58 Функції спілкування. Труднощі які виникають у спілкуванні

Спілкування виконує певні функції:

— прагматичну функцію, яка відображає потреби та мотиваційні причини і реалізується у взаємодії людей у процесі спільної діяльності, при цьому саме спілкування є дуже часто найважливішою потребою;

— функція формування і розвитку, що відображає здатність спілкування справляти вплив на партнерів, різнобічно розвиваючи й удосконалюючи їх, адже спілкуючись з іншими, людина засвоює загальнолюдський досвід, соціальні норми, цінності, знання і способи діяльності, що історично склалися, а також формується як особистість;

— функція підтвердження, що забезпечує людям можливість пізнати, утвердити і підтвердити себе;

— функція об'єднання-роз'єднання людей, яка, з одного боку, встановлюючи контакти, сприяє передачі один одному необхідних відомостей і налаштовує їх на реалізацію спільних цілей, намірів, завдань, поєднуючи їх тим самим в одне ціле, а з іншого — може спричинити диференціацію та ізоляцію особистостей у результаті спілкування;

— функція організації та підтримки міжособистісних відносин, яка слугує завданням налагодження та збереження стійких і продуктивних зв'язків, контактів і взаємовідносин між людьми в інтересах їх спільної діяльності;

— внутрішньо-особистісна функція, що реалізується у спілкуванні людини із самою собою (через внутрішню чи зовнішню мову у вигляді діалогу). Таке спілкування може розглядатися як універсальний спосіб мислення.

У процесі людського спілкування взагалі, у тому числі в міжособистісних відносинах в організації, можуть виникати труднощі, які заважають взаєморозумінню і спільній діяльності.

Найчастіше труднощі спілкування зумовлюються такими обставинами:

— незбігом індивідуальних психофізичних і соціально-психологічних характеристик;

— відмінністю індивідуальних мотивів спілкування (наприклад, якщо людина відчуває потребу в самоствердженні, то нерозуміння цього або ігнорування з боку іншої буде дратувати, створювати перепони у вигляді виникнення стану певної напруженості між партнерами);

— незбігом внутрішньо-організаційних орієнтацій працівників організації, що породжується їх рольовим становищем і призводить до незадоволеності у спілкуванні (наприклад, відомо, що керівники більше орієнтуються на нормативи, стандарти, директивні розпорядження, тоді як підлеглі — на взаєморозуміння);

— порушенням стратегій, заздалегідь розроблених учасниками (наприклад, несподівана форма контакту, незбіг очікуваної поведінки з реальними діями партнера по спілкуванню можуть призвести до певної розгубленості);

— проблемами соціальної перцепції (лат. регсеptio — сприйняття) (стереотипи сприйняття, упередження, негативні настанови партнерів один до одного, незбіг ціннісних орієнтацій на рівні базових соціальних настанов, формальне підведення образу іншого під поняття "поганий — хороший", "надійний — ненадійний" тощо суттєво спотворюють уявлення людей один про одного і викликають негативні реакції під час зустрічей, бесід, переговорів, знижують ефективність установлення відносин);

— відмінностями вміння партнерів говорити і слухати.