3.Методи оцінки інвестиційних проектів.
Оцінка ефективності інвестиційних проектів проводиться з дотриманням таких принципів:
ефективність інвестованого капіталу, оцінюється шляхом порівняння грошового потоку (cash flow), що формується в процесі експлуатації інвестиційного проекту та початкової інвестиції. Проект визнають прибутковим, якщо забезпечується повернення усіх інвестицій при прийнятній для всіх інвесторів нормі доходності;
обов’язкове приведення до справжньої вартості як інвестованого капіталу, так і суми грошового потоку. Приведення здійснюється диференційовано по кожному етапу подальшого інвестування;
процес дисконтування усіх грошових відтоків та притоків здійснюється за дисконтними ставками, які вибираються в залежності від особливостей інвестиційного проекту;
для розрахунку показника ефективності інвестицій як ставки проценту, яка вибирається для дисконтування, можуть бути використана середньозважена вартість капіталу; середня депозитна чи кредитна ставка; індивідуальна норма прибутковості; рівень ризику та ліквідності інвестицій тощо [12, 240].
В залежності від основних принципів оцінювання ефективності інвестиційних проектів використовується ряд методів, які умовно можна поділити на такі, у розрахунках який використовується дисконтування, та такі, у розрахунках який дисконтування не використовується.
До методів, в яких використовується дисконтування відносять:
метод розрахунку чистого приведеного доходу (NPV);
метод визначення індексу рентабельності інвестицій (РІ),
метод визначення внутрішньої норми доходності інвестицій (IRR).
До методів, які не передбачають використання концепції дисконтування відносять:
метод визначення строку окупності інвестицій(РР);
метод визначення бухгалтерської рентабельності інвестицій (ROI) або середньої норми прибутку на інвестиції (ARR) [15, 512].
Далі більш детально зупинимося на їх розгляді.
1.Метод розрахунку чистої теперішньої вартості проекту (NPV). Це метод аналізу інвестицій, який базується на визначені величини, одержаної шляхом різниці між величиною грошових потоків, що надходять у процесі експлуатації проекту, дисконтованих за прийнятною ставкою дохідності (r), та сумою інвестиції.
Розрахунок чистого приведеного доходу (NPV) визначається за такою формулою:
,
(3.1)
де
- грошовий потік в і-тому періоді;
і – порядковий номер періоду;
n – кількість періодів експлуатації проекту;
-
стартові інвестиції;
r-ставка дисконту.
У випадку, коли NPV > 0 проект варто приймати до реалізації; якщо NPV < 0, проект варто відхилити, бо він збитковий; NPV = 0 - проект не прибутковий і не збитковий – тому рішення треба приймати на основі інших критеріїв: поліпшення умов праці, зростання іміджу підприємства, досягнення певного соціального ефекту тощо.
Якщо проект передбачає послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом кількох періодів, то формула для розрахунку NPV набуде такого виразу:
(3.2)
Метод чистої теперішньої вартості більшість фахівців розглядає як найприйнятніший метод оцінки капітальних інвестицій. До переваг даного методу відносять те, що чиста теперішня вартість показує ймовірну величину приросту капіталу у разі реалізації інвестиційного проекту. Суттєвою перевагою методу є його адитивність, тобто можливість додавати значення чистої теперішньої вартості за різними проектами та аналізувати сукупну величину приросту капіталу. Водночас метод не дає змоги оцінити ефективність проекту з позиції «результат-витрати», внаслідок чого можна вибрати не найрентабельніший проект, а такий що хоч і генерує значну в абсолютному виразі суму доходів, але потребує і значних початкових інвестицій. Даний метод оцінки інвестиційних проектів є найприйнятнішим тоді, коли величину інвестиційних ресурсів практично не обмежено, а економічна ситуація уможливлює достатньо точне прогнозування ставки дохідності на тривалий період.
2. Метод визначення індексу рентабельності інвестицій (РІ), він є продовженням попереднього. Однак, на відміну від показника NPV, показник РІ - це відносна величина, яка визначається за такою формулою:
,
(3.3)
Якщо РІ = 1, то це означає, що доходність інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності. Якщо РІ >1, то проект прибутковий, і, навпаки РІ <1 - проект збитковий.
Якщо інвестиції здійснюються
в часовому періоді грошовими потоками,
то
розраховується
за формулою:
,
(3.4)
де
-
інвестиційні витрати (грошові потоки)
за період i=1,2,…n.
На відміну від чистої теперішньої вартості індекс рентабельності – це відносний показник, який характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто показує ефективність вкладень: чим більше значення цього показника, тим вища віддача кожної гривні, інвестованої в даний проект. Завдяки цьому, критерій РІ дуже зручний при виборі одного проекту із ряду альтернативних, які мають приблизно однакові значення чистої теперішньої вартості (у випадку, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, то очевидно, що вигідніший той з них, який забезпечує більшу ефективність вкладень).
3. Метод визначення внутрішньої норми доходності (IRR) - ставки дисконту, використання якої б забезпечило рівність поточної вартості очікуваних грошових відтоків та поточної вартості очікуваних грошових притоків. Показник внутрішньої норми доходності - IRR характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат, які мають місце при реалізації інвестиційного проекту.
Під внутрішньою ставкою доходу інвестиції (синоніми: внутрішня норма прибутку, внутрішня окупність) розуміють значення коефіцієнту дисконтування r, при якому чиста теперішня вартість (NPV) проекту дорівнює нулю. Внутрішня норма прибутку показує той мінімальний рівень дохідності, за якого він не даватиме ні доходів, ні збитків, тобто за економічним змістом ця норма є точкою беззбитковості даного проекту.
Внутрішню норму прибутку знаходять як невідому величину з рівняння:
,
(3.5)
Ця формула є рівнянням з одним невідомим r.
За цим методом обчислюються норми дохідності тих проектів, що в них може вкласти кошти підприємство. Порівняльний аналіз внутрішніх норм прибутку різних проектів альтернативного розміщення коштів підприємства (наприклад, у цінні папери), а також середньо ринкової норми дохідності сприяє визначенню найприбутковішого напряму інвестування.
Показник внутрішньої норми прибутку має важливе значення в процесі визначення джерел фінансування інвестиційного проекту. Порівняння вартості інвестованих коштів, тобто витрат на виплату відсотків за користування банківськими позичками, дивідендів та інших пов’язаних із залученням фінансових ресурсів винагород, з внутрішньою нормою прибутку проекту дає можливість визначити його доцільність та прийняти ефективне управлінське рішення. У загальному випадку використовується в проекті капітал є змішаним і включає власний капітал і позикові кошти.
Так, якщо внутрішня норма прибутку проекту вища за вартість авансованого капіталу (СС), то проект є економічно вигідним, а різниця між цими величинами показує рівень прибутковості, на який може розраховувати інвестор. Якщо внутрішня норма прибутку дорівнює вартості авансованого капіталу, то проект не приносить доходів, не завдає збитків, і тоді його доцільність треба визначати за іншими критеріями, наприклад, з огляду на соціальний ефект. Коли ж внутрішня норма прибутку менша за вартість авансованого капіталу, проект з будь-якої точки зору є невигідним.
Практичне застосування цього методу
зводиться до того, що в процесі аналізу
вибирається два значення ставки дисконту
<
таким чином, щоб в інтервалі
(
функція
NPV=f(i) змінювала своє значення з «+»
на «-» або навпаки. Таким чином,
використовують таку формулу:
(3.6)
Зауважимо, що точність
обчислення за розглянутим методом
залежить від довжини інтервалу (
).
Що менший інтервал, то точнішим буде
значення r,
а найбільша точність досягається у разі
мінімального інтервалу, тобто коли r1
і r2 –
найближчі табличні коефіцієнти
дисконтування, за яких значення NPV
змінює знак на протилежний.
Якщо IRR > CC (вартість авансованого капіталу), то проект потрібно прийняти;
IRR < CC, то проект потрібно відхилити;
IRR = CC, то проект не прибутковий і не збитковий.
IRR може бути також використана:
- для оцінки ефективності проекту, якщо відомі прийнятні значення IRR для проектів даного типу;
- для оцінки ступеня стійкості проекту (по різниці IRR - r); встановлення учасниками проекту норми дисконту r за даними про внутрішню нормі прибутковості альтернативних напрямків вкладення ними власних коштів.
Переваги методу розрахунку IRR: гарантує нижній рівень прибутковості інвестиційного проекту, забезпечує незалежність результатів розрахунків від абсолютних розмірів інвестицій, найкраще застосовувати для порівняння проектів з різним рівнем ризику, відображає стійкість компанії до негативних змін (ті компанії, які мають більш значення IRR, є більш привабливими для інвесторів), дає можливість правильно ранжувати інвестиційні проекти в порядку зменшення (збільшення) їх економічної ефективності, відрізняється інформативністю та об’єктивністю розрахунків, а також незалежністю від абсолютного розміру інвестицій.
Недоліки: складний при розрахунках (за відсутності комп’ютерів), характеризується високою чутливістю (залежністю) результатів від точності оцінки майбутніх грошових потоків, критерій мало придатний для ранжування, виникають додаткові складності при виборі найбільш доцільного інвестиційного проекту, якщо критерій IRR приймає декілька різних значень, не може використовуватися для неординарних грошових потоків (відтоки капіталу чергують з притоками), при завищеному значенні IRR частина ефективних проектів може бути проігнорована, не можна визначити абсолютної вигоди від проекту.
До методів, в яких процес дисконтування може не використовуватися відносять: