3.4 Розрахунок місцевого освітлення

Для розрахунку місцевого освітлення необхідно визначити потужність чи світловий потік ламп. Для місцевого освітлення використовують переважно лампи розжарювання:

F= 1000· h ² · Е/ε , (3.4)

де h – відстань від ламп до освітлювальної поверхні, м ;

Е - нормативна освітленість, лк ;

Ε – показник, який вибирається за графіком, в залежності від h івідстані d від перпендикулярного променю на освітлювальну поверхню до освітлювальної точки (рис.3).

Наприклад, для зони ТО та ПР місцеве освітлення має забезпечити освітленість Е=300-200=100(лк). Приймаємо h=0,6; d=0,5 м. Тоді

F=1000 ·0,6² ·100/100=360 лм

За дод.15 вибираємо лампу розжарювання НБ-40 (400лм).

Рис.3 Графік знаходження ε

3.5 Розрахунок природного освітлення

Результатом розрахунку природного освітлення є визначення площ світлових прорізів бокового чи верхнього освітлення. У проекті визначається площа світлових прорізів при боковому освітленні:

S₀= F_n · e_n · k₃ · η₀ · k_бд/(100 ·τ₀· r₁) , (3.5)

де F_n – площа підлоги приміщення,м² ;

k₃ –коефіцієнт запасу ; k₃= 1,4...1,5 (менше значення для приміщень з меншою запиленістю) ;

η₀ – світлова характеристика вікон (дод. 17);

k_бд – коефіцієнт урахування затінення будинками, що навпроти (дод. 18);

τ- загальний коефіцієнт; τ₀ = 0,63;

r₁- коефіцієнт урахування підвищення освітленості при боковому освітленні; r₁=1,05...1,3

е_n- нормоване значення коефіцієнта природної освітленості; вибирається, виходячи з розряду зорової роботи (дод. 14) і має такі значення:

Розряд зорової роботи	ІVа	ІVб	Vа	VІ	VІІІа	VІІІб
Коефіцієнт освітленості еn, % При верхньому освітленні При боковому освітленні
	2,4 0,9	2,4 0,9	1,8 0,6	1,2 0,3	0,7 0,2	0,5 0,2

3.6. Розрахунок вентиляції

Норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони необхідно приймати за ГОСТ 12.1.005-96, в залежності від категорії важкості робіт, які виконуються на дільниці.

Категорії важкості робіт і характеристика приміщень по тепло- і вологовиділенню наведені в дод. 21.

Розрізняють два види вентиляції: механічну ( примусову) і аераційну (природну).

Механічну вентиляцію обов’язково використовують на постах, зонах або дільницях, де технологічно передбачено проїзд або заїзд автомобілів, що спричиняє викиди токсичних шкідливих речовин, а також в приміщеннях, де є викиди токсичних шкідливих речовин внаслідок виконуваних в них технологічних процесів. Механічну вентиляцію використовують також у приміщеннях в тих випадках, коли об’єм повітря, який припадає на одного працюючого, менше за 40 м³.

Для інших випадків передбачається тільки природна вентиляція.