3.3 Характерні несправності деталей машин

Несправності деталей, машин розділяють на три групи: спрацьовування в процесі роботи, механічні і хіміко-теплові ушкодження (дефекти).

Спрацьовування обумовлені умовами роботи деталей: питомим тиском, швидкістю переміщення поверхонь тертя, циклічністю навантажень і ін.

У залежності від умов роботи, деталі обладнання з переважним видом спрацьовування можна розділити на п'ять груп.

До першої групи відносяться деталі, для яких основним фактором, що впливає на довговічність, є спрацьовування у вигляді тертя.

Для другої групи характерне спрацьовування внаслідок пластичної деформації (шліцові деталі, зубчасті колеса, муфти та ін.).

Для третьої групи переважним є корозійно-механічне чи молекулярно-механічне спрацьовування (циліндри, поршні, розподільні вали і ін.).

До четвертої групи відносяться деталі, довговічність яких визначається стійкістю проти втоми (шатуни, пружини та ін.)

Для п'ятої групи деталей довговічність залежить від стійкості проти спрацьовування робочих поверхонь і стійкості проти втоми (ходові вали, важелі, шестерні коробок подач, напівосі редукторів та ін.)

Деталі з декількома робочими поверхнями, що працюють у різних умовах, необхідно відносити до тієї групи, для якої лімітується їх ресурс, тобто для тієї поверхні, яка піддається найбільшому зносу (спрацьовуванню).

Механічні ушкодження

До них відносяться поломки, вигини, вм'ятини і скручування, тріщини, риски, задири, викришування і ін.

Поломки, як правило, можуть виникнути при сильних ударах внаслідок втоми матеріалу.

Вигини і вм'ятини характеризуються порушенням геометричної форми і виникають від ударних динамічних навантажень.

Скручування деталей типу валів і напіввісей виникають під дією великих крутних моментів.

Тріщини утворюються у найбільш навантажених місцях корпусних деталей, виготовлених з чавуна (станини, кожухи та ін.). Причиною утворення тріщин можуть бути удари чи втома матеріалу.

Риски і задири найбільш часто зустрічаються на робочих поверхнях деталей внаслідок отвердіння мастильних матеріалів або дії абразивних часток.

Викришування характерне для цементованих деталей, що працюють при ударних і поперемінних навантаженнях. Викришування часто виникає на поверхнях зубців шестерень, бігових доріжках підшипників кочення і ін.

Приведений перелік не вичерпує всіх ушкоджень і спрацьовувань деталей, зважаючи на особливості впливу на них різних факторів.

3.4 Шляхи і засоби підвищення довговічності обладнання

Довговічність відремонтованого обладнання характеризується його здатністю працювати до появи граничного зносу з необхідними перервами для технічного обслуговування або ремонту і оцінюється його ресурсом і терміном служби.

Довговічність роботи обладнання залежить від конструктивних особливостей деталей і формується в процесі ремонту.

Довговічність визначається технічними, технологічними, економічними і естетичними показниками.

Технічні показники – це точність розмірів, форми і розташування поверхонь, величина зазорів і натягів у з'єднаннях, шорсткість поверхонь, биття та ін.

До технологічних показників відносяться: способи відновлення і зміцнення поверхонь, точність механічної обробки, способи захисту від корозії, якість зборки, регулювання, припрацьовування деталей, з'єднання складальних одиниць і ін.

Економічні показники характеризують витрати матеріалів і запасних частин, трудомісткість і собівартість ремонту.

Естетичні показники визначаються наявністю відповідних: покриття; фарбування; зручності в роботі, обслуговуванні і ремонті.

Підвищення довговічності обладнання здійснюється за рахунок:

- розробки науково обґрунтованих технічних вимог на ремонт;

- застосування науково обґрунтованих типових і групових технологічних процесів ремонту;

- раціонального вибору способів відновлення деталей, які забезпечують підвищену зносостійкість і втому;

- використання якісних матеріалів і запасних частин;

- використання прогресивних процесів обкатування, припрацьовування і випробування відремонтованого обладнання;

- організації виробничого процесу, що забезпечує якісне виконання всіх операцій, які починаються з приймання верстата у ремонт і закінчуються здачею відремонтованого верстата в експлуатацію;

- матеріального заохочення працівників за підвищення довговічності роботи відремонтованого обладнання.