
- •Тема 5: Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції
- •1. Загальна характеристика продукції (робіт, послуг)
- •2. Формування виробничої програми підприємства
- •3. Якість продукції (послуг)
- •4. Конкурентоспроможність продукції (робіт, послуг)
- •Шкала оцінювання перспективності товару за інтегральним показником конкурентоспроможності
- •5. Стандартизація та сертифікація продукції (послуг), державний нагляд за якістю
3. Якість продукції (послуг)
Якість продукції – сукупність властивостей, які відображають здатність продукції задовольнити вимоги споживачів відповідно до її призначення.
Міжнародна організація по стандартизації визначає якість (стандарт ISО-8402) як сукупність властивостей і характеристик продукції чи послуги, що додають їм здатність задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби.
Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.
Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї, якщо порівняти з відповідними базовими показниками зафіксованих умов споживання.
Залежно від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:
• одиничні, що характеризують окремі властивості виробу. Кількісно визначити їх значення можливо за допомогою виразу:
,
де Рі – значення і-го показника якості продукції, що оцінюється; Ріb – значення і-го базового (кращого в галузі) показника, що оцінюється, і – 1, 2, 3…, n – кількість одиничних показників якості продукції.
• комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу. Кількісно визначити їх значення можливо за допомогою виразу:
,
Де V – комплексний показник якості, MiV – параметр вагомості і-го показнику якості; Qi – відносний і-й показник якості продукції, п – кількість показників якості.
• узагальнюючі, які характеризують якість усієї продукції підприємства. Кількісно цей показник визначається сумою комплексних показників якості за номенклатурою (асортиментом) продукції.
Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:
Показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та сферу використання).
Показники надійності і довговічності (відображають властивість виробу виконувати свої функції протягом певного часу зі збереженням експлуатаційних характеристик).
Показники технологічності (характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення).
Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).
Естетичні показники (характеризують відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність).
Екологічні показники (характеризують шкідливі домішки, випромінювання);
Показники безпеки (характеризують безпеку для людини під час експлуатації виробу).
Економічні показники (відображають затрати на утримання та експлуатацію виробу).
Додатково використовуються також показники стандартизації та уніфікації, патентно-правової чистоти та ін.
Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.
Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу визначають обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів.
Відносний рівень якості визначають, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів.
У зв'язку зі змінами під впливом НТП виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, який враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки.
Оптимальний рівень якості - рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.
Методи оцінки якості продукції поділяються залежно від способу одержання інформації на об'єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.
Вимірювальний метод передбачає використання для оцінки якості продукції технічні засоби контролю.
Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.
Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.
Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів. Різновидом цього методу є комплексний метод, який полягає у визначенні інтегрованого показника якості продукції шляхом порівняння корисного ефекту від використання виробу і загальних витрат на його створення і споживання.
В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.
Одним з показників, за допомогою якого можна визначити якість продукції, є показник сортності та його кількісне значення коефіцієнт сортності (Ксрт), який розраховується за формулою:
де ТП – товарна продукція підприємства, грн.; Vф – обсяг виробництва фактичний у натуральному виразі; ЦВГ – ціна одиниці продукції вищого ґатунку.
Якість продукту може бути виражена також показником дефектності, який розраховується за формулою:
,
де D – коефіцієнт дефектності; Mi – коефіцієнт вагомості і-го дефекту, n – кількість одиниць продукції вибірки, Qі – кількість дефектів і-го виду, d – кількість видів дефектів, що трапилися.
Також важливим показником оцінювання якості продукції є показник витрат від невиправного браку, який розраховується за формулою:
,
де Сбп – собівартість (валові витрати на виробництво) забракованої продукції, Вуд – витрати на усунення дефектів продукції з виправним браком, Vрб – реалізованої продукції з виправним браком, Ввб – сума відрахування з винних у випуску бракованої продукції.
Управління якістю - це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.
Сучасна господарська практика значну увагу приділяє питанням управління якісті, для чого розроблені спеціальні стандарти, які характеризують ефективність діяльності підприємства у цьому напрямку. У 1987 р. Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) при участі США, Канади, ФРН були розроблені і затверджені п'ять міжнародних стандартів серії 9000 (за системами якості), в яких були встановлені вимоги до систем забезпечення якості продукції, у тому числі до розробки продукції, виготовлення, до організації контролю й іспитів продукції, до її експлуатації, збереження і транспортування. Міжнародні стандарти ISO 9000 за системами якості включають п'ять найменувань:
1. ISO 9000 “Загальне керівництво якістю і стандарти по забезпеченню якості. Провідні вказівки на вибір і застосування”.
2. ISO 9001 “Система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і (чи) розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні”.
3. ISO 9002 “Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві і монтажі”.
4. ISO 9003 “Система якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі й іспитах”.
5. ISO 9004 “Загальне керівництво якістю й елементи системи якості. Провідні вказівки”.