Умова про випробування повинна бути оговорена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

а) на осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

б) на молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховничих закладів;

в) на молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

г) на осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

д) на інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

Випробування також не встановлюються при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, в організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Ст.27 КЗпП України визначає строки випробування при прийнятті на роботу. Зокрема, вказана норма закону вказує, що строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, — шести місяців.

Строки випробовування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Якщо працівник в період випробовування був відсутній на роботі і у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, або з інших поважних причин, строк випробовування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Про результати випробування при прийнятті на роботу і про правові наслідки його говориться в ст.28 КЗпП України.

Зокрема, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник, або уповноважений ним орган, протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.

Після укладання трудового договору, до початку роботи, власник, або уповноважений ним орган, зобов’язані роз’яснити працівникові його правила і обов’язки, проінформувати про умови його праці, його права та пільги і ком-пенсації за роботу згідно з чинним законодавством і колективним договором. Крім цього, його зобов’язані ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, а також провести з ним інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і проти-пожежної охорони. От, в основному, всі питання, які випливають із трудового договору, його умов і порядку укладання.

І на кінець, слід відзначити, що згідно з вимогами ст. 30 КЗпП України, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і немає права передоручати її виконання іншій особі.

Зміст трудового договору

Трудовий договір повинен містити всі основні умови взаємовідносин працедавця і працівника, а також основні аспекти трудового процесу, відповідно до вимог законодавства про працю. Необхідними умовами є:

• умова про місце роботи;

• умова про трудову функцію;

• умова про оплату праці;

• умова про дату початку роботи.

При цьому необхідно враховувати як загальні норми, так і особливості, встановлені законодавством для певних категорій працівників. Під час укладення письмового трудового договору основою можуть бути типові договори, затверджені в Україні (Наказ Мінпраці України від 15.04.1994 р. № 23 «Про затвердження Типової форми контракту з працівником»; Наказ Мінпраці від 08.06.2001 р. № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою», Наказ Державного комітету України з питань державних секретів від 08.12.1994 № 44 «Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці» та ін.).

Згідно зі ст. 9 КЗпП, умови договорів про працю, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, є недійсними. Попри те, що працівник може погодитися на умови, що погіршують його становище, такі положення не можуть застосовуватися.

Термін трудового договору

Трудовий договір може бути безстроковим, укладеним на певний термін і укладеним на період виконання певних робіт. Найбільш поширеним є укладення безстрокового трудового договору.

Різновидами трудового договору, укладеного на певний термін, є:

• трудовий договір на певний термін, встановлений за погодженням сторін;

• трудовий договір, який укладається на термін виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається, коли у зв'язку з характером роботи, умов її виконання або інтересів працівника, або інших випадках, передбачених законодавством, трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін. Прикладами строкового трудового договору може бути сезонний характер робіт, прийняття на місце тимчасово відсутнього працівника, якому гарантовано збереження робочого місця (наприклад, на час відпустки з догляду за дитиною, перебування на виборчій посаді та ін.). Працівник може сам бути зацікавлений у встановленні строкових трудових відносин у зв'язку з наявністю певних сімейних або побутових обставин.

Відповідно до ПП ВСУ № 9/92, оскільки, згідно зі ст. 23 КЗпП, трудовий договір на визначений термін укладається лише у разі, якщо трудові відносини на невизначений термін не можуть бути встановлені з урахуванням характеру роботи або умов її виконання чи інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений термін за відсутності згаданих умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення терміну. Згідно з листом Мінпраці від 03.02.2003 р. № 06/2-4/13, поняття «характер роботи» означає, що робота не виконується постійно (приміром, сезонні роботи), а «умови виконання роботи» визначають роботу як постійну, але у зв'язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на певний термін (скажімо, укладення трудового договору для заміщення тимчасово відсутнього працівника).

Під час укладення трудового договору на певний термін такий строк встановлюється за згодою сторін і може визначатися як конкретною датою, так і настанням певних обставин (приміром, повернення працівника, на час відсутності якого здійснено працевлаштування).

При цьому варто пам'ятати, що трудовий договір на певний термін, укладений у випадках, не передбачених законодавством України про працю, вважається безстроковим трудовим договором, навіть за наявності згоди сторін.

Трудові договори з тимчасовими і сезонними працівниками також мають свої особливості, які розглядали у відповідному розділі цього видання.