5. Типи фінансової стійкості

Критерієм оцінки фінансової стійкості підприємства є забезпеченість запасів і витрат відповідними джерелами їх формування.

Основними показниками при цьому є: власні оборотні засоби (ВОЗ), виробничі запаси (ВЗ), нормальні джерела формування запасів (НДФЗ).

Величина власних оборотних засобів (функціонуючий капітал) характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів (тобто активів, які мають оборотність до одного року). Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних засобів є прибуток. Не слід змішувати поняття “оборотні засоби” і “власні оборотні засоби”. Перший показник характеризує активи підприємства (ІІ розділ активу балансу), другий - джерела засобів, а саме частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів і розраховується як:

Власний капітал + довгострокові зобов’язання – необоротні активи

або

поточні активи - поточні зобов’язання

Нормальні джерела формування запасів (НДФЗ) - цей показник відрізняється від власних оборотних засобів на величину короткострокових позик та кредитів, а також кредиторської заборгованості по товарним операціям, які є, як правило, джерелами покриття запасів. Його величина визначається за формулою:

НДФЗ=ВОК + Кредити та позики банку + Розрахунки з кредиторами по товарних операціях

Використовуючи вищезазначені показники можна з певною долею умовності виділити такі типи поточної фінансової стійкості підприємства:

Абсолютна ліквідність

ВЗ ‹ ВОК

Показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними засобами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається досить рідко. Й вона не може розглядатися як ідеальна, оскільки адміністрація не бажає чи не вміє, чи не має можливості використовувати зовнішні джерела засобів.

Нормальна фінансова стійкість

ВОК < ВЗ< НДФЗ

Нестійке фінансове становище

Вз › ндфз

Тут використовуються джерела для покриття запасів, що є не обґрунтованими, тобто "нормальними".

Критичний фінансовий стан

Характеризується ситуацією, коли попереднє рівняння доповнюється ситуацією, за якої мають місце не погашені в строк кредити та займи, а також прострочена кредиторська та дебіторська заборгованість. В ринкових умовах за постійного повторення такої ситуації підприємство має бути визнане банкротом.

При визнані фінансового стану нестійким чи кризовим з'ясовують його причини. Їх встановлюють шляхом перевірки зміни рівня виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів, наявності надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, неоплаченої в строк покупцями відвантаженої продукції, іммобілізації оборотних засобів у капітальні вкладення тощо. В подальшому визначають можливість банкрутства або наявність у підприємства реальної можливості відновлення його платоспроможності. Розробляють заходи щодо проведення процедур по відновленню платоспроможності або ліквідації підприємства.

Стійкість фінансового стану може бути відновлена:

а) прискоренням оборотності капіталу в поточних активах, внаслідок чого відбувається його скорочення на одну гривню товарообігу;

б) обґрунтованим зменшенням запасів і витрат до нормативу;

в) поповненням власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.