20

Тема 12. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства Лекція 20 (2 год.) план

1.Портфель фінансових вкладень підприємств та принципи його формування.

2.Порівняльний аналіз і вибір інвестиційних альтернатив.

3.Оптимізація розподілу інвестицій по проектах.

4.Аналіз ризиків впровадження інвестиційних проектів: методи аналізу ризику.

5.Аналіз ризиків впровадження інвестиційних проектів: методи зниження ризиків.

1. Портфель фінансових вкладень підприємств та принципи його формування

Основною формою фінансового інвестування, що здійснюється підприємством є вкладання капіталу в доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш перспективною і масштабною. Ефективне функціонування підприємств України неможливо без масштабних інвестицій, які являють собою найважливіший чинник економічного зростання. Відповідно до чинного законодавства України інвестиційна діяльність може здійснюватись у формі фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі розвитку більш швидким і дешевим шляхом. Основною формою фінансового інвестування, що здійснюється підприємством є вкладання капіталу в доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш перспективною. Вона характеризується вкладанням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку. Спеціально підібрана, відповідно до обраної інвестиційної стратегії, сукупність об’єктів фінансового інвестування характеризується поняттям портфеля фінансових інвестицій. Портфель може бути сформований із цінних паперів одного типу (наприклад, акції) або різних фінансових інвестицій (акції,облігації тощо). Процес формування портфеля цінних паперів здійснюється після того, як конкретизована мета формування інвестиційної стратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфеля, оптимізовані пропорції залучених для його формування ресурсів.

Професор Бланк О.І. надає визначення інвестиційного портфелю виходячи з головної мети його формування – забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового інвестування підприємства завдяки підбору найбільш прибуткових і безпечних фінансових інструментів.

Інше визначення “інвестиційного портфелю” – цілеспрямована сформована сукупність об’єктів реального і фінансового інвестування, які потрібно для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства [11, с. 58-59].

Під портфелем визначено сукупність чогось, що використовується у всіх сферах економіки, які дозволяють судити про обсяги діяльності, економічних перспективах, місці на ринку фірми, організації, підприємства і т.п. [12 , с.208].

Інвестиційний портфель – це набір, сукупність цінних паперів, які придбає інвестор, у тому числі і інституціональний, у ході активних операцій по вкладенню капіталу у прибуткові об’єкти [12, с. 475-476].

Під інвестиційним портфелем розуміється сукупність цінних паперів, які належать фізичній або юридичній особі, що виступає як об’єкт управління [13, с. 329].

Інвестиційний портфель — це вибір різного виду та розміру інвестицій, що перебувають у розпорядженні (володінні) інвестора [4].

Інвестиційний портфель цінних паперів – це сукупність всіх фінансових активів у вигляді цінних паперів, якими володіє чи придбає акціонерне товариство (чи будь-який інший інвестор) для досягнення своєї мети [10].

За економічною сутністю інвестиційний портфель представляє собою цілеспрямовану сукупність об’єктів фінансового та реального інвестування, яка призначена для реалізації попередньо розробленої стратегії, що визначає інвестиційну мету. З іншого боку, під інвестиційним портфелем розуміється сукупність фінансових активів, призначена для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства і виступає як цілісний об'єкт управління.

Отже, під інвестиційним портфелем розуміють сукупність інструментів, відібраних для вкладення коштів відповідно до стратегічних настанов інвестора.

Основною метою створення портфеля фінансових інвестицій може бути забезпечення реалізації інвестиційної стратегії підприємства шляхом відбору найбільш ефективних і найменш ризикованих цінних паперів.

Відповідно до цієї мети завданнями формування інвестиційного портфеля є:

1) ефективне використання вільних грошових активів підприємства;

2) мінімізація рівня інвестиційних ризиків;

3) забезпечення високого рівня прибутковості інвестицій у поточному році;

4) забезпечення високих темпів приросту прибутку в довгостроковому періоді;

5)забезпечення необхідної ліквідності портфеля [22].

Таблиця 1.1

Наукові підходи до визначення поняття «інвестиційний портфель»

Автор	Визначення поняття
Алєксєєв І.В., Оленець А.Г.	сукупність всіх фінансових активів у вигляді цінних паперів, якими володіє чи придбає акціонерне товариство (чи будь-який інший інвестор) для досягнення своєї мети.
Мойсеєнко І.	вибір різного виду та розміру інвестицій, що перебувають у розпорядженні (володінні) інвестора.
Галанов В.А.	сукупність цінних паперів, які належать фізичній або юридичній особі, що виступає як об’єкт управління.
Большой экономический словарь (Общ. ред. А.Н. Изрилияна)	набір, сукупність цінних паперів, які придбає інвестор, у тому числі і інституціональний, у ході активних операцій по вкладенню капіталу у прибуткові об’єкти.
Бланк О.І.	цілеспрямована сформована сукупність об’єктів реального і фінансового інвестування, які потрібно для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства; забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового інвестування підприємства завдяки підбору найбільш прибуткових і безпечних фінансових інструментів.

Складено автором на основі джерел: [4, 10, 11, 12, 13]

Як правило, в складі інвестиційного портфеля підприємств переважають інвестиції у цінні папери (акції, облігації, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати тощо). Залежно від строку вкладень (до року або більше) вони можуть відображатися в складі довгострокових та поточних фінансових інвестицій.

Порівняно з реальними інвестиціями фінансові інвестиції характеризуються більш високою ліквідністю і можливістю гнучкого оперативного управління. Разом із тим, фінансові інвестиції, як правило, забезпечують менший інфляційний захист і нижчий рівень дохідності, ніж реальні інвестиційні об'єкти. До того ж, у випадку портфельних інвестицій, обмежені можливості реального впливу інвесторів на дохідність окремих фінансових інструментів. У цьому разі можна впливати лише на загальну дохідність інвестиційного портфеля шляхом реінвестування коштів у більш дохідні цінні папери.

Перелічені переваги і недоліки фінансових інвестицій зумовлюють специфіку їх використання суб'єктами господарювання, які не є професійними учасниками фінансового ринку. Як правило, до фінансових інвестицій підприємства вдаються у випадку, коли інвестиційний клімат у країні не сприяє розвитку реальних інвестицій, або коли в окремі періоди часу в них зменшуються внутрішні інвестиційні потреби. Більшою мірою фінансові інвестиції цікавлять фінансових менеджерів як резерв грошових активів для підтримки технічної платоспроможності.

В сучасній науковій літературі виділяють різноманітні класифікаційні ознаки групування інвестиційних портфелів підприємств, що забезпечують реалізацію конкретних форм фінансового інвестування. Так, найбільш повну класифікацію портфелів фінансових інвестицій запропонував І.О. Бланк, а саме:

1) за метою формування інвестиційного доходу: портфель росту та портфель доходу;

2) за рівнем ризику, що приймається: агресивний, помірний та консервативний портфель;

3) за рівнем ліквідності: високоліквідний, середньоліквідний та низьколіквідний портфель;

4) за інвестиційним періодом: короткостроковий та довгостроковий портфель;

5) за умовами оподаткування інвестиційного доходу: оподатковуваний та неоподатковуваний портфель;

6) за стабільністю структури основних видів фінансових інструментів інвестування: портфель з фіксованою структурою активів та портфель з гнучкою структурою активів;

7) за кількістю стратегічних цілей формування: моноцільовий та поліцільовий портфель;

8) за первинністю формування: стартовий та реструктурований портфель;

9) за спеціалізацією основних видів фінансових інструментів інвестування: портфель акцій, портфель облігацій, портфель векселів, портфель депозитних вкладів тощо [11, с.434].

Інші науковці зазвичай виділяють дві головні класифікаційні ознаки типізації портфелів фінансових інвестицій підприємства:

1) за джерелом інвестиційного доходу:

- портфель росту, що складається із фінансових інструментів, курсова вартість яких зростає;

- портфель доходу, що складається з фінансових активів із високим рівнем поточного доходу та мінімальним рівнем інвестиційного ризику;

- комбінований портфель, що формується частково із фінансових інструментів, курсова вартість яких зростає, та частково з високонадійних фінансових активів з мінімальним рівнем ризику.

2) за рівнем інвестиційного ризику:

- консервативний портфель, що формується з метою захисту фінансових активів від інфляції, є високонадійним та низькодоходним;

- помірно-агресивний портфель, що формується з метою зростання капіталу в довгостроковій перспективі, є диференційованим та диверсифікованим;

- агресивний портфель, що формується з метою отримання швидкого приросту капіталу, є ризикованим та високо доходним.

Залежно від міри досягнення мети інвестування інвестиційний портфель може бути:

збалансований (сформований з фінансових інструментів, які повністю відповідають меті його формування);

незбалансований (включені в портфель інструменти суперечать меті його формування);

розбалансований (портфель, який раніше був збалансованим, але через зміну ринкової кон'юнктури перестав відповідати меті інвестування).

Залежно від обраної стратегії інвестування інвестиційний портфель може бути агресивним (високоризикованим), зваженим (поміркованим, або середньоризикованим) та консервативним (низькоризикованим).

Досить складно визначити, який з типів портфелів фінансових інвестицій може виявитися вигіднішим в сучасних умовах господарювання, тому слід враховувати наступні положення:

- вкладення капіталу в агресивний портфель в даний момент можуть виявитися невиправданими, адже створюється такий портфель строком не менше шести місяців, потребує значного вкладення коштів, при чому наявність високого ризику компенсується можливістю отримання високого доходу. В умовах кризи формування ризикового портфелю не являється оптимальним вкладенням капіталу, оскільки існує великий ризик втрати частини або всього вкладеного капіталу;

- вкладення капіталу в помірно-агресивний портфель є менш ризиковим, однак строк, на який він формується, також повинен бути достатньо тривалим;

- вкладення капіталу в консервативний портфель, як показує досвід, в умовах невизначеності приносить стабільний, високий дохід при мінімальному ризику втрати капіталу [41].

Залежно від типу інвестора розрізняють інституційний, індивідуальний портфелі і портфель фінансових інвестицій підприємств.

До основних інституційних інвесторів, які є фінансовими інститутами й інвестують кошти у фінансові інструменти, належать комерційні банки, інститути спільного інвестування, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди.

Індивідуальні портфелі формують громадяни для отримання від своїх заощаджень, вкладених у фінансові активи, поточного і додаткового доходу.

Для підприємства фінансове інвестування може мати пряму і портфельну форму, на відміну від інституційних інвесторів, які є портфельними інвесторами.

Залежно від видів фінансових інструментів, які входять до портфеля фінансових інвестицій, розрізняють комбінований та спеціалізований портфелі.

Комбінований портфель включає певну сукупність видів фінансових інструментів, які обертаються на ринку. Даний портфель може складатися з акцій, облігацій, банківських депозитів та інших фінансових інструментів.

Склад спеціалізованого портфеля обмежується тільки одним видом фінансових інструментів. Тобто спеціалізований портфель може бути представлений у вигляді таких видів портфелів:

Портфель акцій дозволяє забезпечувати високі темпи приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі. Його різновидом є портфель акцій венчурних (ризикових) підприємств.

Портфель облігацій – портфель, який формується для забезпечення високих темпів формування поточного доходу, мінімізації інвестиційних ризиків, одержання ефекту «податкового щита» у процесі фінансового інвестування.

Портфель міжнародних фінансових інструментів – формування такого портфеля здійснюють, як правило, інституційні інвестори шляхом придбання фінансових інструментів, емітованих іноземними суб’єктами господарювання. Зазвичай він спрямований на забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків.

Портфель депозитів дозволяє забезпечувати необхідну ліквідність, отримання поточного інвестиційного доходу і мінімальний рівень інвестиційних ризиків.

Портфель інших фінансових інструментів включає вибір одного із інших видів фінансових інструментів інвестування, не розглянутих вище.

У разі коли портфель складається з певної кількості фінансових інструментів одного виду, він є недиверсифікованим. Портфель, який складається з різних видів фінансових інструментів, називається диверсифікованим (широкодиверсифікованим).

Також портфелі фінансових інвестицій залежно від методів управління ними можуть класифікуватися як пасивні (фіксовані), так і активні (гнучкі) портфелі.

Пасивний портфель являє собою сукупність фінансових інструментів, які залишаються на весь період існування портфеля незмінними. Як правило, цей портфель складається з державних цінних паперів. Термін існування пасивного портфеля визначають останні дати погашення за фінансовими інструментами портфеля. Цей вид портфеля може гарантувати відносно високу безпеку вкладання коштів у фінансові активи для інвестора, але не здатний забезпечити високих доходів.

На відміну від пасивного, формування інвестором активного портфеля передбачає управління ним упродовж усього періоду існування згідно з інвестиційними цілями інвестора. Інвестори використовують такі стратегії активного управління портфелем, як перекидання коштів; пошук акцій недооцінених ринком компаній та підприємств, що реорганізуються; спекуляція новими випусками цінних паперів тощо.

Метою вкладання інвестором коштів у фінансові інструменти може бути отримання доходу або інша специфічна ціль (доступ через цінні папери до дефіцитної продукції, майнових прав; створення холдингових структур; розширення сфери впливу та перерозподіл власності тощо). Тобто можна виокремити дві основні вигоди, які може отримати інвестор, вкладаючи кошти у фінансові інструменти:

1) дохід від фінансових інструментів

2) контроль за підприємствами.

Існують й інші класифікаційні ознаки портфелів фінансових інвестицій.

За умови оподаткування інвестиційного доходу виділяють два типи портфелів – оподаткований і вільний від оподаткування. Така типізація пов’язана з реалізацією однієї з цілей формування інвестиційного портфеля – забезпечення максимального ефекту «податкового щита» у процесі фінансового інвестування.

Оподаткований портфель складається з фінансових інструментів, дохід за якими підлягає оподаткуванню на загальних засадах згідно з діючою в країні податковою системою. Формування такого портфеля не переслідує цілей мінімізації податкових виплат при здійсненні фінансових інвестицій.

Портфель, вільний від оподаткування, складається, як правило, з державних і муніципальних облігацій, що переслідують цілі швидкої акумуляції інвестиційних ресурсів для розв’язання невідкладних інвестиційних завдань. Звільнення інвестора від оподаткування доходів за такими фінансовими інструментами додатково стимулює його інвестиційну активність, збільшуючи суму чис­того прибутку на розмір даної податкової пільги.

Розглянемо три найбільш поширені портфельні стратегії:

1. Імунізація портфеля - один з видів портфельної стратегії щодо формування боргових цінних паперів, згідно з якою до портфеля мають включатися лише такі фінансові інструменти, період погашення яких не може виходити за прогнозований період незмінності відсоткової ставки на ринку фінансових послуг.

2. Метод Грехема - інвестиційна теорія, яка стверджує, що найбільш ефективною портфельною стратегією є його формування за рахунок таких фінансових інструментів, ринкові ціни на які нижче їх реальної вартості, що розрахована за відповідними моделями і враховує обсяг чистих активів компанії.

3. Збалансований інвестиційний портфель - портфель, що складається з фінансових інструментів, які повною мірою відповідають цілям та критеріям його формування виходячи з політики фінансового інвестування, що розробляється на підприємстві [25].

Процес формування інвестиційного портфеля підприємства включає наступні етапи:

1. Вибір портфельної стратегії та типу формуючого інвестиційного портфеля.

2. Оцінка та вибір інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування за показниками рівня дохідності, ризику і взаємної коваріації.

3. Відбір фінансових інструментів у формуючий інвестиційний портфель із врахуванням їх впливу на параметри рівня дохідності та ризику портфеля.

4. Оптимізація параметрів портфеля, яка направлена на зниження рівня його ризику при очікуваному рівні дохідності.

5. Оцінка основних параметрів сформованого інвестиційного портфеля [5].

Розглядаючи питання про формування портфеля, інвестор повинний визначити для себе значення основних параметрів, якими він буде керуватися. До основних параметрів інвестиційного портфеля належать: