3. Шляхи вдосконалення технології виготовлення виробів з плівкових матеріалів

1. Застосування раціональної конструкції;

2. Використання раціональних методів, які дозволяють повністю механізувати процес виготовлення виробу.

Тема 5: Виготовлення головних уборів

План

1. Класифікація головних уборів

2. Особливості технології виготовлення головних уборів. Основне обладнання

3. Шляхи вдосконалення

1. Класифікація головних уборів

Головні убори класифікуються за рядом ознак (див. рис. А1).

Взаємозв’язки форми головного убора і його конструкції різноманітні. Для аналізу зв’язку всі головні убори поділяють на 3 групи:

1. головні убори геометризованої форми, які мають яскраво виражену конструкцію;

2. вироби складної пластичної форми з не чітко вираженою конструкцією;

3. комбіновані варіанти попередніх груп.

Матеріали, які використовуються для виготовлення головних уборів представлені на рис. А2.

2. Особливості технології виготовлення головних уборів. Основне обладнання

По технологічній обробці головні убори поділяються на групи:

1. формовані;

2. шиті;

3. хутряні;

4. з натуральної і віскозної соломки.

1. Формовані убори утворюються шляхом ВТО з одночасним наданням форми на відповідній дерев’яній або металевій формі (колодка, болванка). Див.рис. 1.14.

З метою закріплення форми використовують різні прикладні матеріали і складові клею. Формовані убори виготовляються шляхом формування фетрових ковпаків або м’яких тканин.

2. Шиті головні убори виготовляються з бавовняних, вовняних тканин, з штучної шкіри, фетрових ковпаків або міряного фетра. Вони можуть бути на жорсткій, напівжорсткій та м’якій основі.

3. Головні убори із натурального і штучного хутра виготовляються на жорсткій або м’якій основах. Вони можуть бути комбіновані з іншими матеріалами або повністю з хутра.

Однією з основних операцій виготовлення уборів є формування, яке виконується з використанням різних розсувних форм з електрообігріванням. Для виготовлення уборів з матеріалів полегшених пухких структур використовуються клейові матеріали для поверхневого дублювання, які надають виробу не тільки форми, а і незминальності.

В залежності від конструкції, матеріалу, дублюють всі або окремі деталі, форма яких створює товарний вигляд виробу.

У виробах з натуральної шкіри дублюють деталі підкладки. Спосіб обробки деталей і послідовність виготовлення убору визначаються конструкцією і видами матеріалів, представлені наступними етапами:

1. обробка деталей верху;

2. обробка основи;

3. з’єднання основи та прокладки з деталями верху;

4. обробка підкладки;

5. з’єднання підкладки з виробом;

6. операції кінцевого ВТО і оздоблення.

Обробка деталей верху формованих головних уборів

При обробці виконуються наступні операції:

1 – проклеювання ковпака для надання необхідної формостійкості;

2 – пропарювання проклеєного ковпака з метою надання розтяжності, гнучкості (t=90⁰С, тривалість – 1,5 хв);

3 – розтягування ковпака по формі;

4 – сушка в сушильній шафі (t=75-90⁰С);

*При масовому виготовленні головних уборів операції 1-4 виконуються з використанням комплексних машин.

5 – підрізання і виправлення країв уборів, залишаючи припуск на пришивання підкладки або підгинання крис;

6 – пришивання смужки фетру на машині ланцюгового стібка;

7 – обробка обрізних країв крис обкантуванням або швом в підгин.

Обробка деталей верху зшитих головних уборів

Ці вироби в основному виготовляють з прокладкою. Після дублювання деталей верху клейовими прокладками виконують обробку виточок, складок в залежності від моделі. Деталі з’єднують зшивним, настрочним або розстрочним швами.

1. Обробка основи

Жорстку основу заготовляють по формі і проклеюють водним розчином клею. Жорстка основа може бути виготовлена з фланелі або байки. Для закріплення основи, її просушують в дерев’яній формі у сушильній камері при t=50-55⁰С протягом 0,5 год або при кімнатній температурі напротязі 2-3 год. При виготовленні уборів з пір’я (лебединий пух) жорстку основу для стійкості обтягують марлею.

Напівжорстка основа має наступну конструкцію: головку з непроклеєною прокладкою, жорсткі криси обо жорсткі бортики. Таким чином деталі напівжорскої або м’якої основи закріплюють булавками в розмірній частині і по фасонним лініям.

2. З’єднання основи з деталями верху

Головні убори по способу з’єднання деталей верху з основою поділяються на 3 групи:

1 – неклейонні;

2 – клейонні;

3 – частково клейонні.

Але не залежно віж цих способів, деталі верху з’єднують з основою після її припрасування на дерев’яних формах відповідного фасону і розміру. Для більшої стійкості всю основу покривають одним шаром марлі, який також проклеюють. В окремих випадках марлю прикріплюють.

Хутро з основою інколи з’єднують подетально.

3. Обробка підкладки і з’єднання її з верхом

Обробка підкладки полягає у з’єднанні її складових частин, кількість і форма яких залежить від моделі. Підкладку з верхом уборів з’єднують машинним або ручним способом.

4. Операції кінцевого ВТО і оздоблення

Вони залежать від виду матеріалу та конструкції уборів.

Наприклад, при виготовленні фетрових уборів знімають полиск, припрасовують, прочісують, а потім укладають ворс. Для надання блиску і правильного розташування ворсу капелюх протирають шматочком тканини, які в колір ковпака, а потім додатково просушують. Кінцеве ВТО виконують на пароповітряних або електроформах. Після цього вироби сушать в сушильній шафі (при t=90⁰С для тканин та фетру, t=50⁰С – для хутра).

Пароповітряні форми дозволяють об’єднати процеси відпарювання, правки і сушки.

Головний убір прочісують і залишають на формі до повного прилягання підкладки до виробу.

Основне обладнання

1. Одноголкові машини човникового стібка:

• 1022-М кл.;

• 397 кл. з ножем;

• 330-8 кл. – для виготовлення виробів з велюра;

2. Двоголкові машини:

• 852-3 кл.

3. Скорняжні машини:

• 10-Б кл.

• 0810 кл. – овчина;

• 0810-1 кл. – середня шкіряна тканина;

• 0810-2 кл. – тонка шкіряна тканина (норка);

• 140-40, 141-30 “Штробель”;

4. Модернізована машина 28 кл. для підшивання підкладки в жіночих головних уборах;

5. Машина 560-30-ВО “Дюркопп” – для з’єднання головки з козирком;

6. Н/а:

• 220 кл. – для виконання закріпок;

• 1095 кл. – для пришивання гудзиків;

7. МИГ-1М – машина для визначення розміра головного убора (від 49 до 63 розміра);

8. Елетроформи типу: АЭЛШ, МФШ, АЭФ-12.