Тема: «Лікарські засоби, що діють на аферентну та

еферентну нервові системи»

Актуальність теми:

Речовини, що подразнюють рецептори, застосовуються широко Походять вони з надр народної медицини. Подразнюючи рецептори шкіри (гірчична олія, скипидар, перцеві пластирі) застосовуються під час невралгії, міозитів, артритів. Застосування їх у терапії в якості відхаркувальних засновано на подразненні вразливих рецепторів слизової оболонки шлунка, бронхів. Подразнюючи рецептори слизової оболонки кишечника, виявляють проносний ефект. Препарати цієї групи отримали щоденне застосування у практичній практиці. Препарати, які діють на аферентну систему, захищаючи рецептори - вразливі нервові закінчення - належать до групи обволікальних (слиз із крохмалю), в'яжучих ( розчин таніну, відвар з кори дуба), адсорбуючих (активоване вугілля), локальних анестезуючих засобів. Природно, що вони широко застосовуються у хірургії, стоматології, терапії.

Еферентні нерви – вегетативні та соматичні – регулюють діяльність внутрішніх органів і скелетних м’язів. Велику групу лікарських засобів застосовують для лікування багатьох захворювань ( гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка, глаукома, бронхіальна астма, стенокардія та ін. ) з метою впливу на передачу нервового імпульсу з еферентних нервів на клітини виконавчих органів та інші нейрони. Ці засоби посилюють або ослаблюють передачу нервового імпульсу, що змінює функціональний стан органів та систем організму.

Навчальна мета

Знати: знати класифікацію, основні властивості та застосування засобів.

Вміти: розв’язувати задачі, виписувати рецепти на препарати теми, оцінювати

доцільність застосування препаратів при різних патологічних станах.

Виховна мета: на матеріалі теми сприяти розвитку логічного

мислення й почуття відповідальності за професійність дій.

План.

1. Засоби, що діють переважно в ділянці аферентних нервів.

2. Засоби, що діють на холінергічні синапси.

3. Засоби, що діють на адренергічні синапси.

Організаційна структура лекції

	Основні етапи лекції та її зміст	Мета в рівнях абстракції	Тип лекції, методи і засоби активізації студентів, забезпечення	Розподіл часу
1	Підготовчий етап. Організація заняття. Постановка навчальної мети		Лекція із застосуванням наочності	5 хвилин
2	Забезпечення позитивної мотивації
3	Контроль початкового рівня
4.	Основний етап. Переказ лекційного матеріалу. План Засоби, що діють переважно в ділянці аферентних нервів. Засоби, що діють на холінергічні синапси. Засоби, що діють на адренергічні синапси.	ІІ	Запитання, проблемні ситуації, тести, опорний конспект.	90%
5	Заключний етап. Загальні висновки.			3-5 хв.
6	Відповіді на можливі запитання
7	Домашнє завдання		Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою

І

Лікувальні речовини, які діють на закінчення чутливих нервів, поділяють на три групи.

а) речовини, що пригнічують нервові закінчення і тимчасово спричинюють місцеву (локальну) втрату чутливості (місцево-анестезуючі);

б) речовини, що захищають закінчення чутливих нервів від зовнішніх подразнень і зменшують сприймання різних впливів (в'яжучі, обволікаючі, адсорбуючі),

в) речовини, які подразнюють нервові закінчення (гіркоти, подразнюючі, блювотні, відхаркувальні, проносні засоби).

Місцевоанестезуючі засоби вибірково і тимчасово пригнічують сприймання подразнень нервовими закінченнями і передавання по нервових шляхах больових відчуттів або температурних і тактильних видів чутливості. Залежно від концентрації місцевоанестезуючі препарати зумовлюють у місці їх введення лише втрату больового відчуття (знеболювання, анальгезію) або повну втрату больової, температурної і тактильної чутливості - анестезію (аn - заперечення, aesthesia - відчуття).

Види місцевої анестезії:

1. поверхнева або термінальна - препарат наносять на слизову оболонку або раньову поверхність;

2. провідникова або регіонарна - розчин препарату вводять по ходу нерва: блокується проведення імпульсів по нервовому стовбуру й втрачається чутливість тканин, які іннервуються цим нервом;

3. спинномозкова анестезія це різновид провідникової – розчин анестетика вводять в хребтовий канал на рівні поперекового відділу спинного мозку і блокуються чутливі волокна, що надходять в поперекове - крижовий відділ;

4. інфільтраційна анестезія - це просякнення тканин розчинами місцевих анестетиків, використовують малотоксичні препарати у низькій концентрації (0,25 - 0,5%), але у великій кількості (200 -500мл).

Novocainum Новокаїн

сп. Б ф.в. : пор.;амп. 0,5% -1%-2% - по 1,2,5,10, 20 мл. супозиторія по 0,1;

фл. 0,25%-0.5% по 200 та 400 мл.

Застосовують для інфільтраційної (0,25 - 0,5%), провідникової (1 -2%) та спинномозкової (2 - 5%) анестезії.

Для поверхневої анестезії не використовують, оскільки він погано проникає в тканини (потрібен 10 - 20% розчин, а в такій концентрації подразнює слизову оболонку).

Новокаїн розширює судини, тому його поєднують з вазоконстрикторами (1 крапля 0,1% розчину адреналіну на 5-10 мл. розчину анестетика), завдяки чому посилюється і подовжується анестезія, зменшується капілярна кровотеча під час операції. Тривалість новокаїнової анестезії - 30 - 40 хв.

Новокаїн застосовують для блокади при запальних і гнійних процесах, невралгії, міалгії, виразках, що не гояться для зняття спазму периферичних судин, поліпшення мікроциркуляції, у комплексній терапії виразкової хвороби шлунку та 12-ти палої кишки, гастриту коронароспазму, гіпертонічної хвороби.

Побічна дія:

Алергічні реакції (дерматит, набряк Квінке, анафілактичний шок), запаморочення, загальна слабкість, колапс, шок, зниження артеріального тиску, нудота, блювання, судоми, пригнічення дихального центру - в токсичних дозах.

Dicainum сп. А Дикаїн

ф.в. -порошок

У зв’язку з високою токсичністю препарат використовують лише для поверхневої анестезії. При нанесенні розчинів дікаїну на слизову оболонку анестезія настає через 1-3 хв. і триває 20-40 хв. Використовують у вигляді 0,5% - 2% розчину.

Побічна дія:

Збудження нервової системи, яке змінюється пригніченням, смерть наступає від паралічу дихального центру, тому до розчину дікаїну потрібно додавати розчин адреналіну, а перед анестезією призначити снодійні засоби з групи барбітуратів.

Lidocainum сп. Б. Лідокаїн ф.в. амп. 1% -10, 20 мл; 2% - 2, 10 мл; 10% - 2 мл.

Діє сильно і тривалий час (2 - 4 години), не подразнює тканин, розширює судини, тому його доцільно застосовувати в поєднанні з судинозвужувальними засобами.

Застосовують для інфільтраційної анестезії (0,25 - 0,5%), для провідникової (1%) та поверхневої (1 - 2%) анестезії. Препарат нормалізує порушення ритму серцевої діяльності і застосовується як антиаритмічний засіб. При швидкому надходженні в кров'яне русло великих доз лідокаїну знижується артеріальний тиск, розвивається колапс.

Trimecainum сп. Б Тримекаїн

ф.в.: пор., амп. 0,25% -10 мл., 0,5 -1% - 2, 5, 10 мл. 2% - 5% - 1, 2, 5, 10 мл., мазь - 3%.

Застосовується для інфільтраційної анестезії (0,125% - 0,25% - 0,5% - відповідно не більше 1600 - 800 - 400 мл.) та для провідникової (1 - 2%) анестезії в поєднанні із судинозвужувальними препаратами.

Побічна дія:

Головний біль, нудота, збліднення шкіри обличчя, відчуття паління у рані.

Anaesthesinum сп. Б Анестезин

ф.в. пор., таб. 0,3; мазь 5%, суппозіторії. "Анестезол"

Використовують для поверхневої анестезії слизової оболонки, шлунка, виразкових і раньових поверхонь. При болю і спазмах шлунку його призначають усередину, додаючи до засобів, що застосовують при гіперацидному гастриті і виразковій хворобі шлунка та 12 -ти палої кишки, при захворюваннях прямої кишки, зокрема тріщинах та геморої (суппозіторії).

В’яжучі засоби зумовлюють ущільнення поверхневого шару тканини, (дубільна дія), зменшують її проникність за рахунок неспецифічних фізико - хімічних змін колоїдів клітин, позаклітинної рідини, слизу, ексудату.

Взаємодіючи з білками, вони утворюють нерозчинні альбумінати (коагуляції). Утворюється щільна еластична плівка, яка захищає тканини від впливу подразнюючих речовин, ослаблює біль, сприяє звуженню капілярів, зменшенню гіперемії, ущільненню стінки судин, зниженню секреції залоз і активності ферментів. Зменшення проникності тканин блокує ексудацію. Знижуючи активність ферментів препарати "гасять пожежу обміну" у осередку запалення. Сукупність цих ефектів пояснює місцеву протизапальну дію в'яжучих засобів. Коагулюючи білки плазми, вони сприяють зупинці капілярних кровотеч. Коагуляція білків мікробної клітини забезпечує протимікробну дію.

Класифікація:

1. В'яжучі засоби неорганічної природи - солі важких металів.

2. В'яжучі засоби органічної природи - препарати рослинного походження.

Tanninum Танін

ф.в. - порошок

Добувається з турецьких (чорнильних) горіхів, що є наростами на листі дуба, і вітчизняних рослин (сумах, скумпія). З білками слизової оболонки утворює щільну альбумінову плівку, яка захищає рецептори від подразнень, внаслідок чого сповільнюється перистальтика, зменшується секреція залоз, ущільнюється вміст кишок і подовжується його просування.

Протипроносна дія слабка, бо препарат зв’язується з білками в шлунку і лише незначна його частина досягає тонких кишок. Танін гальмує ріст гнильних бактерій і дріжджових грибів. Танін добре осаджує солі алкалоїдів і металів, тому він використовується при отруєнні цими речовинами. Після приймання таніну треба промити шлунок і призначити проносні, щоб осаджена отрута знову не вивільнилась.

Застосовують 10 - 20% водний або гліцериновий розчин для промивання шкіри, слизових оболонок, 5 - 10% водний або спиртовий розчин - для зрошення і компресів при лікуванні опіків; 1 - 2% водний розчин для промивання шлунку, полоскань, спринцювань; 0,25 - 0,5% водний розчин - для введення у вигляді клізми.

Cotrex Quercus — кора дуба.

Застосовується у формі відвару з розрахунку 1 : 10 для полоскань при запальних процесах слизової оболонки порожнини рота, зіва.

Flores Chamomillae — квіти ромашки.

Застосовуються як протизапальний засіб у формі настою для клізм (1 стол. ложка на склянку окропу), при метеоризмі, поносі, спазмах кишок, для полоскання при запальних захворюваннях порожнини рота, при ангіні, фарингіті.

Bistnuthi subnitras - вісмут нітрат основний.

ф.в. пор., таб. 0,25 - 0,5, входить до складу таблеток "Вікалін", "Вікаїр". Застосовують при виразкових хворобах шлунку та 12-ти палої кишки; зовнішньо в мазях при запальних процесах шкіри .

Адсорбуючі засоби (ad -до, sorbeo - вбираю) - речовини, що мають властивість своєю поверхнею поглинати і утримувати рідини і гази. Явище адсорбції відбувається тим швидше і сильніше, чим більша поверхня порошку. Адсорбенти не подразнюють тканини і виводяться з організму в незміненому стані. Застосовують їх внутрішньо для адсорбції отрут і газів та зовнішньо для підсушування мокнучої поверхні шкіри (біла глина, тальк).

Carbo activatus — вугілля активоване.

ф.в. - пор., таб. 0,25; 0,5.

Застосовується при опіках, гнійних виразках (у вигляді присипок), гострих отруєннях алкалоїдами, металами та іншими сполуками (промивання шлунка 15% суспензією вугілля), через 2-2,5 години треба призначити сольове проносне, щоб прискорити виведення з кишечника активованого вугілля разом з адсорбованою отрутою.

Обволікаючі засоби - індиферентні речовини, здатні набрякати у воді, утворюючи колоїдні розчини - слизи. На поверхні тканини вони утворюють шар слизу, який захищає чутливі нервові закінчення від подразнення і справляє неспецифічний знеболювальний та протизапальний вплив. Крім того, на великих колоїдних часточках можуть адсорбуватися різні хімічні речовини, внаслідок чого затримується їхнє всмоктування. Використовують полісахариди рослинного походження - слиз із картопляного та рисового крохмалю, відвари з коренів і листків алтею, насіння льону, вівса, а також розчин яєчного білка.

Amylum Крохмаль.

ф;в. - порошок

При заварюванні гарячою водою ( 1 ; 50) утворюється крохмальний клейстер. Порошок крохмалю застосовують у присипках і пастах у сумішах з тальком, оксидом цинку. Слиз крохмалю використовують для зменшення подразнюючої дії лікарських речовин.

Подразнюючими називають такі лікарські засоби, що збуджують закінчення чутливих нервів шкіри і слизових оболонок, завдяки чому спричинюють рефлекторні реакції, поліпшують кровопостачання, трофіку і реактивність тканин на місці дії, а опосередковано, через ЦНС, впливають на функції внутрішніх органів.

Sol. Ammonii caustici - Розчин аміаку (нашатирний спирт)

ф.в. склянки 10, 40, 100 мл, амп. 10% -1 мл.

При вдиханні подразнює рецептори слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і рефлекторно збуджує дихальний і судиноруховий центр.

Призначається при знепритомленні, сильному алкогольному сп'янінні та в хірургічній практиці для миття рук ( 0,5% розчин).

Mentholum - ментол

ф.в. пор., спиртовий та олійний розчин 1 -2%

Подразнює холодові рецептори, зумовлює відчуття холоду, паління, поколювання з наступним незначним зниженням чутливості. Звужує поверхневі судини і рефлекторно розширює судини внутрішніх органів. справляючи заспокійливий спазмолітичний вплив.

Застосовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів (краплі, інгаляції), мігрені (ментоловий олівець), артриті, міозиті, невралгії (для розтирання).

Charta Sinapisаta - гірчичний папір

Перед накладанням на шкіру його занурюють на 5 -10 с у воду температурою 37 - 40°С. Після змочування гірчичника глікозид синігрин, який міститься в гірчиці, розкладається з виділенням ефірної гірчичної олії, яка подразнює рецептори шкіри.

ІІ

До еферентних нервів належать рухові (соматичні), які іннервують скелетні

м’язи, і вегетативні, які регулюють функції внутрішніх органів.

Вегетативні нерви на відміну від соматичних перериваються у нервових вузлах (гангліях) і складаються з прегангліонарного і постгангліонарного волокон. Соматичні не перериваються і мають одне волокно.

Вегетативні нерви поділяють на симпатичні і парасимпатичні. Вони відрізняються один від одного у місцях виходу з ЦНС, у місці розташування ганглій (симпатичні – поблизу від місця виходу з ЦНС, а парасимпатичні – поблизу виконавчих органів), а також виявляють протилежний вплив на функції внутрішніх органів. Останній пояснюється тим, що із закінчень нервів виділяються нейромедіатори – речовини, які є переносниками нервового збудження. Нерви, з яких виділяється нейромедіатор ацетилхолін, називають холінергічними, а нерви, з яких виділяється норадреналін – адренергічними.

Між двома нейронами і органами – ефекторами існують зони контактів, які називаються синапсами. Вони мають пре- і постсинаптичні мембрани, між якими знаходиться синаптична щілина. Передавання імпульсів у синапсах з однієї нервової клітини на іншу, з нервових центрів чи гангліїв на робочий орган здійснюється за допомогою медіаторів.

Фізико-хімічні явища, які лежать в основі проведення нервових імпульсів у синапсах, визначають вибіркову проникність синаптичних мембран для іонів натрію і калію. Ця проникність, у свою чергу, регулюється різними концентраціями (потенціалами) іонів по обидві сторони мембрани В зовнішньому розчині переважають іони натрію і хлору, а всередині - калію і органічні іони. Нервовий імпульс, як своєрідна електрохімічна реакція, раптово змінює проникність мембрани синапсів для іонів : натрій накопичується всередині клітини, а калій – поза клітиною. Відбувається втрата заряду і мембрана деполяризується. Після передавання імпульсу концентрація іонів натрію і калію повертається до попереднього стану і, таким чином, відновлюється полярність мембрани і потенціал спокою (реполяризація мембрани).

Холінорецептори – спеціальні утворення на постсинаптичній мембрані;

вони неоднаково чутливі до хімічних речовин. Виділяють холінорецептори, які реагують на мускарин – це М-холінорецептори й рецептори, які збуджуються малими дозами нікотину – це Н-холінорецептори.

М-холінорецептори розташовані в постгангліонарній мембрані клітин ефекторних органів, на закінченнях холінергічних нервів, у ЦНС, ендокринних залозах.

Н-холінорецептори розташовані в гангліях, симпатичних і парасимпатичних, у мозковій речовині надниркових залоз, каротидних синусах, на закінченнях соматичних нервів і в ЦНС.

Фармакологічні речовини, що збуджують активність холінорецепторів,

відтворюють ефекти збудження парасимпатичної частини ВНС, називають холіноміметичними або холінопозитивними. Речовини, що блокують передавання імпульсів та переривають парасимпатичну інервацію органів, називають холіноблокаторами або холінонегативними.

Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори

1. Антихолінестеразні засоби : прозерин, галантаміну гідробромід.

2. Засоби, що впливають на м-холінорецептори :

   1. М-холіноміметики : пілокарпіну гідрохлорид, ацеклідин.

   2. М-холіноблокатори : атропіну сульфат, препарати красавки, скополаміну гідро бромід, платифіліну гідротартрат, метацин.

3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори :

   1. Н-холіноміметики : цититон, лобеліну гідрохлорид

   2. Гангліоблокатори : бензогексоній, пентамін, гігроній.

   3. Міорелаксанти : тубокурарину хлорид, ардуан, дитилін, диплацин.

Дія м-холіноміметичних речовин подібна до ефектів, які спостерігаються

при збудженні парасимпатичного відділу ВНС. З лікувальною метою

використовують пілокарпін та ацеклідин.

Pilocarpini hуdrochloridum сп. А Пілокарпіну гідрохлорид

Ф.в. пор., фл. 1 – 2 % - 5 – 10 мл

Викликає міоз, міопію, знижує внутрішньоочний тиск, підвищує тонус

кишок, жовчних і сечових проток, матки. Значно зростає секреція слини,

слизу і поту.

Призначають переважно хворим на глаукому у вигляді 1 – 2 % розчину або

мазі.

Aceclidinum сп. А Ацеклідин

Ф.в. пор., амп. 0,2 % - 1 – 2 мл п/ш

Сила і тривалість м-холіноміметичних ефектів значно переважає ефекти

пілокарпіну.

Застосовують в офтальмології у вигляді 2 -3 % розчинів для лікування глауко-

ми, а також в хірургії, урології, акушерстві при атонії м”язів травного каналу,

сечового міхура, матки, маткових кровотечах після пологів.

При отруєнні м-холіноміметиками та грибами мухоморами (містять мускарин)

виникають виражена брадикардія, бронхоспазм, болісне посилення перистальтики,

різке потовиділення, слинотеча, звуження зіниць, спазм акомодації, судоми, кома, набряк легенів.

Допомога : промивання шлунку, сольові проносні, штучне дихання, оксигенотерапія, введення антагоністу – атропіну сульфату; при набряку легень –

осмотичні діуретики (маніт, сечовина для ін’єкцій), серцево-судинні засоби.

Н-холіноміметики – це засоби, що стимулюють нікотиночутливі холіно-

рецептори. Нікотин у практичній медицині не використовують, тільки в

експериментальній фармакології.

Тютюнопаління призводить до хронічного отруєння нікотином. При цьому

розвиваються процеси запалення в слизових оболонках дихальних шляхів, аритмії,

рак легенів, ішемічна хвороба серця. Зменшується тривалість життя.

Як лікарські засоби використовують цититон та лобеліну гідрохлорид.

Вони збуджують н-холінорецептори сонної пазухи і рефлекторно – дихальний

центр. Під їх впливом дихання стає глибшим і частішим, підвищується АТ за

рахунок стимуляції симпатичних ганглій і мозкової речовини наднирників.

Lobelini hуdrochloridum сп. Б Лобеліну гідрохлорид

Ф.в. амп. 1 % - 1 мл. в/в 0,3 – 0,5 мл

Входить до складу таб. «Лобесіл»

Застосовують при рефлекторних зупинках дихання.

«Лобесіл» полегшує відвикання від куріння.

Суtitonum сп. Б Цититон

Ф.в. амп. 1 мл. в/в 0,5 – 1 мл

Входить до складу таб. «Табекс»

Застосовують при рефлекторних зупинках дихання, шокових і колаптоїдних

станах. «Табекс» полегшує відвикання від куріння.

Антихолінестеразні засоби структурно подібні до ацетилхоліну і зв’язуються з холінестеразою. Відбувається накопичення ендогенного ацетилхоліну (останній не гідролізується холінестеразою), тому у всіх холінергічних синапсах медіатор обумовлює ефект антихолінестеразних засобів. Збудження м-холінорецепторів призводить до звуження зіниці, зниження внутрішньоочного тиску, спазму акомодацііії, підвищення скоротливої функції гладеньких м’язів травного каналу, бронхів, матки, сечового міхура, збільшення секреції залоз (слинних, травних, потових та ін.), зниження частоти серцевих скорочень (брадикардія). Збудження м-холінорецепторів полегшує проведення нервового імпульсу до скелетних м’язів і сприяє посиленню їх скоротливості. Силу і тривалість дії антихолінестеразних засобів визначає міцність їхнього зв’язку з ферментом. Наприклад, фізостигмін, галантамін, прозерин зумовлюють тимчасове пригнічення холінестерази, але перші два препарати добре всмоктуються в травному каналі, проникають через гематоенцефалічний бар’єр і діють на ЦНС, а прозерин погано резорбується у разі ентерального введення і діє переважно периферичне. Фосфорорганічні сполуки зв’язують холінестеразу міцно, холінестеразна активність синапсів відновлюється лише після біосинтезу нових молекул ферменту.

Proserinum сп. А Прозерин

Ф.в. пор., таб.0,015, амп.0,05% - 1мл, п/ш

Galanthamini hуdrobromidum сп.А Галантаміну гідробромід

Ф.в. пор., амп. 0,25- 0,05% - 1% -1мл п/ш

Антихолінестеразні засоби призначають :

1. Для лікування глаукоми (крім галантаміну, який справляє місцево –

подразнюючу дію).

2. Для лікування післяопераційної атонії кишок і сечового міхура (прозерин).

3. Для лікування міастенії (слабкість скелетних і мімічних м”язів у зв’язку з порушенням нервово-м’язової передачі), в’ялого паралічу, парезу, невриту, поліневриту.

4. При м’язовому паралічу, пов’язаному з порушенням функції головного

і спинного мозку, наприклад після травм, інсульту, поліомієліту(галантамін).

5. У разі передозування антидеполяризуючих міорелаксантів (прозерин).

6. Для прискорення пологової діяльності (прозерин).

Побічні явища : міоз, гіперсалівація, пронос, збільшення секреції залоз бронхів, травного апарату, брадикардія.

Фосфорорганічні сполуки – це високотоксичні речовини з необоротною дією, застосовуються як інсектицидні засоби.

Симптоми отруєння : затруднення дихання, різке сповільнення серцевої діяльності, зниження АТ, підсилення слино- і потовиділення, блювання, пронос, судоми, запаморочення, коматозний стан.

Допомога при отруєнні:

1. Речовини, що блокують парасимпатичну іннервацію – м-холіноблокатори-

атропін- 2-4 мл 0,1% розчину внутрішньовенно, при необхідності введення повторюють.

2. Реактиватори холінестерази – дипіроксим, ізонітрозин – відновлюють

активність блокованої холінестерази.

3. Для зниження АТ – гангліоблокатори.

4. Оксигенотерапія.

5. Штучне дихання.

6. Якщо ФОС потрапили на шкіру – протерти сухим тампоном, промити 5 – 6 % розчином натрію гідрокарбонату і теплою водою з милом.

М- холіноблокатори блокують м-холінорецептори і знімають ефект збудження парасимпатичної частини ВНС (ацетилхоліну) , тому переважають симпатичні впливи.

Ефекти м-холіноблокаторів :

1. Розширюються зіниці (мідріаз), підвищується внутрішньоочний тиск,

виникає параліч акомодації (людина погано бачить близько розташовані предмети, неспроможна читати та писати).

2. Пригнічується секреторна активність залоз зовнішньої секреції :

слинних, бронхіальних, потових, травних, що проявляється сухістю у роті, утрудненим ковтанням, сухістю шкіри, зниженням секреції шлункового соку, зниженням продукції бронхіального слизу.

3. Прискорюється пульс (тахікардія), як наслідок ослаблення вагусних

впливів на серце і переважання симпатичної іннервації.

4. Розслаблюються непосмуговані м”язи внутрішніх органів (спазмолітична дія). М-холіноблокатори створюють умови, за яких клітини втрачають здатність сприймати вагусну імпульсацію, що і призводить до розслаблення м”язів і ліквідації м’язового спазму (травного каналу, бронхів, сечоводів, сечового міхура, жовчного міхура і жовчних проток).

5. Дія на ЦНС проявляється у препаратів, які проникають через гемато-

енцефалічний бар’єр. Атропін збуджує ЦНС і у разі передозування зумовлює стан неспокою, рухове і мовне збудження, психоз (потьмарення свідомості, галюцинації, марення). Скополамін, навпаки, пригнічує ЦНС, послаблює вестибулярні розлади.