Санітарно-бактеріологічна характеристика

повітряного середовища аптечних приміщень

Приміщення	Санітарний стан повітря (кількість МО, які осідають на 1 м2 поверхні за 1 хв)
	добрий	задовільний	незадовільний
Зал обслуговування	До 150	150-175	Понад 175
Асистентська, фасувальна, матеріальна	До 100	100-125	Понад 125
Асептична, кубова-стерилізаційна	До 50	50-75	Понад 75
Мийна	До 125	125-150	Понад 150

Оцінка мікробного повітря житлових і громадських приміщень за фільтраційним та аспіраційним методом можу бути проведена за показниками, наведеними у табл.3.

Таблиця 3

Показники чистоти повітря приміщень

Характеристика чистоти повітря	Мікробне число повітря, мг/м3		Кількість
	улітку	узимку	стрептококів	стафілококів
Чисте	До 1500	До 3000	До 10	До 75
Задовільне	1500-2500	3000-4000	10-40	75-100
Помірно забруднене	2500-5000	4000-7000	40-120	100-150
Дуже забруднене	Понад 5000	Понад 7000	Понад 120	Понад 150

Санітарна охорона атмосферного повітря.

У даний час існує два підходи в методиці санітарної охорони атмосферного повітря.

1. Досягнення найкращих практичних результатів від проведення заходів. Основа їх – досконала технологія виробництва. Це найефективніший, але дорогий підхід.

2. Керування якістю повітряного середовища. Сутність його полягає в гігієнічному нормуванні, що і є в даний час основою охорони атмосферного повітря.

Цей підхід має декілька концепцій. Одна концепція полягає в нормуванні шкідливих компонентів в сировині і є невдалою, так як не забезпечує рівня безпечних концентрацій в атмосферному повітрі. Друга – встановлення граничного допустимого викиду (ГДВ) для кожного підприємства і на основі ГДВ – стабілізація гранично-допустимих концентрацій (ГДК) забруднень. Це на сьогоднішній день є одним з найдієвіших засобів охорони повітря.

ГДК – це концентрації, які не мають на людину ні безпосередньої, ні опосередкованої дії, не понижують її працездатності, не впливають негативно на її самопочуття і настрій.

По ГДК роблять висновок наскільки існуюче забруднення перевищує допустиму межу. Для цього проводять експеримент з точно заданими умовами, що забезпечує не тільки велику точність одержаних даних, але і дозволяє встановити контролюючі показники, не чекаючи появи несприятливих наслідків для здоров’я населення.

На першому етапі експерименту вивчаються порогові концентрації рефлекторної дії – поріг запаху і в деяких випадках поріг подразнюючої дії. Ці дослідження проводять з волонтерами на спеціальних установках, що забезпечують подачу в зону дихання строго дозуючих концентрацій хімічних сполук. У результаті статистичної обробки одержаних результатів встановлюється порогова величина.

На другому етапі досліджень вивчається резорбційна дія сполук в умовах тривалих експозицій на піддослідних тваринах (переважно безпородних білих щурах) з метою встановлення середньодобової ГДК. Хронічний експеримент в спеціальних затравочних камерах триває не менше 4 місяців. Тварини повинні знаходитись в камерах круглодобово.

Важливим моментом є вибір досліджуваних концентрацій. Переважно вибирають три концентрації: перша – на рівні порогу запаху, друга – в 3-5 разів вище і третя – в 3-5 разів нижче. Якщо досліджувана речовина не має запаху, то концентрації для токсикологічного експерименту розраховують за формулами, що спираються на регламентовані гігієнічні, токсикометричні показники або на фізико-хімічні параметри і особливості структури речовин.

Заходи по охороні атмосферного повітря поділяються на:

1. технологічні; 2) планувальні; 3) санітарно-технічні; 4) законодавчі.

Санітарними нормами проектування встановлено 5 класів санітарно-захисних зон:

1. І клас – 1000 м; 2) ІІ клас – 500 м; 3) ІІІ клас – 300 м; 4) ІV клас – 100 м; 5) V клас – 50 м.

Особливе значення мають законодавчі заходи, які визначають відповідальність різних організацій за охорону повітря.