Шкала оцінювання перспективності товару за інтегральним показником конкурентоспроможності

Порівняння товарів	Межа зміни показника	Прогнозна оцінка конкурентоспромож-ності товару на новому ринку
Товар-еталон	1,6 і більше	Дуже перспективний
	1,59—1,40	Перспективний
	1,39—1,20	Мало перспективний
	1,19—1,00	Неперспективний

5. Стандартизація та сертифікація продукції (послуг), державний нагляд за якістю

Ефективним засобом управління якістю і конкурентоспроможністю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно-технічної документації. Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.

Стандартизація продукції охоплює встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих; встановлення норм, правил в галузі проектування; формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень; створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.

Сертифікація продукції – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. Сертифікація продукції - один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає отримання документу, який засвідчує якість продукту – сертифікат.

Свідоцтво про визнання відповідності - документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Питання сертифікації регламентуються Законом України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001. В Україні існує технічний регламент з підтвердження відповідності - нормативно-правовий акт, затверджений Кабінетом Міністрів України, в якому містяться опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, процедури підтвердження відповідності цим вимогам, правила маркування і введення продукції в обіг.

Після проведення випробувань, в разі, якщо продукція визнається придатною, на неї видається сертифікат відповідності – документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством.

В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація.

Обов'язкова сертифікація (перелік продуктів якої визначений технічним регламент з підтвердження відповідності) здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність вимогам, які не є обов’язковими, за ініціативою суб’єкта господарювання з метою створення позитивного іміджу товару (організації).

Згідно з вимогами чинного вітчизняного законодавства сертифікація продукції в Україні здійснюється в рамках Державної системи сертифікації - УкрСЕПРО.

Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри (ДВЦ) з найважливіших видів продукції. На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності, який містить спеціальний знак відповідності. Останнім часом почали формуватись міжнародні системи сертифікації, координацією яких займається спеціальний комітет із сертифікації - СЕРТИКО, що діє у складі ІSО (Міжнародної організації стандартизації).

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України), який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція відповідно до вимог контрактів, імпортна продукція відповідно до діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.

На місцях державний нагляд за якістю продукції здійснюють територіальні органи Держстандарту - центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Система державного нагляду передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за порушення стандартів, норм і правил, а саме матеріальну відповідальність у формі штрафів, розміри яких коливаються від 25 до 100% вартості невідповідної стандартам продукції.

На рівні підприємства контроль якості продукції здійснюється за допомогою внутрішньовиробничого технічного контролю. Головна задача технічного контролю - забезпечення випуску високоякісної і комплектної продукції, що відповідає стандартам і технічним умовам. Основними об'єктами технічного контролю є: матеріали, що надходять на підприємство, сировина, паливо, що комплектують вироби й ін.; стан виробничого устаткування, технологічного оснащення, інструментів; дотримання технологічної дисципліни на робочих місцях; деталі, вузли, складальні одиниці, готова продукція.

Вибір виду контролю - складна і відповідальна техніко-економічна задача, обов'язковим елементом рішення якої є економічне обґрунтування контрольних операцій, сутність якого зводиться до зіставлення витрат на контроль і можливі втрати від браку.

За характером впливу на якісний результат технологічних операцій розрізняють засоби пасивного й активного контролю.

Пасивний контроль дозволяє оцінювати якість продукції після виконання відповідної операції. Пасивний контроль зводиться до простої реєстрації результатів виробничого процесу і не попереджає виникнення браку. Активний контроль пов’язаний з виконавчими органами технологічного устаткування. З їхньою допомогою якість продукції перевіряється безпосередньо в процесі обробки. До засобів активного контролю відносяться різного роду вимірники (індикатори, електроконтактні, радіоелектронні й інші пристрої і прилади). При досягненні заданих критичних розмірів ці пристрої подають сигнал, автоматично змінюють режим роботи агрегату чи зупиняють його.

У загальному виді процес контролю якості більшості видів промислової продукції складається із визначення кількісного значення контрольованого параметра і порівняння його з установленим нормативним значенням. Методи кількісної оцінки якості продукції вивчає спеціальна область наукових знань - кваліметрія. Відповідно до її основних принципів кількісні значення показників якості продукції можуть визначатися:

- на основі фізичних експериментів - методами метрології (вимір геометричних розмірів, маси, твердості, електропровідності, і т.п. );

- за допомогою психологічних експериментів (експертний вимір естетичних і ергономічних властивостей, смаку, запаху, кольору, проведення анкетних опитувань);

- на основі аналізу моделей функціонування об'єкта оцінки - методами розрахунку економічної ефективності й ін.

В умовах крупносерійного виробництва застосовуються методи вибіркового контролю окремих виробів з партії, тобто статистичні. Статистичні методи використовуються при попереджувальному (проміжному) і остаточному (приймальному) контролі.

Уся продукція, виготовлена з відступом від стандартів і технічних умов, відноситься до виробничого браку. Брак поділяють на поправний, коли виправлення забракованого виробу є технічно можливим й економічно доцільним, і остаточний, підлягаючий утилізації як відхід виробництва.

17