Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції шкіра хутро.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
993.28 Кб
Скачать

3. Шляхи удосконалення виготовлення виробів із штучного хутра

1) Уніфікація деталей;

2) Використання технологічної конструкції;

3) Використання високопродуктивного обладнання та сучасних матеріалів.

Тема 3: Особливості обробки виробів із натурального хутра

План

1. Фактори, які впливають на вибір методів обробки швейних виробів із натурального хутра

2. Особливості обробки деталей та вузлів

3. Шляхи удосконалення виготовлення виробів із натурального хутра

1. Фактори, які впливають на вибір методів обробки швейних виробів із натурального хутра

Асортимент хутряних виробів, які виготовляються швейною промисловістю, поділяють на 2 групи:

  1. верхній одяг;

  2. головні убори.

В залежності від виду хутра, який використовується, виготовляють:

- вироби з овчини;

- вироби вищої якості.

Фактори, які впливають на обробку:

1. призначення виробу;

2. напрями моди;

3. вид напівфабрикату;

4. методи розкрою:

- простий – це розкрій по лекалам;

- складний – розпуск, осадка, спайка, розпошивка, перекидка.

Етапи обробки виробів з натурального хутра

І. Отримавши хутряний напівфабрикат, скорняк разом з художником визначає кольорове рішення, ритм малюнку та ширину шкірок, направлення ворсу в деталях стану, коміра, рукавів та ін., в залежності від модельних особливостей.

ІІ. По лекалах скорняк підбирає шкірки, зшиває їх, натягує їх на правила (рамки по формі деталей).

ІІІ. Готовий скорняжний крій передається виконавцю, який настрочує прокладкову тканину типу колінкор на всі деталі по всій поверхні. Після прокладання прокладкової тканини прикріплюють, в залежності від призначення, бортову або утеплюючу прокладку.

Якщо виготовлення виробу здійснюється за індивідуальним замовленням, то виконується тимчасове з’єднання плечових, бічних зрізів, виточок, уфастриговують рукави в пройми. Таким чином модель готова до примірки. Якщо виріб виготовляється в умовах масового виробництва, то примірку не виконують, а в залежності від якості хутра можлива наявність операцій тимчасового з’єднання.

Особливості обробки виробів з овчини

Основні деталі надходять в швейні цехи у вигляді хутряного крою стану та прикладу. Приклад поділяють на великий та малий.

Великий приклад представлений деталями нижнього коміра, підборта, клапана, листочки, хлястика, пояса, пат.

Дрібний приклад:

  • петлі;

  • бекеши – це хлястики для закріплення комірів;

  • смужка з голіни – для обробки бортів та низу виробу. Голіна – смужка з натурального хутра, з якого знято волосяне покриття;

  • смужка з голіни для виготовлення кантів та підборіни (смужки для вшивання рукавів);

  • хомутики поясів;

  • вішак;

  • шматочки круглої або квадратної форми, підгудзики.

З овчини, яка призначена для розкрою деталей дрібного прикладу, попередньо видаляється волосся. Цю операцію виконують на голінних машинах.

Обробка прикладу складається з наступних операцій:

1 – видалення волосяного покриття з поверхні деталей, бо воно надає цим ділянкам надмірної товщини;

2 – обкрейдування деталей прикладу та вирізання з метою надання їм точної лекальної форми;

3 – виготовлення прикладу на універсальних машинах із застосуванням бавовняних ниток №10.

Розглянемо обробку великого прикладу на прикладі обробки листочки та коміра.

Існує 2 способи обробки листочки:

І . – листочка, суцільновикроєна з підкладкою:

а б

1 – пришити тасьму по лінії перегину листочки з виворітнього боку (761 кл.);

2 – підігнути припуски листочки за допомогою спеціального металевого шаблона-лекала та зафіксувати згини електропраскою. Перегнути підкладку по лінії перегину, накладаючи на припуски листочки та виконуючи строчку 2 – застрочити верхній край листочки однією або двома строчками (по моделі).

ІІ. – листочка складається з двох частин:

в г

По верхньому краю верхньої частини листочки пришивають тасьму на машині 761 кл. – стр.1. Потім краї підгинають з трьох боків на 1-1,5 см. Залишки шкіряної тканини підрізають в кутах, після чого фіксують краї за допомогою спеціального шаблону та електропраски.

Під краї верхньої частини листочки підкладають нижню частину листочки і з’єднують їх шляхом прокладання з лицевої сторони однієї або двох строчок.

Готову листочку припрасовують з боку нижньої частини листочки через пропрасувальник.