2.6 Визначення площі виробничого підрозділу

2.6.1 Розрахунок площ виробничих зон

Площі виробничих зон визначають за кількістю розташованих в них постів. Кількість постів розраховують залежно від методу виконання технічного обслуговування. Площу зон визначають через число поточних ліній або через число постів обслуговування чи ремонту автомобілів.

При обладнанні зони чи відділення постами їх площу визначають через кількість постів обслуговування чи ремонту автомобілів і питому площу на один пост за формулою:

F₃ = (Х _n · f ΄_n +F_обл) · k , (2.9)

де x _n – кількість постів у зоні;

f ΄_n – площа в плані, яка приходить на один автомобіль, м²;

F_обл – площа обладнання яке знаходиться в зоні (відділення);

k – коефіцієнт запасу, який змінюється від 4 до 6.

Примітка. Прийнята площа виробничих приміщень не повинна мати відхилення від розрахункової більше ніж на ± 10%.

2.6.2 Розрахунок площ відділень не оснащених постами.

Площа виробничих відділень визначається за площею приміщення, яке займає обладнання, організаційне оснащення в плані і коефіцієнта компактності його розміщення:

м² (2.10)

де F_заг – загальна площа приміщення, яку займає обладнання і організаційне оснащення в плані (див. табл. 3.1);

К_ком – коефіцієнт компактності обладнання ( дод 5)).

В деяких цехах, наприклад, зварювальних і фарбувальних, обладнуються спеціалізовані автомобіле-місця. В таких випадках, при заїзді автомобіля в цех, площа рухомого складу додається до площі обладнання.

Примітка Прийнята площа відділення коректується відповідно до вимог БНіП.

2.7 Опис і обґрунтування плану підрозділу

Необхідно описати розміщення у виробничому корпусі, будівельні вимоги до приміщення проектованого підрозділу, дати характеристику стін, віконних і дверних прорізів, а також обґрунтувати розміщення технологічного обладнання і оснащення відповідно до позначень позицій на площі підрозділу в графічній частині проекту.

Визначення площі надає змогу виконати планування приміщення виробничого підрозділу, керуючись наступними положеннями щодо цієї роботи.

Форма зони (відділення) прямокутна. Масштаб креслення вибирається з врахуванням того, щоб лист формату А3 був заповнений.

Якщо протяжність зовнішніх стін перевищує 12 м, а перпендикулярних до них стін - 18 м, то передбачаються колони прямокутної форми (500х600, 500х500 мм). Зони можуть не мати внутрішніх стін. Розміщення постів буде орієнтовано визначати внутрішні межі зони. Робочі пости в зонах ТО розміщують в залежності від прийнятого метода обслуговування (одиночного чи поточного). При одиночному методі ТО застосовують в основному прямокутне розміщення постів, при великогабаритних автомобілях - косокутне.

Обладнання зображається в плані відповідно до його форми у тому самому масштабі, у якому зображається підрозділ, частина обладнання, зокрема кран-балки, підйомники різного типу зображають умовно.

При розстановці обладнання повинні бути забезпечені мінімально необхідні проходи і проїзди згідно діючих нормативів ( дод. 15 і 28).

На плануванні вказують відстані між обладнанням, розміщеним на фундаментах, і стінами, колонами та іншими будівельними елементами приміщень.

Крім того, на плануванні вказуються робочі місця, підвід силової електроенергії, води, пари, стиснутого повітря, вентиляційні пристрої тощо (дод. 29).

В розтановці обладнання враховують вимоги технологічного процесу, можливості раціонального використання природного освітлення і вимоги охорони праці та протипожежної безпеки.

План зони виконують з двома суміжними зовнішніми стінами, розташованими під прямим кутом, обладнаними вікнами і воротами для в’їзду-виїзду автомобілів; плани відділень (дільниць) передбачені з однією зовнішньою стіною, обладнаною вікнами; інші стіни як зон так і відділень переважно не мають вікон, слугують перегородками між виробничими підрозділами.

При плануванні виробничих підрозділів необхідно дотримуватись норм і правил використання будівельних конструкцій, які викладені в роботах [1], [20], [24], тощо, основні з них наступні.

Для виробничих будівель приймають довжину і ширину конструкцій, які вимірюються в метрах і кратних 6 м.

Основу будівель складають вертикальні колони, на кожну пару яких укладають балки перекриття, що служать опорою для плит. Довжина балки відповідає прольоту (відстані) між колонами, а довжина плит - кроку (відстані) між ними за шириною. Прямокутник в плані, обмежений по кутах колонами, утворює сітку колон, яка позначається, наприклад: 12х12. Найбільш розповсюджені слідуючі сітки колон: 6х12; 6х18; 12х12; 12х18; 12х24. Рідше використовують крок колон 9 і 18. Для багатоповерхових будівель застосовують сітки колон 6х6 і 6х9.

Для перекриття застосовують залізобетонні балки (односкатні, двоскатні, плоскі) довжиною 6, 9, 12 і 18 м. Ферми різної конструкції і підстропильні балки використовують при довжині 12, 18, 24, 30 м.

З метою покращення умов маневрування автомобілів при проектуванні великих зон їх зберігання чи зон ТО і ПР можна прибирати один ряд колон.

Стіни виробничого корпусу можуть бути капітальними (несучими) і у вигляді перегородок. Товщина несучих стін складається 380 (1,5 цеглини) 510 (2 цеглини) чи 640 мм (2,5 цеглини). Колони при несучих стінах не використовуються. Якщо каркас будівлі складають колони, то стіни виконують несучими з цегли чи бетонних плит товщиною 120, 250 чи 380 мм, чи з стінових панелей товщиною 100, 250, 300 мм (в неопалюваних приміщеннях).

В стінах виробничого корпусу влаштовують пройоми – ворота, двері, вікна, а в перекриттях - ліхтарі. Ворота і двері застосовують одностулкові і двостулкові, частіше розпашні, рідше – складчасті, розсувні, підйомні. По ширині вони кратні 500 мм. Ширина воріт – 3000…4000 мм, дверей – 1000…2000 мм. Світлові пройоми влаштовують у вигляді вікон, стрічкових чи суцільних прозорих стін. Простінки між вікнами повинні мати однакові розміри. Висоту вікон приймають 1,2; 1,8; 2,4 м ( кратною 0,6 м), а ширину 1,5; 2; 3; 4 м.

Світлові ліхтарі (верхнє освітлення) використовується в якості допоміжного освітлення при ширині приміщення зон ТО (ПР) більше 24 м. Світлові ліхтарі виконують прямокутними в проймі вздовж по центру прольоту у вигляді заскленої надстройки шириною 6 м для прольотів шириною 12 і 18 м і 12м для прольотів шириною 24, 30 і 36 м.

Висота приміщень ТО і ПР залежно від типу автомобілів і наявності підйомного обладнання і оснащення робочих постів наведена в дод. 16.