2. Аналіз фінансування інвестиційних проектів.

Мобілізація джерел фінансування інвестиційного проекту є одним із найважливіших завдань менеджерів, адже відсутність фінансових ресурсів унеможливлює здійснення будь-якої діяльності, у тому числі і інвестиційної. Не менш важливим є аналіз того чи іншого джерела фінансування інвестиційної активності підприємства.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

• позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;

• кошти іноземних інвесторів [2].

При виборі джерела фінансування інвестиційної діяльності питання повинне вирішуватись інвестором з врахуванням таких факторів, як вартість капіталу та ефективність віддачі від нього, співвідношення власного і позикового капіталу, що визначає рівень фінансової незалежності, ризику, що виникає при використанні того чи іншого джерела коштів.

Залежно від того, які джерела фінансових ресурсів залучає підприємство виділяють наступні форми фінансування інвестицій:

1. Самофінансування - фінансування капітальних вкладень підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів: чистого прибутку, амортизаційних відрахувань і внутрішньогосподарських резервів.

До основних переваг самофінансування слід віднести такі:

• залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;

• відсутність затрат при мобілізації коштів;

• не потрібно надавати кредитне забезпечення;

• підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.

Недоліки самофінансування:

• оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;

• обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;

• помилковість інвестицій (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижча за середньоринкову процентну ставку, можливе зниження ефективності ринку капіталів у цілому).

2. Акціонерне фінансування використовується в акціонерних товариствах і є отриманням грошових коштів в результаті емісії акції.

До переваг акціонерного фінансування слід віднести:

• при істотних об’ємах емісії низька ціна ресурсів, що залучаються;

• залучені ресурси не мають обмеженого терміну їх застосування;

• по звичайних акціях виплати за користування притягненими ресурсами не носять обов’язкового характеру, оскільки дивіденди виплачуються виходячи з фінансового результату; емісія привілейованих акцій - більше дороге джерело фінансування інвестицій, оскільки власникам привілейованих акцій необхідно виплачувати фіксований відсоток дивідендів.

До недоліків акціонерного фінансування відносять:

• випуск акцій не завжди розміщується повністю;

• додаткова емісія акцій призводить до розмивання пропорційних доль участі колишніх акціонерів в статутному капіталі, збільшенню кількість акціонерів і зменшенню розміру дивідендів.

3. Кредитне (боргове) фінансування здійснюється за рахунок кредитів банків і боргових зобов’язань юридичних і фізичних осіб.

Важливою умовою видачі кредиту є його забезпечення як спосіб зниження ризику неповернення кредиту. Основними формами забезпечення кредиту є: поручительство, гарантія, неустойка, застава нерухомого і рухомого майна, у тому числі державних або корпоративних цінних паперів.

Основні позитивні особливості кредиту як засобу залучення інвестицій:

- можливість встановлення графіку отримання та повернення коштів та строків кредитування зручних для підприємства, виходячи з прогнозованих потреб та грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту;

- значна кількість фінансових установ, що є потенційними інвесторами;

- значні суми коштів, що можуть бути надані в кредит для реалізації інвестиційного проекту;

- незначні одноразові витрати, пов’язані безпосередньо з отриманням кредиту;

- відпадають витрати на друкування документарних емісійних цінних паперів, їх розміщення, оплату послуг фінансових посередників;

- зменшується строк між поданням заяви і одержанням кредиту від банку порівняно з надходженням коштів з фондового ринку.

Основні негативні особливості кредиту, як засобу залучення інвестицій:

- необхідність повернення основної суми кредиту;

- фіксована вартість капіталу;

- в більшості випадків підприємство повинно забезпечувати виконання зобов’язань заставою у вигляді активів (зазвичай необоротних), вартість яких значно перевищує розмір кредиту, що певною мірою зменшує потенційний розмір кредиту для підприємств із незначною часткою необоротних активів в балансі;

- необхідність розкриття інформації щодо інвестиційного проекту та діяльності підприємства кредитору [15,453].

Найважливішою формою державного фінансування інвестиційних проектів є державний інвестиційний кредит, обсяги та напрями якого визначаються державною політикою.

16. Відповідно до Положення про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення (Наказ Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 листопада 1995 року № 178/170. Із змінами і доповненнями) державне кредитування здійснюється шляхом надання бюджетних позичок безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування підприємствами, об’єднаннями та організаціями (далі - позичальниками) через банківські установи в першу чергу пускових об’єктів, а також раніше розпочатих важливих новобудов виробничого призначення, технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств, незалежно від форм власності, на пріоритетних напрямках економіки відповідно до Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки. Воно є прямим, цільовим, поворотним, строковим, в обов’язковому порядку забезпеченим заставою, поручительством або гарантією і здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету Державним бюджетом України.

Бюджетні позички надаються для фінансування будов і об’єктів, проектні строки спорудження яких (або їх черг) не перевищують трьох років, а в окремих випадках - п’яти років.

Погашення бюджетних позичок починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об’єкта кредитування (його черги, пускового комплексу) і здійснюється щоквартально у термін не більше як за три роки.

Перелік будов і об’єктів виробничого призначення, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів на основі пропозицій міністерств, відомств, інших центральних органів державної виконавчої влади і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного і соціального розвитку України на плановий рік.

За використання бюджетних позичок встановлюється плата в розмірі 20 відсотків річних від фактично профінансованих обсягів. 

Бюджетна позичка та відсотки за її користування сплачуються позичальником за рахунок власних коштів.

Відсотки за користування бюджетною позичкою сплачуються позичальником щоквартально, не пізніше 10 числа наступного за кварталом місяця і сплата їх здійснюється з моменту виникнення заборгованості по кредиту [11].

4. Лізинг - вид інвестиційної діяльності по придбанню майна і передачі його на основі договору лізингу фізичним і юридичним особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, обумовлених договором, з правом викупу майна лізингоотримувачем. Об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, що відноситься до основних засобів, окрім майна, забороненого до вільного обертання на ринку. Усі лізингові операції діляться на два типи:

1.Оперативний лізинг – господарська операція, що передбачає надання лізингоодержувачу права користування майном (основними фондами) на термін, який не перевищує періоду його (їх) повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких фондів лізингодавцю (або іншому їх власнику) після закінчення терміну лізингової угоди. При цьому право власності на об’єкт лізингу залишається у лізингодавця (іншого власника фондів), тобто не переходить до лізингоодержувача. Після закінчення терміну угоди лізингоодержувач може продовжити оренду, підписавши нову угоду, або викупити об’єкт лізингу за залишковою вартістю.

2.Фінансовий лізинг – договір про лізинг, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший того, за який амортизується більша частина вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення терміну угоди об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується останнім за залишковою вартістю.

Переваги лізингу:

1. Лізинг дає можливість лізингоодержувачу розширити виробництво і налагодити обслуговування обладнання без значних одноразових витрат та необхідності залучення позик.

2. При укладанні угоди про лізинг пом’якшується проблема обмеженості ліквідних коштів, витрати на придбання обладнання рівномірно розподіляються на весь строк її дії. При цьому вивільнюються кошти для вкладання в інші види активів.

3. Лізингоодержувач не залучає позичковий капітал, і в балансі лізингоодержувача підтримується оптимальне співвідношення власного та позичкового капіталів.

4. Лізингові платежі проводяться після встановлення, налагодження та пуску обладнання в експлуатацію, тим самим лізингоодержувач має можливість здійснювати платежі з коштів, що надходять від реалізації продукції, виробленої на придбаному обладнанні.

5. Лізинг дозволяє лізингоодержувачу періодично поновлювати морально застаріле обладнання.

6. Внаслідок того, що лізингові платежі здійснюються за фіксованим графіком, лізингоодержувач має великі можливості щодо координації витрат на фінансування капітальних вкладень та надходження від реалізації продукції, що випускається, ніж, наприклад, при купівлі-продажу обладнання.

Недоліки лізингового кредиту пов’язані, насамперед, з досить складною організацією лізингових операцій, значними фінансовими витратами на підготовку і реалізацію лізингових угод (особливо за відсутності відповідних податкових пільг).

5. Зовнішнє (міжнародне) фінансування - фінансування інвестиційних проектів іноземними інвесторами.

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, інвестування в які не заборонено законами України [4].

Одна з найважливіших проблем реформування і модернізації української економіки - залучення іноземних інвестицій.

Проаналізуємо прямі інвестиції з країн світу в економіку України в 2012 році, що подані у табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Прямі інвестиції з країн світу в економіку України в 2012 році

	Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2012 (млн.дол. США)	У % до підсумку
Усього	54462,4	100,0
у тому числі
Кіпр	17275,1	31,7
Німеччина	6317,0	11,6

Продовження табл. 2.1

Нідерланди	5168,6	9,5
Російська Федерація	3785,8	7,0
Австрія	3401,4	6,2
Велика Британія	2556,5	4,7
Вiрґiнськi Острови	1884,9	3,5
Франція	1765,3	3,2
Швеція	1600,1	2,9
Швейцарія	1106,2	2,0
Італія	1015,9	1,9
США	936,7	1,7
Польща	916,4	1,7
Інші країни	6732,5	12,4

[За даними Державного комітету статистики]

• 6. Проектне фінансування визначається як середньо- і довгострокові кредити під конкретні промислові об’єкти, прибутки від яких є основою погашення кредитів. Проектне фінансування - участь банку в інвестиційному проекті в формі надання кредиту (видачі банківських гарантій), коли повернення грошових коштів та отримання доходів здійснюються на стадії експлуатації проекту. Банк не тільки здійснює поточний моніторинг, але і є прямим учасником інвестиційного проекту [1, 375].

Переваги проектного фінансування. На відміну від традиційних форм кредитування, проектне фінансування дозволяє:

• більш достовірно оцінити платоспроможність і надійність позичальника;

• розглянути весь інвестиційний проект з точки зору адекватного виявлення його життєздатності, ефективності, реалізованості, забезпеченості і ризиків;

• прогнозувати результати реалізації інвестиційного проекту.

Окрім переваг, що виражаються в обмеженої відповідальності перед кредитором, проектне фінансування має з точки зору позичальника коштів і певні недоліки:

• попередні високі витрати потенційного позичальника для розробки детального заявки банку на фінансування проекту на передінвестиційній фазі;

• порівняно довгий період до прийняття рішення про фінансування, що пов’язано з ретельною оцінкою передпроектної документації банком і великим обсягом робіт з організації фінансування (створення банківського консорціуму);

• порівняльне підвищення відсотка за кредитом у зв’язку з високими ризиками, а також зростання витрат на оцінку проекту, організацію фінансування, нагляд і т. д.;

• набагато більш жорсткий контроль за діяльністю позичальника по всіх аспектах його діяльності з боку банку (банківського консорціуму);

• певна втрата позичальником незалежності, якщо кредитор залишає за собою право придбання акцій компанії у випадку вдалої реалізації проекту.

7. Венчурне фінансування - фінансування нових підприємств і нових видів діяльності, які традиційно вважаються високо ризикованими, що не дозволяє отримати для них фінансування у вигляді банківських кредитів або інших загальноприйнятих форм. Це виділення прямих інвестицій малим і середнім компаніям, що розробляють і виготовляють переважно наукомістку продукцію і послуги, що базуються на високих технологіях.

Головна мета венчурного фінансування зводиться до того, що грошові капітали одних підприємців і інтелектуальні можливості інших (оригінальні ідеї або технології) об’єднуються в реальному секторі економіки для того, щоб в новій компанії обом підприємцям принести прибуток.

Механізм венчурного фінансування полягає в ризиковій схемі, згідно якої передбачається, що частина з інноваційних проектів, що інвестуються, матиме досить високу прибутковість для покриття збитків від невдалої реалізації інших проектів.

Венчурне фінансування - це довгострокові (5-7 років) високо ризикові інвестиції приватного капіталу в акціонерний капітал компаній орієнтованих на розробку і виробництво наукомістких продуктів, для їх розвитку і розширення, з метою отримання прибутку від приросту вартості вкладених коштів.

Динаміка показників венчурних фондів свідчить, що їх кількість та капіталізація постійно зростали прискореними темпами з 2004 р., зростання продовжувалось навіть після кризи. Проте за свідченням українських дослідників більшість з вітчизняних венчурних фондів не виконує своїх економічних функцій, а виступає інструментом фінансово-промислових груп з перерозподілу грошових потоків та оптимізації оподаткування. Незважаючи на це, існують перспективи розвитку традиційних венчурних фондів в Україні, за умов пом’якшення стримуючих чинників, особливо за сприяння держави.

8. Бюджетне фінансування. Державне фінансування інвестицій — це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фінансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації видатків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.

Основним державним джерелом фінансування інвестиційних проектів є кошти Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим у вигляді капітальних видатків.

З погляду предметної спрямованості, капітальні видатки бюджету, що мають інвестиційну спрямованість, поділяються на: фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень; фінансування галузей економіки; фінансування соціально-культурних закладів і заходів; фінансування міжнародної діяльності; інші витрати і виплати.

Постановою Кабміну від 9 червня 2011 р. № 701 «Про затвердження Порядку проведення державної експертизи інвестиційних програм (проектів)» визначено, що експертизі підлягає інвестиційна програма (проект), що реалізується із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії.

Експертиза, підготовка і подання за її результатами висновку проводяться протягом 15 робочих днів з дня надходження документів (техніко-економічного розрахунку (бізнес-плану) інвестиційної програми (проекту) за формою, затвердженою Мінекономрозвитку; копії установчих документів замовника експертизи; копій балансу замовника експертизи на останню звітну дату разом із додатками та баланси за останні три роки):

- Мінекономрозвитку - щодо інвестиційних програм (проектів) загальною кошторисною вартістю 100 млн. гривень і більше, а також тих, що реалізуються за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії;

- центральними органами виконавчої влади, які реалізують державну політику у сфері, якої стосується відповідна інвестиційна програма (проект), або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями у разі, коли інвестиційна програма (проект) стосується розвитку відповідного регіону, - щодо інвестиційних програм (проектів) загальною кошторисною вартістю до 100 млн. гривень [8].

За результатами проведеної експертизи замовнику експертизи подається висновок, який може бути:

- позитивним, яким рекомендується реалізація інвестиційної програми (проекту), із зазначенням відповідних техніко-економічних показників. При цьому висновок може містити зауваження та пропозиції щодо необхідності внесення змін до інвестиційної програми (проекту), які не потребують істотного доопрацювання, не пов’язані з додатковими витратами і можуть бути враховані в робочому порядку;

- негативним, який містить чітко сформульовані та обґрунтовані зауваження, врахування яких потребує істотного доопрацювання інвестиційної програми (проекту), або обґрунтування неможливості реалізації інвестиційної програми (проекту).

Висновок експертизи чинний протягом трьох років з дати його надання.

Інвестиційні проекти, що передбачають залучення коштів державного бюджету мають пройти конкурсний відбір. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету» визначено механізм проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору нових інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету (далі - конкурс) і пропонуються для включення до інвестиційного розділу проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний період [9]. 

Згідно даної постанови участь у конкурсі беруть суб’єкти господарської діяльності всіх форм власності. До участі у конкурсі не допускаються суб’єкти господарської діяльності або їх участь у конкурсі може бути припинена у разі, коли вони:

• визнані банкрутами або стосовно них порушено справу про банкрутство;

• перебувають у стадії ліквідації;

•  припинили свою господарську діяльність;

• подали необ’єктивну інформацію щодо інвестиційного проекту або свогофінансово-економічного стану. 

Конкурс проводиться у три етапи. На першому етапі конкурсу суб’єкти господарської діяльності не пізніше ніж за два місяці до початку розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік подають органу виконавчої влади, до компетенції якого належить питання, що є метою інвестиційного проекту, документи згідно з переліком. 

Орган виконавчої влади повинен протягом трьох днів повідомити суб’єкта господарської діяльності про результати розгляду його пропозицій. 

Органи виконавчої влади формують пропозиції щодо включення інвестиційних проектів, що отримали позитивні висновки відомчої комісії, до інвестиційного розділу Державної програми і не пізніше ніж за місяць до початку розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік подають Мінекономрозвитку. 

На другому етапі конкурсу комісія Мінекономрозвитку з відбору інвестиційних проектів проводить конкурсний відбір пропозицій органів виконавчої влади і визначає інвестиційні проекти, які доцільно фінансувати із залученням коштів державного бюджету, а також загальний обсяг необхідних для цього державних капітальних вкладень, у тому числі на поворотній основі, та повідомляє про нього Мінфін для врахування під час розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік. Зазначена комісія керується у своїй роботі положенням про оцінку та конкурсний відбір інвестиційних проектів, розробленим та затвердженим Мінекономрозвитку. 

На третьому етапі конкурсу Мінекономрозвитку у 20-денний термін після затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, виходячи з передбачених у ньому видатків на фінансування державних капітальних вкладень, проводить остаточний конкурсний відбір інвестиційних проектів з числа тих, що пройшли відбір на попередньому етапі, і включає їх до інвестиційного розділу проекту Державної програми [8]. 

За рахунок коштів державного бюджету можуть також частково відшкодовуватися відсоткові ставки за кредити, надані комерційними банками на фінансування інвестиційних проектів. Такий порядок регламентується Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок кредитів комерційних банків з частковим відшкодуванням відсоткових ставок».

Відшкодування відсоткових ставок провадиться за рахунок коштів державного бюджету за кредитами, що залучаються підприємствами для реалізації інвестиційних проектів на конкурсних засадах, у межах бюджетних програм, передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та з урахуванням пріоритетів, визначених, згідно з Програмою дій Кабінету Міністрів України, Державною програмою соціально-економічного розвитку на відповідний рік та іншими нормативно-правовими актами України.

За рахунок коштів державного бюджету підприємствам відшкодовується сума сплачених ними відсотків за користування кредитом у розмірі 100 відсотків облікової ставки Національного банку, яка діяла на момент укладення кредитної угоди.

Кошти на відшкодування надаються підприємствам у межах одного бюджетного року. У разі коли термін реалізації проекту перевищує один рік, питання подальшого відшкодування повинне розглядатися на початку кожного фінансового року з урахуванням ефективного виконання інвестиційних зобов’язань позичальником та за умови виділення коштів на зазначені цілі в державному бюджеті на відповідний рік.

У конкурсі беруть участь інвестиційні проекти, подані підприємствами. Обов’язковою умовою розгляду проекту є письмова згода комерційного банку на участь у кредитуванні проекту [10].

Слід зазначити, що на території Чернівецької області діє Положення «Про порядок повного або часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами суб’єктів підприємницької діяльності у Чернівецькій області за рахунок коштів обласного бюджету для реалізації інвестиційних проектів» та Положення «Про порядок надання фінансової поруки суб’єктам малого та середного бізнесу Чернівецької області за комерційними кредитами за рахунок коштів обласного бюджету для реалізації інвестиційних проектів», що є важливим для стимулювання інвестиційної активності підприємств нашого краю.

Фінансування інвестиційних проектів здійснюється і шляхом надання державних субсидій. Основним джерелом при такому методі є кошти державного та місцевого бюджетів, а також кошти централізованих державних фондів. Інвестиційні проекти, які передбачають залучення цих коштів, обираються на конкурсній основі і мають відповідати стратегії економічного і соціального розвитку та пріоритетним напрямам структурної перебудови економіки. Перевага надається інвестиційним проектам у паливно- енергетичному комплексі, машинобудуванні, соціальній сфері, агропромисловому комплексі, а також на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи [6].

Податковим кодексом України передбачено ряд новацій, які передбачають активізацію підприємницької діяльності через покращення інвестиційного клімату, збільшення власних інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання, зменшення відволікання їхніх обігових коштів. Однак дані норми мають обмежений у часі термін дії. Наприклад, звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива (до 1 січня 2020 року), звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива (до 1 січня 2020 року), звільняється від оподаткування прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії (Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року), звільняється від оподаткування прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу (тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року) тощо [1].

Отже, оцінка джерела фінансування має важливе значення, причому при виборі джерела фінансування слід враховувати всі переваги та недоліки відповідних джерел фінансування та фінансово-господарський стан підприємства.

Проте не менш важливим є правильне вкладення сформованих фінансових ресурсів, для чого існує спеціальний інструментарій – відповідні методи оцінки інвестиційних проектів, про що ми далі і поговоримо.