Прогноз на 2010р.

ВВП	-0,3
Кінцеві споживчі витрати	0,2
в тому числі:
домашніх господарств	-0,4
сектору загального державного управління	1,8
Валове нагромадження основного капіталу	-4,7
інвестиційні товари	-2,4
інша продукція	1,0
будівництво	-7,5
Попит внутрішнього ринку	-1,0
експорт товарів та послуг	2,1
імпорт товарів та послуг	-0,6
Зовнішній внесок (відсотків ВВП)	0,7
зайнятість	-1,7
продуктивність на одного зайнятого працівника	1,4

МВФ та ЄЦБ відмічають, що економічна криза в Іспанії виявилася надзвичайно глибокою та вимагають здійснення урядом країни термінових заходів з метою зменшення суттєвого розміру бюджетного дефіциту. Ключовим питанням відновлення стійкого економічного розвитку та створення робочих місць є прискорення здійснення структурних реформ на ринку праці та підсилення інноваційної складової виробництва.

За прогнозами МВФ, ВВП Іспанії в 2010р. зменшиться на 0,7%, а у 2011р. економічне зростання в країні складатиме лише 0,8%. Іспанія до 2014р. не досягне свого економічного рівня 2008р., зокрема, через світову економічну кризу, яка збіглася в часі з внутрішньою кризою в секторі нерухомості та на ринку праці. Іспанія є єдиною країною єврозони (окрім Ірландії), яка в 2010р. продовжить знаходитися в стані рецесії та якій знадобиться більше часу для виходу з економічної кризи.

Італія

У 2009 році на соціально-економічне становище Італії неминуче мала вплив загальносвітова фінансово-економічна криза.

В даних умовах пріоритетним напрямком діяльності уряду залишався пошук шляхів та механізмів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу кризових явищ на італійську економіку. Серед основних завдань італійського уряду на чолі з С.Берлусконі залишалося забезпечення стабільного розвитку економіки країни на середньо - та довгостроковий період, відновлення Італії в якості країни з сильною та розвинутою економікою; головна увага зосереджувалась на реалізації низки структурних реформ, які передбачають, зокрема, оздоровлення державних фінансів, зміни у податковій політиці держави, реалізація енергетичних програм з метою диверсифікації джерел енергії, а саме розвиток атомної енергетики, підтримка та стимулювання малих та середніх підприємств щодо виходу на зовнішні ринки, залучення інвестицій у розвиток інфраструктури, в тому числі в контексті проведення у Мілані всесвітньої виставки ЕКСПО-2015.

У соціальній сфері основна увага італійського уряду була зосереджена на розв’язанні існуючих проблемних питань, серед яких збільшення рівня зайнятості населення, розвиток сфери охорони здоров’я, зростання освітнього та культурного рівня різних соціальних верств населення. З цією метою урядом приймаються конкретні заходи, спрямовані на створення спеціалізованих соціальних служб, центрів зайнятості, центрів професійного навчання та перепідготовки кадрів, а також культурних центрів. Окрім цього, італійським урядом розроблена спеціальна програма на національному та місцевому рівнях, спрямована на створення низки заохочень, що стосується розвитку і підтримки малого і середнього бізнесу, відкриття нових приватних підприємств та поліпшення і удосконалення вже існуючих положень їх роботи, що має сприяти зростанню рівня зайнятості населення. Значні зусилля уряду та місцевих властей спрямовані на розвиток мережі соціально-освітнянських та культурних центрів і установ, які, в першу чергу, покликані сприяти поширенню знань серед населення Італії та молоді, зокрема, що стосується знань про культурну спадщину Італії, а також більш активному «входженню» до італійської спільноти частини населення з числа іммігрантів.

Впродовж року Урядом було вжито низку заходів на законодавчому рівні, шляхом прийняття відповідних антикризових нормативно-правових актів. Серед основних, зокрема, Закон №185 «Щодо невідкладних заходів для підтримки сімей та підприємств, рівня зайнятості, збереження кількості робочих місць в антикризових умовах», Закон №190 «Щодо невідкладних заходів для гарантування стабільності кредитної системи та безперервності кредитування підприємств та споживачів в актуальних умовах міжнародної фінансової кризи», Декрет Уряду Італії від 06.02.2009р. «Щодо підтримки промислових секторів економіки в умовах кризи», Закон Італії від 09.07.2009 року «Розвиток: великі реформи для прискорення економічного розвитку країни», основною метою якого є проведення ряду стратегічно важливих реформ в економіці країни.

Серед основних заходів італійського Уряду у сфері оздоровлення економіки було також прийняття 17 червня 2009 р., так званої Економічної Програми країни на період 2009-2011 років, яка є частиною Документу економічного і фінансового програмування (ДЕФП) на період 2007-2011 рр. У документі визначаються основні стратегічні засади соціально-економічного розвитку та напрямки зовнішньоекономічної політики Італійської Республіки на вказаний період. Так, зокрема, з прийняттям цієї Програми закладається база податкового федералізму, передбачається повернення розміру податку на прибуток підприємств (IRES) з 27% до 33%, скорочення акцизу на паливні матеріали, допомога молодим сім’ям у придбанні першого житла, скорочення на 50% витрат державних установ, збільшення розміру фінансової допомоги пенсіонерам та інше. Згідно з положеннями Програми, у сфері зовнішньоекономічної політики Італії основним завданням уряду визначається необхідність посилення італійської присутності на світових ринках і освоєння нових ринків збуту, з огляду на посилення курсу євро, зростання цін на нафту та природний газ.

Іншим важливим заходом Уряду Італії в сфері оздоровлення економіки стало прийняття Закону від 31 липня ц.р. «Щодо вжиття антикризових заходів», основними положеннями якого є наступні: можливість повернення капіталу, незаконно експортованого за межі ЄС; впровадження нових механізмів розслідування фінансових злочинів; збільшення пенсійного віку для жінок, які працюють на державній службі; (запровадження такого пенсійного віку буде реалізовуватися поступово до 2018 року); підприємства, які інвестували 500 тис. євро, матимуть щорічно 3% знижки на оподаткування протягом 5 років; впровадження тимчасової норми на мораторій на банківську заборгованість, відповідних пільг для підприємств, які реінвестують у придбання нового обладнання (пільги надаються у вигляді знижки на податок на прибуток та не розповсюджуються на придбання обладнання, яке вже було у використанні); запровадження бонусу для підприємств, які не звільнили працівників у період кризи.

Водночас, не дивлячись на зусилля італійського уряду для забезпечення економічної стабільності країни упродовж 2009 року спостерігається зростання державного боргу Італії. З початку року цей показник зріс на 5,9 % та станом на 1 січня 2010 р. складав 1 761 100 млрд. євро. Однак протягом IV кварталу 2009 р., у порівнянні з ІІІ кварталом, державний борг Італії скоротився на 22 758 млрд. євро, що складає 1,3% від загальної суми державного боргу за січень-вересень 2009 р., що також свідчить про початок стабілізації економіки країни.

За попередніми результатами, оприлюдненими Національним інститутом статистики Італії (ISTAT), у 2009 році показник співвідношення дефіцит бюджету/ВВП становить 5,3%, тоді як зареєстрований показник за аналогічний період 2008 року складав 2,7%. За прогнозами ЄК очікуваний рівень дефіциту державного бюджету на 2009 та 2010 роки складає 5,3%.

За даними ISTAT у 2009 році ВВП Італії знизився на 5,0% до відповідного періоду минулого року та становив 1 207 876 млн. євро. У структурі італійського ВВП за 2009 рік найбільшу питому вагу складали сфера послуг – 65,0%, промисловість – 22,3% та сільське господарство – 2,3%.

У секторі продовольчих товарів протягом 2009 року відбулося невелике зростання цін майже на всі групи товарів. За цей період, за даними ISTAT зростання середнього індексу споживчих цін, у порівнянні з минулим роком, складає 0,8%. Середній рівень інфляції у І кв. 2009 р. складав 1,5%, у ІІ кв. - 0,8%, у ІІІ кв. - 0,1%, у ІУ кв. - 0,7%.

За попередніми прогнозами Центру досліджень CSC (Centro Studi Confindustria), рівень інфляції у 2010 році очікується на рівні 1,5%.

Протягом 2009 року, у порівнянні з минулим роком, індекс промислового виробництва Італії знизився на 17,5%, а індекс цін на виробництво промислових товарів на внутрішньому італійському ринку – на 4,7%.

Впродовж 2009 року, основними торговельними партнерами Італії були: Німеччина, Франція, Іспанія, Великобританія.

За цей період товарообіг Італії з країнами світу становив 584,341 млрд. євро, при цьому обсяги експорту становили 290,116 млрд. євро, що менше показника попереднього року на 20,7%, а імпорту – 294,225 млрд. євро, що менше показника 2008 року на 22,0%. Протягом цього періоду товарообіг Італії з країнами ЄС становив 333,359 млрд. євро, при цьому обсяги експорту становили 165,784 млрд. євро, що менше показника 2008 року на 22,5%, а імпорту – 167,575 млрд. євро, що менше показника 2008 року на 17,8%.

Щодо оцінки ситуації кризових явищ в Італії

Необхідність проведення економічних реформ у країні та прийняття ряду антикризових заходів продиктована необхідністю пристосування до актуальних світових економіко-фінансових умов та тенденцій, а також вирішення низки питань, які гальмували економічний розвиток країни протягом останніх років.

Прийняття Урядом Італії низки антикризових заходів протягом періоду, починаючи з третього кварталу 2008 року по березень 2010 року заклало основу для скорішого відновлення позитивного зростання макроекономічних показників, де найбільш важливий акцент було зроблено на наступному: підтримці банківського сектору, гарантуванні банківських вкладів населення, підтримці основних галузей промисловості (автомобілебудування, виробництво електротехніки, виробництво меблів), підтримці внутрішнього попиту, підтримці малозабезпечених верств населення, підтримці малих та середніх підприємств, підтримці розвитку туристичної галузі, підтримці розвитку експорту та подальшій інтернаціоналізація діяльності італійських підприємств тощо.

Базовим документом у забезпеченні сталого розвитку економіки Італії є Закон Італії від 09.07.2009 року «Розвиток: великі реформи для прискорення економічного розвитку країни», основною метою якого є проведення ряду стратегічно важливих реформ. Ключовими напрямки є наступні:

- нова національна енергетична стратегія передбачає розвиток енергетичної інфраструктури, надання потужного імпульсу щодо розвитку відновлювальних джерел енергії та розвиток атомної енергетики.

- нова промислова політика передбачає інтеграцію малих підприємств у нові форми господарювання із збереженням власної ідентичності, завдяки запровадженню податкових, фінансових та адміністративних стимулів.

- реформа системи стимулювання підприємств: передбачає спрощення процедури та строків, покращення оцінки проектів підприємців, заохочення спільної участі приватних та державних структур у реалізації економіко-інвестиційних проектів;

- реформа урядових та громадських інституцій, які діють у сфері підтримки італійських експортерів у виході на міжнарордні ринки (т.з. інтернаціоналізація);

- реформа торговельних палат в Італії та за кордоном має на меті підвищення ефективності мережі торговельних палат, щляхом надання більшої підтримки з боку центрального уряду та регіональних влад ;

- реформа аграрних консорціумів: передбачає заохочення процесу об’єднання підприємств сільськогосподарського комплексу.

Беручи до уваги тенденції розвитку економіки країни та ряд антикризових заходів, які були прийняті, Урядом Італії зроблено прогнозні макроекономічні показники до 2012 року, які містяться у Програмі Стабільність, яка затверджена на урядовому рівні.

Прогнозний аналіз робиться на основі перших позитивних тенденцій, які почали спостерігатися в економіці країни у ІІІ кварталі 2009 року. Відбулося зростання ВВП (+0,6% відповідно до попереднього кварталу) після п’яти негативних попередніх кварталів. Такий результат є одним з найбільш позитивним серед усіх країн ЄС. Рівень залучення інвестицій також демонстрував позитивну динаміку, особливо в секторі машинобудування; відбулося значне зростання експорту. Відповідно до інформації Міністерства економіки та фінансів Італії, зростання ВВП у 2010 році становитиме 0,4%, а у 2011-2012 роках – 2%, щорічно. У зв'язку з підвищенням попиту на міжнародних ринках та політикою Уряду щодо стимулювання попиту на внутрішньому ринку, особливо щодо придбання товарів тривалого вжитку, італійські підприємства почали нарощувати своє виробництво. Разом з тим, критика Уряду з боку малих та середніх підприємств була пов'язана з недостатнім банківським кредитуванням.