- •1.1. Основні хімічні поняття. Речовина
- •1.1.1. Хімія як наука. Предмет вивчення та завдання хімії
- •1.1.2. Основні хімічні поняття Речовина
- •1.1.3. Хімічні властивості речовин. Молекула. Елемент. Фізичне тіло. Прості та складні речовини. Хімічна формула
- •1.1.5. Хімічні реакції. Відносна атомна (молекулярна) маса. Моль
- •1.1.6. Закон авогадро. Молярний об'єм газу.
- •1.1.6. Закон авогадро. Молярний об'єм газу.
- •1.2. Хімічна реакція
- •1.2.1. Закон збереження маси
- •1.2.4. Швидкість хімічних реакцій. Хімічна рівновага. Принцип ле Шательє
- •1.2.5. Основні типи хімічних реакцій
- •1.3. Періодичний закон і періодична система елементів д. І. Менделєєва
- •1.3.3. Сучасна періодична система
- •1.4. Будова атома
- •1.4.1. Протон, нейтрон, електрон. Квантові числа
- •1.4.2. Електронні формули атомів та йонів
- •1.4.3. Явище радіоактивності
- •1.4.4. Ядерні реакції
- •1.5. Хімічний зв'язок
- •1.5.1. Ковалентний хімічний зв'язок
- •1) Одинарні: н2
- •1.5.2. Координаційний хімічний зв'язок
- •1.5.3. Йонний хімічний зв'язок
- •1.5.4. Металічний хімічний зв'язок
- •1.5.5. Водневий зв'язок
- •1.5.6. Молекулярна і немолекулярна будова речовин
- •1.5.7. Типи кристалічних ґраток
- •1.5.8. Електронегативність
- •1.5.9. Ступінь окиснення
- •1.6. Розчини
- •1.6.1. Поняття про розчини
- •1.6.2. Розчинність
- •1.6.3. Теорія електролітичної дисоціації
- •1.6.4. Індикатори
- •1.6.5. Електроліз розплавів і розчинів
- •2.1. Основні класи неорганічних сполук
- •2.1.1. Оксиди
- •2.1.2. Основи
- •2.1.3. Кислоти
- •2.1.5. Амфотерні сполуки
- •2.1.6. Узагальнення відомостей про класи неорганічних сполук
- •1. Генетичний ряд металу
- •2. Генетичний ряд неметалу
- •2.2. Металічні елементи та їх сполуки. Метали 2.2.1. Загальні відомості про металічні елементи
- •2.2.2. Лужні і лужноземельні метали
- •2.2.3. Алюміній та сполуки Алюмінію
- •2.2.4. Залізо та сполуки Феруму
- •2.2.5. Узагальнення відомостей про метали та сполуки елементів-металів
- •2.3. Елементи-неметали та їх сполуки. Неметали
- •2.3.1. Елементи-неметали
- •2.3.2. Водень і сполуки гідрогену
- •2.3.3. Сполуки галогенів
- •2.3.4. Підгрупа Оксигену
- •2.3.5. Підгрупа Нітрогену
1.6.2. Розчинність
Здатність речовини розчинятися в тому чи іншому розчиннику називається розчинністю. Розчинність вимірюється кількістю речовини в грамах (гази — в літрах), що здатна розчинитися у 100 грамах розчинника за даних умов (температура, тиск).
Розчинність більшості твердих речовин, за винятком деяких (наприклад, МаСІ), суттєво збільшується при підвищенні температури, а газоподібних — знижується. У той же час підвищення тиску не впливає на розчинність твердих речовин, але суттєво підвищує розчинність газів.
насичені та ненасичені розчини
Якщо під час розчинення тієї чи іншої речовини досягнута гранична розчинність, то такий розчин називається насиченим. Якщо охолодити насичений за високої температури розчин кристалічної речовини, можна одержати пересичений розчин. Пересичені розчини більшості речовин є нестабільними системами, з них виділяється надлишок розчиненої речовини у вигляді твердих кристалів доти, доки розчин не стане насиченим. Розчин, у якому не досягнута гранична концентрація розчинності речовини за даної температури, називається ненасиче- ним.
Концентрація розчинів
Для того щоб кількісно охарактеризувати вміст речовини в розчині, користуються поняттям концентрації. Концентрація розчину — це кількість розчиненої речовини, що міститься в одиниці маси або об'єму розчину.
Способів вираження концентрації розчинів існує дуже багато, але ми будемо користуватися лише двома з них — масовою часткою речовини в процентах (процентна концентрація) та молярністю (молярною концентрацією) розчину.
масова частка розчину
Масова частка — це кількість розчиненої речовини в грамах, що міститься у 100 грамах розчину. Наприклад, у 100 г 5 %-го розчину міститься 5 г розчиненої речовини на 95 г розчинника. Визначити масову частку речовини в розчині — це означає розрахувати, скільки розчиненої речовини міститься у 100 г розчину. Якщо нам відомо, що у 25 г розчину міститься 2 г розчиненої речовини, то це означає, що в 100 г такого розчину міститься 8 г речовини, тобто розчин є восьмивідсотковим.
молярність розчину
Кількість молів розчиненої речовини, що міститься у 1 л розчину, називається його молярною концентрацією (молярністю). Наприклад, якщо в 1 л розчину міститься 40 г натрій
40 г ,
гідроксиду (М = 40 г), то молярна концентрація такого розчину дорівнює = 1 (такі
40 г
розчини називаються молярними). Визначити молярність розчину — це означає розрахувати, скільки молів розчиненої речовини міститься у 1 л такого розчину. Якщо у 250 мл розчину міститься 0,1 моля розчиненої речовини, то в 1 л такого розчину міститься 0,4 моля речовини, тобто молярність розчину дорівнює 0,4.
густина розчинів
Ми бачимо, що масова частка розчиненої речовини є масовою, а молярність — об'ємною концентрацією. Для перерахунку від об'єму розчину до його маси і навпаки користуються поняттям густини розчину.
Густина — це маса 1 мл розчину. Густина виражається в грамах, віднесених до мл (см3) розчину (г/мл). Так, якщо густина розчину дорівнює 1,5 г/моль, то це означає, що 1 мл (см3) такого розчину має масу 1,5 г. Зрозуміло, що 1 л такого розчину має масу 1,5 кг (т = ії-V, де т — маса розчину, й — його густина, а V — об'єм у мл), наприклад, 150 г його має
об'єм 100 мл
/ \ V=—
я
\ /
Кристалогідрати
Під час кристалізації деяких солей з води до складу кристалічної ґратки речовини, що перекристалізовуються, разом із йонами солі входять також молекули води. Такі речовини називаються кристалогідратами. Відомі кристалогідрати купрум (II) сульфату (Си8О4 - 5Н2О), ферум (II) сульфату (Ге8О4 - 7Н2О), натрій сульфату (Ма28О4 - 10Н2О) тощо.