1. Окомірний (у балах).

2. Кількісний (штук/м2).

3. Кількісно – ваговий (кг/м2)

Облік забур'яненості полів необхідно проводити в такий час, коли можна виявити й облікувати більшість бур'янів. На чистому пару обстежують до оранки або культивації, на посівах просапних культур - до культивації, на посівах зернових культур суцільного посіву - від кущення до збирання врожаю. Облік забур'яненості проводять окомірним і кількісно-ваговим методами. Для оцінки забур'яненості можна використати 4-бальну шкалу О.І.Мальцева.

Таблиця 1. Визначення ступеня забур 'яненості полів

Бал забур'яненості	Характеристика поля, ділянки щодо забур'яненості	Ступінь забур'яненості
1 2 3 4	Зустрічаються одиниці бур'янів (до 5% травостою) Бур'яни зустрічаються частіше, ніж одиниці (від 5 до 20% загального травостою) Бур'яни складають 20-40% від кількості культурних рослин Бур'яни складають більше 40% від кількості культурних рослин	Слабкий Середній Сильний Дуже сильний

Важливим є визначення типу, а також ступеня забур'яненості полів. Типом називають комбінацію видів бур'янів переважаючої біологічної групи. Кожен тип складається з однієї або кількох біологічних груп бур'янів, які є переважаючими. Розрізняють такі типи забур'яненості:

а) малорічний тип - переважаючі забур'янювачі бувають однодольними і дводольними, однорічними та дворічними. Позначають жовтим кольором або крапками;

б) кореневищний тип - домінують однодольні кореневищні. Позначають синім кольором, або горизонтальними лініями;

в) коренепаростковий тип - переважають багаторічні коренепаросткові. Позначають червоним кольором або вертикальними лініями.

Потенційна забур'яненість визначає кількість насіння і вегетативних органів розмноження бур 'янів у ґрунті, які зможуть зійти і забур'янити поля. Визначення забур'яненості ґрунтується на відмиванні зі зразка ґрунту на ситі з діаметрами отворів 0,25 мм і виділенні насіння бур'янів вручну. Для відбору зразків ліпше користуватися буром Калентьєва.

Система заходів боротьби з бур‘янами.

Запобіжні (профілактичні) - це знищення джерел розповсюдження насіння бур‘янів:

• на межах, узбіччях доріг, зрошуваних каналах, полезахисних лісових смугах, пустирях т.д.;

• запровадження раціональних сівозмін;

• державний карантинний контроль;

• своєчасний збір врожаю машинами, які мають сміття вловлювачі;

• ретельна очистка насіннєвого матеріалу, тари та машин від насіння бур'янів;

• правильне згодовування тваринам зернових залишків тільки у подрібненому або запареному виді.

Винищувальні:

- механічні – своєчасний і відповідний до типу забур‘яненості обробіток грунту (лущення стерни, зяблевий і передпосівний обробіток, запровадження чистих і зайнятих парів, механізований догляд за культурами тощо);

- хімічні – застосування гербіцидів;

- біологічні – використання комах, хвороб, домашньої птиці.

Вони ставлять задачу знищення запасу насіння бур'янів та вегетативних органів розмноження у ґрунті, а також проростаючих та вегетуючих бур'янів. Студенти повинні добре розбиратися у хімічних заходах боротьби з бур'янами, знати питання правильного застосування, розрахунки норм гербіцидів, механізацію внесення та ін. Необхідно пам'ятати, що всі хімічні засоби захисту рослин — хімічно активні речовини. При використанні гербіцидів треба враховувати не тільки економічний аспект, який одержується від їх застосування (зниження витрат, підвищення врожайності), а і їх екологічну небезпечність (для ґрунту, людей та тварин).

При вивченні гербіцидів необхідно розібратись у класифікації: за походженням (органічні та мінеральні); за механізмом дії (контактні та системні); по способу дії (суцільний та вибірковий); за напрямом дії (проти однодольних, дводольних).

Звернути увагу на біологічні методи боротьби, засновані на знищенні бур'янів за допомогою їх шкідників, хвороб та сівозмін.

Наукові дослідження та практика свідчать про те, що застосування окремих, навіть надзвичайно ефективних заходів захисту рослин, не може забезпечити тривалого стримання чисельності шкідливих організмів. Тому існує інтегрована система боротьби з ними - раціональне комбінування агротехнічного, біологічного і хімічного методів. Ця система базуються на знаннях прогнозу розвитку й шкодочинності шкідливих видів.

Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) – це чісельність шкідливих організмів, при якій затрати на боротьбу з ними окуповується ціною збереженого врожаю.