2. Міжнародні стандарти: порядок їх розроблення, прийняття та застосування.

В умовах гострої конкуренції продукції на світовому ринку, виробники, які прагнуть підтримувати високу конкурентоспромож-ність своєї продукції, змушені використовувати Міжнародні стандарти(МС) ISO чи інших міжнародних і регіональних організацій. Тому всі країни світу виявляють зацікав­леність до роботи міжнародних організацій зі стандартизації у сфері створення міжнародних стандартів.

Для безпосередньої розробки проектів Міжнародних стандартів ISO в межах Технічних Комітетів створюються підкомітети (ПК) і робочі групи (РГ).

Сьогодні налічується близько 650 підкомітетів, до 1700 робочих груп .

Спеціалісти ISO під час розробки стандартів дотримуються трьох основних принципів, спрямованих на забезпечення ефективності роботи:

1- стандартизація повинна відповідати вимогам галузей промисловості;

2. - погодження повинно досягатися за допомогою консенсусу;

3- використання стандартів повинно бути добровільне.

Міжнародні рекомендації, наведені у стандартах, не є обов'язковими для країн, але відповідність продукції нормам подібних стандартів визначає її вартість і конкурентоспроможність на світовому ринку.

Основним видом діяльності міжнародних організацій в галузі стандартизації, метрології та управління якістю є розробка МС. МС -це документи, які базуються на консенсусі та приймаються міжнародними організаціями на добровільній основі.

Слід підкреслити, що МС не є юридично обов'язковими доку­ментами для використання.

Кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами чи зовсім не застосовувати. Ці стандарти носять рекомендований характер. Однак вони встановлюють вимоги і показники, які відповідають світовому технічному рівню і впливають на національні стандарти, а через них обумовлюють попит на ту чи іншу продукцію на міжнародному ринку.

У МС регламентуються питання сумісності та взаємозамінності продукції, методи випробувань різних видів продукції, класифікації (терміни та визначення), технології, транспортування і зберігання та інше. Питання ж встановлення вимог до якісних характеристик продукції залишаються, як правило, поза змістом МС. Це пояснюється тим, що якість товарів на світовому ринку є прерогативою виробника та споживача. Від технічного рівня й якості продукції залежить її ціна, конкурентоспроможність і ефективність виробництва. Однак показники і вимоги, які пов'язані з безпекою обладнання, охороною навколишнього середовища, охороною здоров'я тощо, достатньо повно охоплюють усі сторони об'єкта в МС.

Для розробки МС за основу приймають один із національних стандартів провідних країн світу. За право розробляти МС між країнами їде серйозна боротьба. Промислово розвинені країни, окремі найбільші виробники продукції прикладають значні зусилля для того, щоб їм доручили розробку МС. Для цього вони намагаються в основу МС покласти свій національний стандарт чи ведуть боротьбу за формулювання окремих пунктів та вимог, які закладаються в майбутній стандарт. Адже на ці вимоги повинні будуть орієнтуватися всі країни і вони використовують МС для отримання переваг у торгівлі. Якщо країні вдається в основу МС покласти положення і вимоги національного стандарту, то вона отримує певні переваги при виробництві продукції для світового ринку, бо звільняється від необхідності перебудування виробництва, що неминуче пов'язано з додатковими капіталовкладеннями і підвищенням собівартості продукції.

МС розробляються не на всі види продукції, а тільки на ту про­дукцію, яка є об'єктом для зовнішньої торгівлі між країнами. Проекти МС розробляються робочими групами відповідних ТК, в яких беруть участь спеціалісти провідних країн. Проект МС погоджується комітетами-членами ISO чи інших міжнародних організацій.

Після погодження проект МС розсилається всім комітетам-членам на голосування.

Стандарт приймається як міжнародний при отриманні не менш ніж 75% голосів комітетів-членів ISO, які брали участь у голосуванні, та затверджується більшістю голосів членів Ради. Затверджені стандарти видаються на робочих мовах ISO.

У МС передбачається рівень технічних вимог, методів вимірювань і випробувань та інше, як і в національних стандартах. Обов'яз­ковими вимогами до об'єктів стандартизації в МС є вимоги до їх безпеки для життя і здоров'я людей, охорони навколишнього середовища, взаємозамінності та технічної сумісності.

МС акумулюють новітні досягнення науки і техніки провідних країн світу, відображають інтереси більшості країн і тому беруться за основу при розробці національних та регіональних стандартів. Стандартизація, яка на міжнародному рівні не тільки сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень у практику, але і допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу - це інструмент управління науково-технічним і економічним розвитком країн. МС для багатьох країн є випереджаючими.

У сучасний період діє близько 11,0 тис. МС, приблизно стільки ж знаходиться на різних ступенях підготовки і затвердження. Слід зауважити, що з 1985 року в діяльності міжнародних організацій в галузі розробки МС, відзначається перехід від розробки фундаментальних стандартів (терміни та визначення, методи випробувань, правила проведення тощо) до стандартів, які встановлюють вимоги до окремих видів продукції. Нині стандарти на конкретні види продукції складають майже 50 відсотків технічної програми ISO.

МС широко використовуються в усьому світи, особливо промислово розвиненими країнами. Ступінь використання МС окремими країнами різна. Країни, економіка яких у значній мірі залежить від зовнішньої торгівлі, широко використовують МС ISO та інших міжнародних організацій.