3. Моп, її структура, основні напрями її діяльності.

Основні цілі МОП зводяться до захисту інтересів і прав трудящих та їх організацій шляхом регламентації робочого часу, боротьба з безробіттям, забезпечення гарантій заробітної плати за рівну працю, захист трудящих від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, захист дітей, підлітків і жінок, регламентація питань соціального страхування і соціального забезпечення, організація професійно-технічного навчання трудящих та ін.

Завдання МОП - це досягнення якомога повнішої зайнятості населення, підвищення життєвого рівня, задоволеність роботою, навчання, політика в галузі оплати праці, право на колективні переговори, соціальне забезпечення, охорона праці, захист добробуту дітей і жінок, забезпечення необхідним харчуванням і житлом, надання рівних можливостей для загального І професійного навчання.

Відмінна риса МОП - її трьохрівнева структура, в границях якої здійснюються переговори між урядами, організаціями працюючих і підприємцями. Делегати цих трьох груп представлені й можуть радитися на однакових умовах на всіх рівнях МОП. Прийняття рішень передбачає облік взаємних інтересів і досягнення спільних угод, однак особливою складністю є узгодження різних, а часто й протилежних інтересів Структура Міжнародної організації праці є наступною: Міжнарожна конференція праці, Адміністративна Рада, Міжнародне бюро праці, Галузеві комітети.

Найвищим органом МОП є Міжнародна (генеральна) конференція праці. Вона скликається щорічно у червні в Женеві. Основне завдання конференції - прийняття міжнародних трудових норм, конвенцій і рекомендацій Конференція затверджує бюджет і програму діяльності МОП на кожне дворіччя. На ній вибирається основний виконавчий орган МОП - Адміністративна рада. Адміністративна рада скликається тричі на рік у Женеві. Вона здійснює керівництво МОП у проміжках між конференціями, обирає Генерального директора Міжнародного бюро праці, розглядає поточні питання діяльності МОП, готує для конференції пропозиції з програми та бюджету. У межах Адміністративної ради працюють комітети, які готують питання з різних напрямків діяльності МОП для розгляду на Адміністративній раді. У складі Адміністративної ради 56 членів: 28 представників уряду, 14 представників підприємців і 14 представників профспілок.

Міжнародне бюро праці (МБП) - постійний секретаріат МОП, який здійснює всю поточну роботу з виконання рішень конференції та Адміністративної ради. Міжнародне бюро праці діє під керівництвом Генерального директора, який обирається Адміністративною радою на п'ять років із можливістю наступного переобрання. В апараті МБП близько 1900 співробітників більше 110 національностей, що працюють як у самій штаб-квартирі в Женеві, так і в 40 відділеннях МОП у різних регіонах світу. Створено мережу регіональних груп, які складаються з висококваліфікованих спеціалістів МОП. Крім того, за програмами поточної співпраці в різних регіонах світу працює близько 600 польових експертів.

Міжнародний інститут соціально-трудових відносин - самостійна установа, метою якої є сприяння поглибленому вивченню та усвідомленню проблем праці й методів їх вирішення. Центральна тема діяльності інституту-підвищення ролі органів із праці у сприяння економічному та соціальному прогресу.

Міжнародний навчальний центр МОП - найбільший навчальний заклад системи ООН. За його навчальними програмами пройшло підготовку понад 50 тис. осіб із 170 країн. Діяльність центру присвячено розвитку людських ресурсів за принципом: вклад у посилення людського потенціалу є найбільш ефективним засобом досягнення соціального прогресу і зміцнення країн, що розвиваються та переходять до ринкової економіки.

Теми навчальних програм центру визначено спільно з МБП, це - підготовка управлінських кадрів, освіта робітників, трудові відносини, програми сприяння трудящим жінкам, охорона і гігієна праці, соціальне забезпечення та ін.

Міжнародна організація праці виділяє такі напрямки діяльності:

- Нормотворча діяльність МОП полягає в розробці та прийнятті міжнародних трудових норм (конвенцій і рекомендацій). Прийняті МОП норми утворюють Міжнародний трудовий кодекс, яким керуються держави в розробці та проведенні національних трудових законодавств. Мета нормотворчої діяльності МОП полягає в постійному пошуку згоди між органами державної влади та основними зацікавленими сторонами - підприємцями і трудящими, у прагненні покращення стану трудящих.

- Технічна співпраця має на меті надати своїм членам, як урядам, так і організаціям підприємців і трудящих, сприяння в розробленні національного трудового законодавства, підготовці національних кадрів у соціально-економічній сфері, проведенні різноманітних семінарів і колоквіумів. Фінансується цей напрямок із фондів ПРООН (Програма ООН із розвитку) і частково з поточного бюджету МОП.

Політика активного партнерства потребує посилення ролі урядів і відділень МОП у країнах-членах. Саме з цією метою створено 14 бага-тодисциплінарних консультативних груп: п'ять в Африці, чотири в Америці, три в Азії й Тихоокеанському регіоні, одну для арабських країн та одну для країн Центральної та Східної Європи.

- Програмними пріоритетами МОП є широкий спектр питань у сфері соціально-трудових відносин. Основними програмними пріоритетами є:

- сприяння зайнятості населення;

- структурна перебудова і соціальна справедливість;

- рівноправність жінок;

- соціальний захист інвалідів;

- вдосконалення управління і розвитку підприємств;

- покращення умов праці та виробничого середовища;

- усунення дитячої праці;

- соціальне партнерство і соціальне забезпечення;

- галузева діяльність;

- багатонаціональні підприємства;

- трудящі мігранти;

- видавнича діяльність і публікації.

- Видавнича діяльність - це дослідження з найважливіших міжнародних трудових і соціальних проблем, нормативно-довідкові видання, збірники з охорони та гігієни праці, матеріали з освіти працівників тощо.

Основними періодичними виданнями є такі:

- Міжнародний огляд праці - науковий журнал з економічних і соціальних питань.

- Офіційний бюлетень МБП - видання, яке інформує про новини в діяльності МОП і публікує тексти її документів.

- Законодавчі акти про працю - збірник національних законів та інших нормативних актів про працю й соціальні відносини.

- Праця у світі - щорічна доповідь про тенденції розвитку і політику у сфері праці та соціальних відносин.

- Збірник з умов праці - видання, яке інформує про законодавство, колективні договори, програми дій і відповідно трудові нормативні акти, які стосуються регулювання умов праці.

- Робоча освіта - журнал на допомогу профспілковим і навчальним закладам.

- Щорічник статистики праці та Бюлетень статистики праці.

- Збірник документів про світ праці - реферативний інформаційний бюлетень про умови праці й зайнятість.

- Трудовий світ - журнал для широкого загалу читачів.

Вся видана література з питань праці зібрана й оброблена бібліотекою МОП, доступ до якої забезпечується комп'ютерною системою інформації.

4. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці (МОП) — це форма міжнародних норм з питань, які належать до компетенції МОП. Конвенції та рекомендації МОП призначе-но для використання державами-членами МОП і міжнародним співтовариством. Їх приймають на Міжнародній конференції праці.Конвенції подібні міжнародним договорам підлягають ратифікації членами МОП. Коли держава ратифікує конвенцію, вона зобов'язується застосовувати її положення. Рекомендації не потрібно ратифікувати. Вони розширяють зміст конвенції або торкаються питань, які не потребують формальних зобов'язань.Конвенції та рекомендації містять міжнародні норми в галузі праці, які стосуються: а)прав людини на працю; б)заборони дискримінації та примусової праці; в)зайнятості; г)соціальної політики; д)колективних трудових відносин; е)умов праці, оплати праці, безпеки й гігієни праці, охорони праці; є)соціального забезпечення; ж)професійної орієнтації та професійної підготовки; з)часу роботи й відпочинку; і)праці жінок, дітей і підлітків, літніх працівників, працівників-мігрантів, корінного населення та окремих категорій працівників. 4. Конвенції та рекомендації МОП.

Одним з головних джерел міжнародно-правового регулювання праці є акти, прийняті МОП. Конвенції та рекомендації МОП розробляються і приймаються Міжнародною конференцією праці з використанням однакової процедури. До 2001 р. МОП прийняла понад 182 конвенцій і 190 рекомендацій (в Україні діють менше 1 / 3 цих конвенцій). Конвенції МОП для країни, до них приєдналася шляхом їх ратифікації, обов'язкові для виконання Їх прийняття передує обговорення на двох послідовних міжнародних конференціях (сесіях МОП). МБТ готує попередні доповіді, в яких узагальнюються законодавство і практика в різних країнах. Кожна конвенція (рекомендація) обговорюється спеціальною комісією, сформованою конференцією, і повинна бути схвалена більшість у 2 / 3 присутніх делегатів.  Хоча процедура прийняття конвенції та рекомендації однакова, їх юридична сила і порядок застосування різні. Конвенція після її ратифікації зазвичай двома державами - членами МОП стає багатостороннім міжнародним угодою і накладає зобов'язання як на ратифікували, так і на не ратифікували її держави. У разі ратифікації конвенції держава зобов'язана прийняти законодавчі чи інші акти для проведення її в життя і регулярно представляти в МОП доповіді відносно вжитих заходів щодо ефективного застосування ратифікованої конвенції (такі доповіді надаються один раз на 2-4 роки в залежності від важливості конвенції). Якщо конвенція не ратифікована, держава все ж несе зобов'язання інформувати по запитах Адміністративної ради МОП про стан національного законодавства і практики у відношенні не ратифікованої конвенції та про заходи, які передбачається вжити для надання їй сили.  ОСНОВНІ КОНВЕНЦІЇ МОП. Ряд конвенцій присвячений захисту трудових прав у галузі умов і охорони праці. Так, Конвенція № 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень» (1935 р.) передбачає, що встановлення 40-годинного робочого тижня не тягне за собою будь-яке було скорочення заробітної плати. Години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу, конвенція розглядає як понаднормові, які допускаються лише в певних випадках і підлягають додатковій оплаті. Аналогічні норми передбачені статтями 50, 62, 64,65 КЗпП України.  Певні стандарти встановлені і щодо щотижневого праці, оплачуваних щорічних і навчальних відпусток. Так, тривалість відпустки не повинна складати менше трьох тижнів за кожний рік роботи. Мінімальний стаж роботи для набуття права на відпустку становить 6 місяців. За час відпустки повинні виплачуватися відпускні, рівні середньої заробітної плати. Міжнародні стандарти враховані в Законі України «Про відпустки» від 15 листопада 1996. У галузі регулювання заробітної плати найбільш важливими є конвенції № 131 «Про встановлення мінімальної заробітної плати» (1970 р.), № 95 «Про охорону заробітної плати» (1949 р.). Конвенція передбачає також необхідність створення і функціонування особливої ​​процедури, направленої на систематичний контроль за станом оплати праці й перегляд мінімальної заробітної плати. Заробітна плата не повинні ні при яких умовах знижуватися. Конвенція «Про встановлення мінімальної заробітної плати» не ратифікована Україною, що дозволяє встановлювати мінімальну заробітну плату без урахування міжнародних стандартів.  Рекомендація не є міжнародним договором і не вимагає ратифікації. Разом з тим було б невірним недооцінювати її значення і певну юридичну силу. Вона являє собою звернене до держав побажання, пропозиції (рада) ввести відповідні норми в національне законодавство. Рекомендація містить матеріал для орієнтації в світовому досвіді, необхідний для вдосконалення національного законодавства. Іншими словами, рекомендація - джерело інформації і модель для вдосконалення національного законодавства. Рекомендація деталізує, уточнює, а іноді і доповнює положення конвенції, робить їх зміст більш повним і гнучким, розширює можливості вибору для держав при вирішенні питання про запозичення міжнародних норм. Рекомендація як і конвенція повинна бути представлена ​​урядом держави - члена МОП на розгляд компетентних органів для додання рекомендації сили шляхом прийняття закону або іншим шляхом, при цьому МОП повинна бути поінформована про результати такого розгляду. Надалі держави повинні представляти в МОП таку ж інформацію щодо реалізації рекомендацій, як і не ратифікованих конвенцій.  Відповідно до Статуту прийняття державою конвенції або рекомендації МОП не може змінювати на шкоду працівникам діяв в даній країні законодавство