3. Дератизація. Методи дератизації

Дератизація – комплекс заходів, спрямованих на шкідливих гризунів, які можуть бути джерелом або переносником інфекційних агентів. Вона належить досистеми заходів неспецифічної профілактики інфекційних хвороб.

Дератизаційні заходиподіляються на профілактичні та винищувальні.

Профілактичні спрямовані на створення умов, що перешкоджають проникненню, поселенню і розмноженню пацюків і мишей у будівлях і на прилеглій території. Доних належать загальносанітарні (своєчасне видалення сміття, зберігання продуктів харчування у недоступних для гризунів місцях), санітарно-технічні (дотримання будівельних норм і правил із забезпеченням неможливості проникнення гризунів всередину споруд) та агротехнічні заходи (ретельне збирання врожаю, захист відгризунів фуражу тощо). Дератизація обов'язкова для усіх підприємств і закладів, оскільки має не лише епідеміологічне, але й економічне значення. Для винищування гризунів застосовують декілька методів.

Механічний метод застосовують у помешканнях і на відкритих територіях. Він найдоступніший для населення. Полягає у вилові гризунів за допомогою спеціальних пристосувань: капканів, лапавок, липких мас, падаючих площадок (з дошки, що гойдається), які ставлять над посудом з водою їх звичайно встановлюють біля входу внору, на шляху пересування гризунів, у місцях, які вони найчастіше відвідують.

Механічні пристосування для вилову гризунів:

а) пружинний капкан, б) сітчаста живоловка для мишей, в) дротяний капкан, г) автоматична пастка для щурів, д) дуговий капкан, е) пастка-верша для щурів.

Хімічний метод полягає в отруєнні гризунів токсичними для них речовинами – ратицидами. Цей метод реалізується такими способами: застосування отруєних принад; запилення отрутами нір, ходів й інших місць; газація, при якій отруйні речовини дають у легені гризунів.

Ратициди поділяють на дві групи.

1. Повільно діючі отрути – антикоагулянти повільної дії – можна віднести зоокумарин, натрієву сільзоокумарину, ратиндан, цинку фосфід.

2. Швидкодіючі – принеобхідності термінового зниження чисельності популяції гризунів. Ця група включає фторацетамід, монофторин. Харчовою приманкою є зерно, крупа, борошно, м'ясо, до якої додають ратациди.

Зоокумарин і натрієва сіль зоокумарину порушують проникність стінок судин, спричиняють крововиливи, кисневе голодування тканин_, отруєння і загибель настають на 8-10-у добу. Вміст зоокумарину в принаді для щурів має становити 15 %, для мишей – 5 %.

Бродіфакум – сучасний високоефективний антикоагулянтний препарат проти мишоподібних гризунів в умовах їх спорадичного харчування, а також гризунів, резистентних до традиційних препаратів (зоокумарину, ратиндану). Забезпечує загибель шкідників навіть при одноразовому поїданні ними принади. Призначений для боротьби з мишами та пацюками в забудованих і незабудованих частинах населених пунктів.

Родента – принада у вигляді зернової суміші або парафінованих брикетів, що містять 0,005 % бродіфакуму.

Фосфід цинку. Гризуни гинуть на 2-3-ю добу. Вміст у принаді – 3 %. Використовується для централізованого виготовлення принади, яку розкладають лише в закритих приміщеннях промислових об'єктів і складах нехарчового призначення.

Роденфос – готова до застосування зернова принада, що містить 2,5 % фосфіду цинку. У шлунку гризунів під дією кислоти він розкладається з виділенням фтористого водню, який і викликає отруєння. Використовується переважно для знищення мишей на полях.

Ратид – готова отруєна принада у вигляді брикету або зернової суміші. Щури, миші та мишоподібні гризуни не розпізнають отрути і гинуть через декілька діб.

Для газації використовують метилу бромід, сірчаний ангідоид двоокисвуглецю. Газовий спосіб дератизації використовують у польових умовах (за допомогою гнучкої трубки вводять у нори) і на морських суднах.

Біологічний метод - застосування інших живих організмів, які призводять до винищення гризунів. Зокрема, використовують патогенні бактерії (сальмонели Мережковського та Ісаченка-Прохорова, бактерії штаму № 5170), що додають до принади. Вони спричиняють у гризунів тифоподібні захворювання, від яких через7 -21 день значна частина цих тварин гине. До біологічного методу належить також використання природних ворогів гризунів – хижих ссавців і птахів, що винищують пацюків і мишей (коти, собаки, їжаки).

Розрізняють три форми організації дератизаційних заходів – дератизацію осередкову, одномоментну суцільну і планову (систематичну) суцільну.

Осередкову дератизацію здійснюють вибірково, як правило, в окремому приміщенні. Однак об'єкти, звільнені у такий спосіб від гризунів, часто знову заселяються ними. Тому дещо кращі результати дає одноразова суцільна дератизація. Але і вона не приводить до бажаного ефекту, тому, що гризуни із сусідньої території знову заселяють звільнені від них об'єкти.

Найефективнішою є планова (систематична) суцільна дератизація протягом усього року і на усій території з охоплення усіх будівель.

Дератизаційні заходи здійснюються дезінфекційними станціями або дезінфекційними відділеннями після оформлення відповідних договорів з різними закладами або мешканцями будинків.

Якість дератизації оцінюють за такими критеріями: 1) розмір вільної відгризунів площі у відсотках від загальної площі; 2) кількість відвідувань гризунами площадок з тальку або приманок; 3) число виловлених у пастках та капканах гризунів; 4) кількість вільних від гризунів будівель у відсотках від числа оглянутих. Про звільнення об'єкту від гризунів свідчать відсутність ознак їх перебування (свіжі пошкодження предметів, продуктів харчування, екскременти), гризунів у пастках, капканах протягом 3 діб, відкритих входів у нору (вхід заклеюють папером або закладають тампоном) протягом доби. У містах дератизація вважається доброю, якщо вдалось звільнити від гризунівпонад 90 % об'єктів задовільною – 80-90 % і незадовільною – до 80 %; у селах-відповідно 80 %, 70-80 % і до 70 %. На відкритих територіях ефективність дератизації оцінюють за числом гризунів, пійманих з розрахунку на 100 пасток задобу.