Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківська національна академія міського господарства

Житлово-комунальний технікум

Лекція № 8

з дисципліни «Санітарія і гігієна в підприємствах готельного типу»

Викладач: Ю.С. Соколова

Харків

Тема 8: Організація дезінфекційних заходів в готелях План лекції:

1. Дезінфекція, види і методи її проведення.

2. Дезінсекція. Методи та шляхи проведення.

3. Дератизація. Методи дератизації.

Дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація) - заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників - комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).

1. Дезінфекція, види і методи її проведення

Дезінфекція – комплекс заходів, спрямованих на знищення або видалення з об'єктів патогенних мікроорганізмів (бактерій та їх токсинів, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів тощо). Цим «дезінфекція» відрізняється від терміну «стерилізація», під яким розуміють знищення усіх видів мікроорганізмів, у тому числі непатогенних.

Розрізняють два види дезінфекції :

• осередкову

• профілактичну.

Осередкова дезінфекція залежно від того, на якому етапі передачі інфекції вона здійснюється, розподіляється на поточну і заключну.

Поточну дезінфекцію здійснюють у безпосередньому оточенні хворого або заразоносія з метою запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб у довкіллі. Її проводить медичний персонал лікувально-профілактичних закладів. Дільничний лікар при першому відвідуванні хворого організовує первинні протиепідемічні заходи в осередку, інструктує обслуговуючий персонал про особливості проведення дезінфекції і передає подальше спостереження за осередком відповідному спеціалісту.

У приміщеннях амбулаторії, поліклінікита лікарні (оглядові кабінети, санпропускники, палати, коридори, туалети) двічі на день проводять вологе прибирання із застосуванням мийних засобів. Окремо дезінфікують промарковані збиральний інвентар (посуд, ганчір'я, мочалка, відра тощо) для прибирання палат, коридорів і туалетів.

Предмети догляду за хворими знезаражують після кожного користування. Білизну хворих у відділенні збирають убавовняні мішки або металеві баки з кришкою. Після попереднього сортування і дезінфекції ці речі відправляють у пральню лікарні. Здійснюють регулярну дезінфекцію приміщень, де зберігають білизну. Клейончасті знімні чохли зматраців старанно протирають дезінфікуючим розчином. Речі хворого складають у мішок і відправляють для камерного знезаражування. Виділення хворого підлягають знезараженню у туалеті чи підкладних суднах. Судна дезінфікують у спеціальних баках з кришками і миють. Останнім часом почали впроваджуватися спеціальні машини для дезінфекції і миття суден та іншого забрудненого інвентарю.

Посуд, яким користувався хворий, знезаражують і миють. Знезаражений посуд просушують на виділеному для цього чистому столі і зберігають у шафі. Залишки їжі збирають у бак з кришкою і знезаражують шляхом заливання дезрозчином. Речі хворих повертають їм лише після попереднього знезаражування.

Автотранспорт, яким інфекційний хворий був доставлений в приймальне відділення, дезінфікується у санітарному шлюзі або на спеціально обладнаній площадці, що має стік для змивних вод. Автомобіль зрошують дезінфекційним розчином або ретельно протирають – спочатку зовнішні ручки дверей кабіни, потім – усі частини салону, причому підлогу – двічі. Металеві частини після обробки протирають чистим сухим ганчір'ям.

Завдання заключної дезінфекції – знищення збудника інфекційної хвороби в епідемічному осередку після госпіталізації, одужання, виїзду або смерті хворого.

Заключну дезінфекцію виконує дезінфекційна бригада, що звичайно складається з 2-3 працівників (лікаря-дезінфекціоніста чи помічника епідеміолога і 1-2 дезінфекторів). Бригада оснащується гідропультом, відрами, щітками для чищення м'яких речей таодягу, розпилювачами для порошків і рідин, мішками для транспортування речей у дезкамеру, фасованими дезінфекційними середниками, халатами, шапочками, респіраторами, захисними окулярами, гумовими рукавичками, милом, чистими ганчірками. В осередках карантинних інфекцій персонал забезпечують ще й спеціальним захисним одягом.

Роботу здійснюють за такою схемою. Перш за все знезаражують збиральний інвентар (віник, щітки, ганчірки для прибирання підлоги). Відра і тази зовні попередньо зрошують дезрозчином. Сортують і збирають у щільні мішкиречі, що підлягають камерній дезінфекції. Сміття, зібране в процесі роботи, складають у відро і заливають розчином або спалюють. Після цього зрошують підлогу, знезаражують залишки їжі та посуд хворого. Особливо старанно обробляють стіни поблизу ліжка хворого, опалювальні батареї, плінтуси. Після закінчення обробки стін і меблів повторно зрошують підлогу дезрозчином. Востанню чергу дезінфікують поріг і двері кімнати, де перебував хворий. Після цього обробляють інші кімнати та місця загального користування.

Профілактичну дезінфекцію виконують, незалежно від наявності інфекційних хвороб, її мета – знищити збудників на тих об'єктах довкілля, на яких вони можуть з'явитись і призвести до зараження людей. Для цього систематично проводять дезінфекцію питної води, нечистот, місць громадського користування (туалети, вокзали), пастеризацію молока, атакож підтримують санітарний режим у лікувальних установах, дитячих закладах, на підприємствах харчової промисловості.

Для дезінфекції використовують фізичніта хімічні засоби знезараження.

Фізичні засоби знезараження.

До фізичних засобів належать механічні, термічні і променеві дезінфікуючі середники.

Механічні засоби – чищення, вологе прибирання, прання, витрушування. Цими засобами можна звільнити багато речей і поверхонь від пилу і бруду, а відтак – від значної кількості мікроорганізмів.

За допомогою побутового пиловсмоктувача разом з пилюкою видаляється до 98 % мікробів. При провітрюванні помешкань протягом 15 хв. кількість мікроорганізмів у повітрі різко зменшується, а через 30 хв. вони майже відсутні. Промисловість випускає спеціальні вентиляційні установки, що широко застосовуються в лікувально-профілактичних закладах. Провітрювання має велике значення для профілактики грипу, кору, вітряної віспи, краснухи й інших інфекційних хвороб, збудники яких передаються крапельним шляхом і нестійкі у повітрі. Для зменшення бактерійного забруднення повітря чи води можна використовувати ще й фільтрування.

Термічні і променеві засоби – це використання високої або низької температури, висушування, ультразвуку, струмів ультрависокої частоти (УВЧ), а також надвисокочастотного (НВЧ), радіоактивного опромінення, освітлення ультрафіолетовими лампами, що мають бактерицидну дію.

Гаряче повітря або сухий жар застосовуютьу повітряних стерилізаторах та інших апаратах для знезараження лабораторного посуду, інструментів. Гаряче повітря використовують також у повітряних камерах для дезінсекції одягу, матраців, подушок, ковдр або інших речей. Прасування білизни, одягу гарячою праскою також призводить до знезараження.

Кип'ятіння застосовують для знезараження посуду, предметів догляду за хворими, білизни, іграшок. Знезаражуюча дія кип'ятіння посилюється при додаванні у воду соди або мила. Зокрема, для знезараження постільної, натільної білизни, рушників, хустинок, фіранок і т.п. використовують бучення – метод, при якому забруднену білизну спочатку замочуютьу 0,5-1 % розчині кальцинованої соди, а через 6-12 год кип'ятять впродовж 1-1,5 год. Сучасні лікарні обладнані пральними машинами, де прання поєднується із знезараженням білизни кип'ятінням.

Водяну пару використовують у дезінфекційних камерах з метою знезараження одягу, постільної білизни й інших м'яких речей У парових стерилізаторах її використовують для стерилізації перев'язувального матеріалу та інструментів.

Випалювання і прожарювання за допомогою спиртівки, газового пальника чи паяльної лампи використовують для дезінфекції лабораторних петель, голок, ватних корків, пробірок тощо.

Спалювання. У спеціальних печах, ямах або на багаттях спалюють сміття, ганчірки, залишки їжі, трупи тварин тощо.

Пастеризація – це прогрівання харчових продуктів до температури 70-80 °С протягом ЗО хв. або до 90°С протягом 3 с, що призводитьдо загибелі вегетативних форм мікробів, але не знищує їх спор.

Тиндалізація – (повторна, дробна пастеризація) – прогрівання білкового матеріалу при температурі 56-58°С протягом 1 год щодня впродовж 5-6 днів. У такий спосіб вдається знищити спори, які проростають.

Холод. Штучне заморожування патогенних збудників не призводить до їхньої повної загибелі. Однак за низької температури знижується кількість мікроорганізмів, а також сповільнюється їх життєдіяльність. Тому таку обробку використовують у харчовій промисловості для консервування.

Висушування. Іноді може використовуватися саме такий спосіб дезінфекції, оскільки деякі патогенні мікроорганізми підвпливом тривалого висушування гинуть.

Сонячне світло, ультрафіолетові промені, їх використовують для зниження бактерійного забруднення повітря. Ультрафіолетові промені одержують за допомогою спеціальних бактерицидних ламп, які широко застосовуються у маніпуляційних кабінетах, операційних блоках, палатах та інших приміщеннях лікарень і поліклінік.

Хімічні засоби знезараження.

Хімічний метод дезінфекції базується на використанні хімічних речовин або їх поєднання з мийними засобами. Основною вимогою, що ставиться до хімічних дезінфектантів, є добра розчинність у воді або утворення в ній емульсії. Засіб повинен бути ефективним у якомога менших концентраціях і швидко вбивати мікроорганізми; забезпечувати знезаражувальну дію навіть при наявності органічних речовин; бути достатньо стійкими при збереженні та нетоксичними для людей.

Ефективність дезінфекції залежить від ряду факторів: концентрації активної речовини, її кількості, особливостей об'єктів знезараження, засобів їхньої обробки і її часу впливу (витримки). Зокрема, наявність у середовищі органічних речовин (кров слиз, мокрота) затримує процес загибелі мікробів, підвищення температури розчину осилює бактерицидний ефект. Важливе значення має й рівень рН середовища. Так, препарати хлору які часто використовують для дезінфекції, діють сильніше в кислому середовищі, ніж у лужному, їх доцільно застосовувати з активаторами, які стимулюють виділення активного хлору і завдяки цьому посилюють бактерицидний ефект. Активаторами найчастіше служать амонійні солі: хлорид, нітрат або сульфат амонію, а також аміак (нашатирний спирт). Готують активовані розчини безпосередньо перед використанням.

Найчастіше вдаються до вологого методу дезінфекції з використанням дезрозчинів або аерозолів. Зануренням у розчини обробляють білизну, посуд, іграшки; зрошенням – стіни, меблі; протиранням – картини, поліровані речі. Аерозолі застосовують насамперед для знезараження повітря і поверхонь.

У дезінфекційній практиці використовують різні хімічні сполуки.