2.Форми міжнародних розрахунків :

• 100% -вий аванс або авансові платежі (передоплата).

• Акредитив.

• Інкасо.

• Банківський переказ.

• Банківський вексель.

• Банківський чек.

• Відкритий банківський рахунок.

• Консигнація.

• Пластикові картки.

1. 100% -Вий аванс або авансові платежі (передоплата).

Рідкісне явище у нормальних міжнародних валютних розрахунках. В Україні – в експортних – після оплата, при імпорті – передоплата.

Авансова оплата – це коли імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. Використовується тільки у випадку незадовільного кредитного стану імпортера чи при наявності складнощів в отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів. Але при будь-якому випадку кінцеві розрахунки будуть залежати від перевірки всіх документів банком – імпортера.

2. Акредитив – угода, де банк забов’язується за проханням клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару – експортеру), на користь якої відкрито акредитив, чи оплатити акцепт тратти, яку виставив бенефіціар, чи зробити негоціацію (купівлю) документів, виставлених йому експортером (бенефіціаром) відповідно до певних умов.

Акредитив (лат. accre-ditivus — довірчий):

1.Документ, що засвідчує права особи, на ім'я якої його видано, отримати в кредитній установі зазначену в акредитиві суму. Оплата акредитиву здійснюється кредитною установою в місці пред'явлення його за рахунок грошової суми, яку внесено до ощадної каси або знято з рахунку його власника, або згідно з договором між банками;

2.Форма розрахунків і вид банківського рахунку, за яким здійснюються безготівкові розрахунки. Застосовується в міжнародних розрахунках у комерційних операціях, а також між вітчизняними юридичними особами, коли така форма передбачена договором між постачальником та замовником (покупцем). Акредитив відкривається за дорученням платника в банку, який обслуговує постачальника, на підставі заяви чітко встановленої форми. Джерелом відкриття акредитиву можуть бути як внесені кошти покупця, так і кредити банку. Підставою виплати на акредитиву є надані постачальником реєстри рахунків та транспортних документів, які підтверджують відвантаження вантажу. Виплата коштів може бути обумовлена попереднім акцептом. Кожний акредитив призначений для розрахунків лише з одним постачальником.

Види акредитиву :

Авізований — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без зобов'язання з боку авізуючого банку.

Прямо авізований — акредитив, який банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціарові. Така форма авізування має певні незручності: не дає змоги контролювати справжність акредитива й ускладнює процес з’ясування платоспроможності банку-емітента.

Грошовий — видається банком своєму клієнтові на право одержання повної зазначеної в ньому суми або окремими частками в інших банках протягом визначеного часу.

Акредитив з попереднім авізо — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання авізуючого банку чи банку-емітента.

Компенсаційний — форма розрахунків за експортно-імпортні операції, за якою у розрахунках за допомогою компенсаційного акредитиву. використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові-посереднику. Другий — за дорученням бенефіціара-посередника його банк виставляє бенефіціарові-постачальнику товарів.

Неподільний — акредитив, яким передбачена оплата суми поставок товарів (здебільшого експортних) лише після завершення поставки у повному обсязі, передбаченому угодою (контрактом).

Непокритий — акредитив, оплату за яким у разі тимчасової відсутності у платника коштів гарантує банк-емітент шляхом надання банківського кредиту.

Переказний — акредитив, який може бути переданий для будь-яких розрахунків іншій особі (іншому власнику).

Покритий — акредитив, за яким банк переводить власні кошти платника, що містяться на його рахунку, або наданий йому кредит у розпорядження банку-постачальника.

Поновлюваний — акредитив, який призначається для багатьох почергових платежів при регулярних оплатах товарів стабільному учасникові торговельної угоди — постачальнику товарів, який здійснює поставки товарів з інтервалом, у певні проміжки часу.

Револьверний — акредитив, відповідно до якого оплата за відвантажені товари проводиться почергово за фактом відвантаження (оплачується лише певна частина партії реально відвантаженого товару від загальної суми поставок, передбачених контрактом.

Акредитив у порівнянні з іншими видами розрахунків надає більші можливості захисту інтересів експортера.

При підписанні угоди про купівлю-продаж експортер має чітко визначити, які ризики і вимоги необхідно йому враховувати, стосовно:

• політичних, економічних та юридичних умов в країні покупця;

• платоспроможності і надійності покупця;

• власної ліквідності.

Акредитив за формою буває:

• грошовий (виплачуються у зазначеній валюті, або у валюті крани. Де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу) – це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повність або частинами;

• товарний (документарний) – передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує, відкрити такий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, які необхідно пред’явити для отримання платежу.

У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь:

• імпортер (наказодатель), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву;

• банк імпортера, який називається банк-емітент і який відкриває акредитив;

• банк, що авізує (тобто банк експортера) і якому доручається сповісти експортера про відкриття на його користь акредитиву і передати йому текст акредитиву, перевіривши його дійсність;

• бенефіціар – експортер, на користь якого відкривається акредитив;

• рамбурсний банк, якщо між банком експортера та банком імпортера відсутні кореспондентські зв’язки;

• перевізник та експедитор.

Послідовність дій при оформленні акредитиву схематично можна представлено на рис.1.

9

Рамбурсний банк (не завжди існує)

Банк, що авізує

Банк емітента

8

8

3

3

4

11

Експедитор

2

10

1

5

7

Експортер

Імпортер

6

6

Перевізник

1

Рис. 1. Схема руху грошей та документів при акредитивній операції

1. Укладення угоди між експортером та імпортером.

2. Заява імпортером на відкриття А.

3. Відкриття акредитиву банком-емітентом і направлення акредитиву бенефіціару через авізуючий банк (банк-експортера).

4. Авізування (повідомлення) бенефіціару про відкриття на його користь акредитиву.

5. Перевірка акредитива експортером( відповідність умовам угоди, виконання).

6. Відправка товару експортером імпортерові.

7. Оформлення і надання бенефіціаром в свій банк комплексу документів для отримання платежу по акредитиву.

8. Перевірка та пересилка банком , що авізує, документів банку-емітенту.

9. Перевірка банком-емітентом документів, що отримані і їх оплата.

10. Видача банком-емітентом документів, що оплачені наказодавцю акредитива, тобто емітенту.

11. Зарахування банком, що авізує, коштів бенефіціару.

Термін та умови акредитива мають бути узгодженими до проведення оплати (негоціації чи акцептування). Угода з документарним акредитивом передбачає такі документи: вексель; коносамент чи інший транспортний документ, що може бути товарозпорядним; комерційний рахунок, рахунок-фактура, інвойс; свідоцтво про походження товару; страховий поліс чи сертифікат.

Основними перевагами акредитивної форми розрахунків для покупця є:

1. дозволяє здійснити платіж тільки після відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг) та отримання документів, що підтверджують факт відвантаження товару, його походження, якість, страхування тощо.

2. непокритий акредитив дозволяє не відволікати ресурси на здійснення попередньої оплати

3. фінансування зовнішньоекономічної операції з використанням акредитива дешевше, ніж залучення кредиту на здійснення попередньої оплати.

4. обслуговуючий банк може запропонувати схему фінансування з використанням акредитива, який значно її здешевить.

5. якщо бенефіціар-нерезидент вимагає для початку виробництва аванс чи попередню оплату більш ніж за 90 днів. При використанні акредитива перебіг 90 днів починається з дня здійснення оплати українським банком на користь нерезидента, проте бенефіціар зможе отримати фінансування в своєму банку під заставу майнових прав за акредитивом та почати виробництво

Недолікими акредитивної форми розрахунків для покупця виступають: акредитив дорожче поставки на умовах відстрочки платежу; покритий акредитив вимагає відволікання ресурсів для їх перерахування на рахунок покриття; .при відкритті непокритого акредитива необхідно надавати банку фінансові документи для оцінки фінансового стану, передавати майно в заставу (іпотеку) та нести витрати на їх посвідчення

Переваги акредитивної форми розрахунків для постачальника є: у разі правильного оформлення документів, передбачених умовами акредитива, гарантовано отримання платежу від банку; можна отримати фінансування під заставу майнових прав за акредитивом.

Недоліком використання акредитивної форми розрахунку для постачальника є - вимога бездоганного оформлення всіх документів, відповідно до умов акредитива, в іншому випадку банк може відмовити у здійсненні платежу

Розглянемо питання переваг та недоліків використання трансферабельних акредитивів для усіх сторін, задіяних у цій операції.

Перевагами у використанні трансферабельних акредитивів є: перший бенефіціар (експортер) має можливість фінансувати свої за купки у постачальників (друго бенефіціару) без відволікання власних коштів; постачальник (другий бенефіціар) має впевненість у здійсненні платежу за акредитивом; сума, яку отримує посередник (другий бенефіціар), невідома як імпортеру (аплікату), так і постачальнику (другому бенефіціару).

Недоліки використання трансферабельних акредитивів такі: вимагаючи такий тип акредитива, перший бенефіціар (експортер) може викликати сумніви в імпортера (апліканта) щодо наявності у нього фінансових ресурсів; використовуючи такий акредитив, не завжди можна засекретити ім'я постачальника (другого бенефіціара). Тому з'являється ризик роботи між імпортером (аплікантом) та постачальником (другим бенефіціаром) прямо, без послуг першого бенефіціара (експортера); перший бенефіціар (експортер) сплачує додаткові комісії банку за трансфер акредитива (якщо не передбачено, що така комісія сплачується за рахунок іншої сторони).

Акредитиви з червоною смугою сьогодні зустрічаються рідко. Банки, як правило, не користуються цими термінами, а воліють використовувати власні формулювання для задоволення вимог замовників.

Таким чином, перевагами у використанні акредитивів з червоною смугою є: бенефіціар (експортер) отримує авансовий платіж для відвантаження продукції апліканту (імпортеру) (при цьому не використовуючи власні кошти); аплікант (імпортер) не відволікає власні кошти для оплати авансованого його платежу бенефіціару (експортеру).

Недоліками використання акредитивів з червоною смугою такі: її кредитне з червоною смугою не регулюється окремими статтями в уніфікованих правилах та звичаїв для документарних акредитивів та інших міжнародних правилах (умови зазначаються тільки в акредитиві); ризик банку, що авізує (виконуючого), щодо неповернення авансового платежу з боку банку-емітента; ризик ненадання бенефіціаром (експортером) документів, що відповідають, умовам акредитива, або не відвантаження продукції взагалі.

Поновлювальний акредитив має і ряд свої переваг і недоліків як для покупців так і продавців.

Перевагами для покупця (апліканта) є: на вимогу покупця (апліканта) виставляється один акредитив, який й покриває регулярні поставки продукції від постачальника, при цьому немає жодної потреби вносити зміни до умов акредитива, такі як збільшення суми акредитива та подовження терміну його дії; покупцю (апліканту) не потрібно бронювати свої кошти одразу на загальну суму всіх поновлювань за акредитивом (кошти бронюють тільки на відповідні транші).

Недоліком для покупця (апліканта) є те, що покупець (аплікант) зобов'язаний регулярно відволікати власні кошти для поновлення суми акредитива. При цьому він не має права (враховуючи безвідзивність самого акредитива), наприклад, у разі поставки неякісного товару скасовувати; або змінювати механізм поновлення акредитива. Продавець може продожувати відвантажувати продукцію та отримувати експортну виручку поки не закінчиться термін дії акредитива.

Перевагою для продавця (бенефіціара) є те, що здійснюючи регулярні відвантаження продукції та виконуючи усі вимоги акредитива, продавець (бенефіціар) обов'язково отримуватиме експортну виручку, незалежно від бажань та вимог покупця.

Недоліки для продавця (бенефіціара) не існує, проте за умови, такий акредитив є ще й підтвердженим, і комісія за підтвердження сплачується за рахунок продавця, останній буде змушений сплатити таку комісію від загальної суми всіх поновлювань за акредитивом.

Необхідно також зазначити, що, здійснюючи операції за револьверним акредитивом, банк-емітент  стикається з високим ступенем ризику, який полягає у тому, що цей банк на конкретний момент часу має зобов'язання на загальну суму акредитива, а у забезпечення отримує покриття від покупця (апліканта) на суму відповідного траншу.

Розглянувши переваги і недоліки безготівкової форми розрахунків можна зробити висновок, що операції пов'язані з акредитивом мають непростий економічний, юридичний характер. Оскільки існує чимало азів введення акредитивних операцій, які необхідно знати для кращого розуміння цих безготівкових розрахунків.

3. Інкасо – банківська операція, завдяки якій банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари і послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку.

Інкасо міжнародне (італ. incaso — виручка, виторг) — форма міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов'язання банку однієї країни отримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передання документів (фінансових, комерційних) і перерахувати її експортеру.

Розрахунки за інкасо здійснюються відповідно до договору, за яким особа, яка має право вимагати здійснення платежу (довіритель), доручає банкові, в якому вона має рахунок (банк-ремітент), передати особі, зобов'язаній здійснити платіж або акцепт переказного векселя (платник), передати через банк платника (представляючий банк) документи за умови одержання платежу або акцепту переказного векселя. Банк-ремітент, що одержав інкасове доручення, вправі залучати для його виконання крім представляючого банку також інші банки (інкасуючі). Відповідно до Уніфікованих правил, банк вправі відмовитися від інкасового доручення з будь-якої причини, але він повинен негайно повідомити про це банк, від якого отримане таке доручення.

За інкасо довіритель у разі, якщо це буде зазначено в договорі з банком, вправі відправити товар на адресу представляючого банку разом з інструкціями і тримати товар у винятковому розпорядженні банку до здійснення платежу або акцепту платником переказного векселя. Якщо товари відправлено безпосередньо на адресу представляючого банку для видачі їхньому платникові проти платежу або акцепту переказного векселя без попередньої згоди з боку цього банку, банк не зобов'язаний приймати постачання товару, ризик і відповідальність за який продовжує нести довіритель (ст. 10 Уніфікованих правил).

В інкасовій формі розрахунків беруть участь:

1) довіритель – клієнт. Доручає інкасову операцію своєму банку,

2) банк-ремітент, якому довіритель доручає операцію по інкасуванню,

3) інкасуючий банк, який отримує валютні кошти;

4) банк, який представляє документи імпортеру-платнику;

5) імпортер-платник.

І мпортер 1 Експортер

( той, хто платить)

5 1а

2

4 7

Б анк імпортера Банк, який представляє Банк експортера

чи інкасуючий банк 3 чи банк-ремітент

6

Рис. 2. Схема розрахунків за документарним інкасо

1. Експортер укладає контракт з імпортером про продажу товарів на умовах розрахунків по документарному інкасо і відправляє йому товар (1а)

2. Експортер відправляє своєму банку інкасове доручення і комерційні документи.

3. Банк експортера пересилає інкасове доручення і комерційні документи банку, який представляє (чи банку імпортера)

4. Банк, який представляє, надає ці документи імпортеру.

5. Імпортер оплачує документи банку, який інкасує (чи своєму банку)

6. Банк,який інкасує, переказує платіж банку-ремітенту (чи банку експортера).

7. Банк-ремітент зараховує переказну суму на рахунок експортера.

Види інкасо. Відповідно до Уніфікованих правил та сформованої практики розрахунки з інкасо здійснюються у вигляді чистого або документарного інкасо.

Чисте інкасо (англ. — clean collections) — інкасо, за якого платіж або акцепт переказного векселя здійснюються при наданні переказ-них векселів, простих векселів, чеків або інших фінансових документів, які використовуються для одержання грошового платежу; при цьому транспортні й інші комерційні документи не надаються.

Документарне інкасо — інкасо, за якого платіж чи акцепт переказного векселя здійснюються при наданні рахунків, відвантажувальних документів, документів про право власності або інших документів, що підтверджують підставу платежу чи акцепту векселя (комерційні документи); при наданні зазначених документів і виписаних на їх підставі переказних векселів або інших фінансових документів.

Форми інкасо. Інкасо здійснюється в таких формах:

• одержання платежу — надання простого або переказного векселя,чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грішми;

• акцепт переказного векселя — надання переказного векселя для його акцепту платником;

• видача комерційних документів проти платежу (англ. — documents against payment — D/P). — представляючий банк видає комерційні документи (які можуть супроводжуватися фінансовими документами) платникові тільки за умови здійснення платежу грішми;

• видача комерційних документів проти акцепту переказного векселя (англ. — documents against accept — D/A) — представляючий банк видає комерційні документи платникові тільки за умови акцепту переказного векселя;

• видача документів на інших умовах — представляючий банк видає документи платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інкасовому дорученні.

Переваги та недоліки інкасової форми розрахунків.

Переваги для експортера:

-         більша  надійність,   ніж  при  розрахунках  за  допомогою   переказу,оскільки    до    здійснення   платежу    чи    акцепту   товаросупровідні документи не видаються покупцеві;

-       можливість    безпечної    доставки    товаророзпорядчих    документів імпортеру;

-         можливість доручити банку здійснення протесту тратт у разі відмови імпортера від акцепту або платежу;

-         можливість дострокового, до остаточної оплати товарів покупцем,поповнення оборотних коштів шляхом обліку в банку акцептованих покупцем трат.

Недоліки для експортера:

-         додаткові   часові   затрати   на   пересилання   передбачених   умовами акредитива документів;

-         ризик, пов'язаний із можливою відмовою імпортера від платежу.

Переваги для імпортера:

-         здійснення оплати товарів тільки проти документів, які засвідчують фактичне виконання експортером своїх зобов'язань із відвантаження товарів;

-         отримання        документального        підтвердження        відповідності відвантажених товарів умовам зовнішньоекономічного договору до здійснення оплати;

-    менш значні витрати, ніж при акредитивній формі розрахунків. 4. Банківський переказ – це розпорядження, що пересилається (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи. При здійсненні переказу банк продає клієнту іноземну валюту на національну. Банківський переказ може здійснюватися через телеграф. Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. У цьому випадку інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцю вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу). Сьогодні переважно банківський переказ здійснюється через систему електронних переказів СВІФТ. СВІФТ - Всесвітня міжбанківська фінансова телекомунікаційна мережа, яка була створена у Брюсселі в 1973 р. (офіційно функціонує з 1977 р.) з метою максимальної комп’ютеризації міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій для підвищення їхньої ефективності. Сьогодні в системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із понад 90 країн світу (США, Канада, країни Західної Європи та деякі країни Східної Європи. У березні 1993 р. Україна стала 92-ю державою, яка увійшла до системи СВІФТ. Вступний внесок для кожного банку країни (країна може бути представлена кількома банками) – 55 тис. дол. США. Основне завдання СВІФТ – швидкісна передача банківської і фінансової інформації (процес передачі інформації досягає приблизно 20 хвилин), її сортування і архівування на базі засобів обчислювальної техніки. Основне досягнення СВІФТ полягає в створенні і використанні стандартів банківської документації призначеної для електронної обробки, що визнані Міжнародною організацією інформації (ISO). Це дозволило запобігти багатьох складностей і похибок при здійсненні міжнародних міжбанківських розрахунків в умовах рівного для всіх учасників доступу до швидкісної мережі передачі даних, високого ступеню контролю та захисту від несанкціонованого доступу. Системи міжбанківської комунікації з перевагами стандартів існують і на національному рівні: англійська ЧАПС, французька САЖИТЕР, американська ЧІПС, швейцарська СІК та інші.