1.2. Методика вимірювань за допомогою приладу м416

Прилад М416 призначений для вимірювання опорів заземлюючих пристроїв, активних опорів, а також може використовуватися для визначення питомого опору ґрунту.

На лицевій панелі приладу розташовані органи керування, ручка перемикача діапазонів і реохорда, кнопка вмикання, чотири затискачі для підключення об’єкта вимірювання.

Вимірювання опору заземлення ґрунтується на компенсаційному методі із застосуванням допоміжного заземлювача та потенціального електрода (зонда). Вимірювальний пристрій приладу забезпечує можливість компенсації напруги на вимірюваному опорі, індикацію моменту компенсації та відлік вимірюваної величини.

1.2.1. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв

Перед проведенням вимірювань проводиться перевірка працездатності приладу. Для цього перемикач діапазонів встановлюється в положення „КОНТРОЛЬ 5 ”. Далі натискують кнопку на панелі приладу і обертанням ручки „РЕОХОРД” домагаються встановлення стрілки на нульову відмітку. На шкалі реохорда при цьому повинні бути покази (50,3) Ом.

Вибір вимірювальної схеми залежить від характеристик об’єкта вимірювання, прогнозованого значення опору та необхідної точності результатів.

Д ля грубих вимірювань опору заземлення простого заземлюючого пристрою (одиночний заземлювач або заземлювачі розташовані в ряд) використовують схему з трьома затискачами (рис. 1.1). При цьому затискачі 1 та 2 приладу з’єднуються перемичкою.

При грубих вимірюваннях опору заземлення складного (контурного) заземлювача застосовується схема, зображена на рисунку 1.2.

При точних вимірюваннях знімають перемичку з затискачів 1 та 2 і під’єднують прилад за схемою з чотирма затискачами. Це дозволяє уникнути похибки, яка створюється опором з’єднувальних проводів і контактів. Для простих заземлювачів використовується схема, яка подана на рисунку 1.3, а для контурних – схема, зображена на рисунку 1.4.

Д ля проведення вимірювань під’єднують вимірюваний опір , допоміжний заземлювач та зонд до приладу. В якості останніх використовуються металеві стержні або труби діаметром не менше 5 мм. Допоміжний заземлювач і зонд забивають в землю на відстанях, які вказані на рисунках 1.1, 1.2, 1.3 і 1.4. Глибина їх занурення в ґрунт не повинна бути меншою 500 мм. Для запобігання збільшення перехідного опору заземлювача та зонда стержні слід забивати в ґрунт прямими ударами, намагаючись не розхитувати їх.

О пори допоміжного заземлювача та зонда не повинні перевищувати величин, які подані в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Максимальні значення опору допоміжного заземлювача та зонда при різних діапазонах вимірювання

Максимальний опір допоміжного електрода та заземлювача, Ом	Діапазон вимірювання, Ом
500	0,1...10
1000	0,5...50
2500	2...200
5000	10...1000

Для більшості ґрунтів опір допоміжних заземлювачів не перевищує вказаних значень. Якщо ґрунти мають значний питомий опір, то для збільшення точності вимірювань рекомендується зволожувати землю навколо допоміжних електродів і збільшувати їх кількість.

Додаткові стержні повинні забиватися на відстанях не менше 2...3 м один від одного і з’єднуватись між собою проводами.

Перед початком вимірювань вибирають потрібну схему під’єднання приладу, залежно від величин вимірюваних опорів та необхідної точності вимірювань.

При вимірюваннях за схемами рисунків 1.1 та 1.2 в результат вимірювань входить опір проводу, який з’єднує затискач 1 з . Тому таке ввімкнення допускається при вимірюванні опорів більших за 5 Ом. Для менших значень вимірюваного опору слід застосовувати схеми, що зображені на рисунках 1.3 та 1.4.

Для складних заземлювачів, які виконані у вигляді контуру з довгим периметром або системи таких контурів, що мають електричне з’єднання, відстань між допоміжним заземлювачем і найближчим до нього заземлювачем контуру чи системи контурів повинна бути не меншою п’ятикратної відстані між двома найбільш віддаленими заземлювачами контуру (системи контурів) плюс 20 м.

Незалежно від вибраної схеми, вимірювання проводять в такій послідовності:

• перемикач діапазонів встановлюють в положення „ ”;

• натискують кнопку на панелі приладу і, обертаючи ручку „РЕОХОРД”, домагаються максимального наближення стрілки індикатора до нуля;

• результат вимірювання рівний добутку показів шкали реохорда на множник діапазону вимірювань; якщо вимірюваний опір виявиться більшим 10 Ом, то перемикач встановлюють в положення „ ”, „ ” або „ ” і повторюють вимірювання.