6. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.
Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу за різних умов його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.
Згідно з методикою (описав І.А.Бланк) залучення додаткового капіталу, як за рахунок власних джерел підприємства, так і за рахунок позикових, має свої межі і звичайно пов’язане зі зростанням його середньозваженої вартості. Випускаючі додаткові акції та облігації в умовах насичення ринку, необхідно виплачувати більш високі дивіденди або купонні доходи, щоб залучити інвесторів. Залучення додаткових кредитів при високому рівні фінансового важеля, а отже і фінансового ризику можливе тільки на умовах підвищеної процентної ставки за кредит з урахуванням ризику – премії для банку.
СЗВ= ∑В * П , (2.20)
В - вартість і-го елементу капіталу (власного та позичкового);
П - питома вага і-го елементу капіталу в загальній сумі капіталу.
7. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансового ризику.
Цей метод оптимізації структури капіталу пов’язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. У цих цілях всі активи створюваного підприємства підрозділяють на такі групи:
позаоборотні активи (довгострокові) – сукупність майнових цінностей підприємства, які багато разів приймають участь у процесі його господарської діяльності та переносять свою вартість по частинам на виготовлену продукцію (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість тощо);
постійна частина оборотних активів – це той мінімум, що необхідний підприємству для операційної діяльності підприємства. Вона представляє собою незмінну частину сукупного їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань обсягу операційної діяльності і не зв’язана з формуванням запасів для сезонного схову, дострокового завозу та цільового призначення.
Тобто, постійна частина оборотних активів розглядається як мінімум оборотних активів, який не знижується, та необхідний підприємству для здійснення поточної операційної діяльності. Вона цілком фінансується за рахунок власного капіталу і довгострокових позикових коштів.
- змінна частина оборотних активів - це варіююча частина оборотних активів, яка пов’язана із сезонним зростанням обсягів реалізації, необхідністю формування запасів завезення та цільового використання (тобто схильна до коливань у зв’язку із сезонною зміною обсягів діяльності). Фінансують її звичайно за рахунок короткострокового позикового капіталу, а при консервативному підході – частково й за рахунок власного капіталу.
У складі цієї частини оборотних коштів виділяють максимальну і середню потребу в них.
Існують три принципових підходи до фінансування різних груп активів створюваного підприємства (рис.1).
Рис.2.2. Принципових підходи до фінансування різних груп активів створюваного підприємства
Умовні позначення: КПК – короткостроковий позиковий капітал; ДПК - довгостроковий позиковий капітал; ВК – власний капітал.
Залежно від свого відношення до фінансових ризиків засновники створюваного підприємства обирають один з розглянутих варіантів фінансування активів. Враховуючи, що на сучасному етапі довгострокові позики і позики підприємствам практично не надаються, вибрана модель фінансування активів представлятиме співвідношення власного і позикового (короткострокового) капіталу, тобто оптимізувати його структуру з цих позицій.
Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень для створюваного підприємства.