Розділ 4. П Р А В О

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Анотація. Розділ присвячений аналізу інституту природокористуван­ня. В н ь о м у визначається поняття п р а в а природокористування, спів­відношення понять «використання природних ресурсів» і «користу­вання природними ресурсами»; характеризуються принципи права природокористування; п о д а є т ь с я класифікація п р а в а природокорис­тування та розмежовуються ознаки загального та спеціального при­родокористування; дається перелік прав та обов'язків природоко-ристувачів, підстав виникнення і припинення відносин природоко­ристування.

Ключові поняття: загальне природокористування; обов'язки приро-докористувачів; п р а в а природокористувачів; п р а в о природокористу­вання; принципи п р а в а природокористування; спеціальне природо­користування.

§ 1. Поняття, суть, принципи права природокористування

Право природокористування — один із базових, тради­ційних інститутів екологічного права, який був предметом де­тального наукового аналізу в радянський період як щодо окре­мих природних об'єктів, так і в комплексі¹. Сьогодні в його змі­сті з'явилися нові аспекти, що зумовлені змінами в політичній, економічній та правовій системах української держави. Це роз­ширення кола суб'єктів природокористування, поява нових форм природокористування, зокрема орендної, реалізація принципу платності тощо.

Право природокористування розрізняють в різних значеннях: — як об'єктивне право — тобто правовий інститут — су­купність правових норм, що регулюють відносини з приводу екс­плуатації, використання корисних властивостей природних об'єк­тів, порядку, умов надання, експлуатації та припинення викорис-¹ Право природопользования в СССР. — М., 1990; Башмаков Г. С. Право пользования недрами в СССР. — М . , 1974; Колбасов О. С. Теоретические основы права пользования водами в СССР. — М., 1972; Крассов О. И. Право лесополь­зования в СССР. - М„ 1974.

П р а в о природокористування

69

тання природних об'єктів. Він охоплює норми, що регулюють використання окремих, диференційованих природних об'єктів, правове регулювання яких теж встановлене окремими самостій­ними законодавчими актами і за своїм змістом має комплексний характер;

• як суб'єктивне право — можливість, що належить конкре­тному природокористувачу і спрямована на задоволення різно­манітних інтересів і використання різних властивостей довкіл­ля — економічних, екологічних, оздоровчих, естетичних тощо;

• як правовідносини — врегульовані нормами права суспільні відносини щодо використання корисних властивостей природ­них об'єктів, змістом яких є відповідні права та обов'язки приро-докористувачів.

У процесі використання природних об'єктів у першу чергу задовольняються економічні, споживацькі інтереси суспільства. Разом з тим процес використання людиною природи обов'яз­ково повинен враховувати екологічні вимоги охорони природи, здійснюватись економно, раціонально, не порушувати стану еко­логічної рівноваги. Відповідно, обов'язковою вимогою права при­родокористування є раціональний з екологічної точки зору ха­рактер природокористування, що в подальшому повинен бути закріплений в правових нормах, які регулюють процес приро­докористування.

В еколого-правових нормативних актах України застосову­ється два терміни: «використання» (розділ 3 Закону України «Про тваринний світ» називається «Використання об'єктів тва­ринного світу») і «користування» (розділ 3 Водного кодексу України — «Водокористування»). Аналіз змісту відповідних норм показує, що поняття «використання» за змістом є ширшим, адже можна говорити про право використовувати землю на умовах права власності на неї, а також на умовах оренди. Правовий ін­ститут і суб'єктивне право природокористування, яке є похідним від права власності, за змістом охоплює тільки правомочність володіння і користування. Тому для позначення передбаченої нормами права можливості суб'єкта експлуатувати природний об'єкт з метою вилучення з нього корисних властивостей слід застосовувати термін «право природокористування». Під вико­ристанням природних об'єктів слід розуміти їх експлуатацію як на праві власності, так і на праві користування («використання

70

Розділ 4

природних об'єктів на праві власності» і «використання приро­дних об'єктів на праві користування»). Зважаючи на зміну в су­часних умовах правового регулювання відносин приналежності природних ресурсів і розширення кола суб'єктів права власнос­ті на природні ресурси, можливо зараз доцільним буде розши­рення змісту поняття і інституту природокористування, вклю­чаючи в нього правомочності по використанню природних ре­сурсів, які здійснюються суб'єктами, що володіють природними об'єктами на праві власності, і суб'єктами, яким природні об'єк­ти передані в користування.

Здійснення природокористування базується на певних осно­воположних засадах, ідеях, які лежать в основі правового регу­лювання цього інституту — принципах права природокористу­вання.

До основних принципів права природокористування відно­сять наступні.

• Принцип похідного характеру права природокористуван­ня від права власності, ^який означає, що право природокорис­тування може виникнути лише за згоди власника природного об'єкта. При цьому власник має право встановити обсяг і межі здійснення права природокористування, а у випадках порушен­ня екологічного законодавства, умов договору припинити пра­во природокористування.

• Принцип цільового використання природних об'єктів. При­родний об'єкт надається в користування і повинен використо­вуватись лише у визначених цілях, що відображаються в рішен­нях про надання їх у користування. Використання природного об'єкта не у відповідності з цільовим призначенням розгляда­ється як правопорушення і є підставою для прийняття рішення про припинення права природокористування. Цей принцип є єдиним, він однаково відображений у земельному, водному, лі­совому, надровому законодавстві.

• Принцип комплексного природокористування означає ре­алізацію одночасного використання декількох видів природних об'єктів і їх ресурсів, які взаємопов'язані і розміщені на визна­ченій території. Одночасно цей принцип має свій галузевий зміст, зокрема у водному законодавстві комплексність використання вод полягає у збалансованому і оптимальному використанні вод­ного об'єкта для різноманітних потреб населення, промисловос-