланці, деякі різновиди вапняків та хемогенних порід.

Твердість характеризує локальну міцність породи при втискуванні в неї іншого твердішого тіла.

Усі породи залежно від твердості за штампом, розділені на три групи: м'які, середні і тверді. Кожна група, в свою чергу, розділена на чотири категорії(всього дванадцять категорій) .

До першої групи належать породи високопластичні і дуже пористі. Із порід, що трапляються при бурінні нафтових і газових свердловин до цієї групи відносяться глинисті породи, аргіліти, найбільш пористі різновиди алевролітів, пісковиків і вапняків.

До другої групи за твердістю належать в основному породи класу пружно-пластичних, зокрема: алевроліти, вапняки, ангідрити, доломіти та пісковики.

До третьої групи за твердістю належать породи з класу пружно-крихких. Це в основному вивержені і метаморфічні породи: кремній, кварцити, окремі різновиди вапняків і доломітів

Класифікація гірських порід за твердістю

Група	І				II							III
Категорія	1	2	3	4		5	6	7	8	9	10		11	12
Твердість заштам-пом, МПа	<100	100-250	250-500	500-1000		1000-1500	1500-2000	2000-3000	3000-4000	4000-5000	5000-6000		6000-7000	>7000
Клас порід	Високо пластичні і значнопористі				пружно-пластичні							пружно-крихкі

Абразивність гірських порід-це їх здатність зношувати в процесі тертя метали та тверді сплави. Абразивна здатність порід проявляється при взаємодії з ними породоруйнуючого інструменту та інших елементів бурового обладнання. Чим більша абразивність породи, тим вищий темп зносу інструменту. Наявність даних про абразивні властивості гірських порід дозволяє правильніше вибрати модель породоруйнуючого інструменту і цим підвищити ефективність процесу буріння.

Абразивність гірської породи залежить від мікротвердості утворюючих її мінеральних зерен, їх розміру, форми та характеру поверхні.

За ступенем збільшення абразивності гірські породи можна розташувати в ряд: гіпс < барит < доломіти < вапняки < кременисті породи (халцедон, кремінь) <залізомагнезіальні і польово-шпатові породи < кварц і кварцити.