
- •Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу заборонено
- •Модуль 1: «Множини. Відповідності. Відношення.». Змістовний модуль1.1. «Множини та операції над ними». План.
- •Література
- •1. Поняття множини та її елементу, їхні позначення. Загальноприйняті позначення основних числових множин. Способи задання множин.
- •2. Порожня, скінченна, нескінченна та універсальна множини. Підмножина. Власні та невласні підмножини даної множини. Рівні та нерівні множини.
- •Малюнок 1. Зображення універсальної множини.
- •4. Операція об’єднання (додавання) множин та основні властивості (закони) цієї операції.
- •Малюнок 6: об’єднання множин ав.
- •Малюнок 7: доведення переставного закону .
- •5. Операція перетину множин та основні властивості (закони) цієї операції.
- •Малюнок 8: перетин множин .
- •6. Операції різниці (віднімання) множин та основні властивості (закони) цієї операції.
- •7. Операція доповнення до даної та універсальної множини та основні властивості (закони) цих операцій.
- •Малюнок 18: доведення закону де Моргана ()'''.
- •8. Поняття розбиття множини на класи (підмножини), що попарно не перетинаються. Розбиття множини на класи за допомогою однієї, двох і трьох властивостей. Класифікації.
- •9. Поняття кортежу та впорядкованої пари. Поняття кортежу довжини n. Рівні пари та кортежі.
- •Малюнок 19. Задання декартового добутку множин за допомогою графа.
- •Модуль 1: «Множини. Відповідності Відношення.». Змістовний модуль1.2. «Відповідності та відношення.». План.
- •Література
- •Малюнок 20. Граф відповідності.
- •4. Відношення еквівалентності та порядку, їх властивості. Впорядковані множини. Зв'язок відношення еквівалентності з розбиттям множини на класи, що попарно не перетинаються.
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Малюнок № 21. Розв’язання задачі 2.
- •Розв’язання:
- •2. Розміщення з повтореннями та без повторень.
- •Доведення:
- •Розв’язання.
- •Доведення.
- •Розв’язання.
- •3. Перестановки з повтореннями та без повторення.
- •Розв’язання.
- •Доведення.
- •Розв’язання.
- •4. Комбiнацiї та їх властивості.
- •Доведення.
- •Розв’язання.
- •Доведення.
- •Доведення.
- •Запитання для самоконтролю та завдання для самостійної роботи студентів за модулем 1.
- •Модуль 2: «Висловлення. Предикати. Теореми.». Змістовний модуль 2.1. «Поняття.».
- •Література.
- •1. Поняття як форма мислення, зміст і обсяг поняття та зв'язок між ними.
- •Діаграма № 1. Відношення часткового збігу між поняттями.
- •Діаграма № 2: відношення підпорядкування між поняттями.
- •Означуване поняття
- •Видова відмінність
- •3. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
- •Модуль 2: «Висловлення. Предикати. Теореми.». Змістовний модуль 2.2. «Висловлення та предикати.».
- •Література.
- •1. Поняття висловлення, їх види (елементарні, складені, рівносильні) та позначення.
- •2. Поняття предиката, його позначення та область визначення. Поняття кванторів існування та загальності, їх позначення та зв'язок між ними.
- •3. Операція заперечення над висловленнями та предикатами. Таблиці істинності. Основні властивості (закони) операції заперечення.
- •4. Операція кон’юнкції над висловленнями та предикатами. Її таблиця істинності. Основні властивості (закони) операції кон’юнкції.
- •4.1. Операція кон'юнкції висловлень.
- •4.2. Операція кон'юнкції предикатів.
- •5. Операція диз’юнкції над висловленнями та предикатами. Її таблиця істинності. Основні властивості (закони) операції диз’юнкції.
- •5.1. Операція диз’юнкції над висловленнями.
- •5.2. Диз'юнкція двох предикатів.
- •6. Операція імплікації над висловленнями та предикатами. Її таблиця істинності. Основні властивості (закони) операції імплікації.
- •6.1. Операція імплікації висловлень.
- •6.2. Операція імплікації предикатів.
- •7. Операція еквіваленції над висловленнями та предикатами. Її таблиця істинності. Основні властивості (закони) операції еквіваленції.
- •7.1. Операція еквіваленції висловлень.
- •7.2. Операція еквіваленції предикатів.
- •Розв’язування:
- •Розв’язання:
- •Запитання для самоконтролю та самостійної роботи студентів за змістовним модулем 2.2.
- •2. Способи доведення теорем (дедуктивний, індуктивний, метод від супротивного тощо).
- •Доведення:
- •3. Необхідні та достатні умови.
- •4. Поняття міркування, правильні та неправильні міркування. Перевірка правильності міркувань з допомогою кругів л.Ейлера.
- •Діаграма № 6: перевірка правильності міркувань за допомогою кругів Ейлера.
- •5*. Алгоритми. Основні властивості алгоритмів. Приклади алгоритмів, що використовуються в курсі математики початкової школи.
- •Запитання для самоконтролю та самостійної роботи студентів за змістовним модулем 2.3.
- •Розподіл годин по семестрах для спеціальності 8.010102- початкове навчання.
- •Розподіл годин по семестрах для спеціальності 8.010101- дошкільне виховання, початкове навчання .
- •Структура залікового кредиту курсу для спеціальності 8.010102 – початкове навчання.
- •Структура залікового кредиту курсу для спеціальності 8.010101 – дошкільне виховання, початкове навчання.
- •Теми практичних занять для спеціальності 8.010102 –початкове навчання.
- •Теми практичних занять для спеціальності 8.010101 – дошкільне виховання, початкове навчання.
- •Завдання для самостійної роботи для спеціальності 8.010102 – початкове навчання.
- •Завдання для самостійної роботи для спеціальності 8.010101 – дошкільне виховання, початкове навчання.
- •Навчальний проект для спеціальності 8.010102 – початкове навчання. (індивідуальні навчально-дослідні завдання)
- •Розподіл балів за видами занять для спеціальності 8.010101 - початкове навчання.
- •Навчальний проект для спеціальності 8.010101 – дошкільне виховання, початкове навчання (індивідуальні навчально-дослідні завдання).
- •Розподіл балів за видами занять для спеціальності 8.010102- дошкільне виховання, початкове навчання.
- •Норми оцінок поточного контролю.
- •Підсумковий контроль у першому семестрі для спеціальності 8.010102 – початкове навчання включає в себе:
- •Підсумковий контроль у першому семестрі для спеціальності 8.010101 – дошкільне виховання, початкове навчання включає в себе:
- •Пільги та штрафні санкції
- •Розподіл балів, що присвоюються студентам спеціальності 8.010102 – початкове навчання.
- •Розподіл балів, що присвоюються студентам спеціальності 8.010101 – дошкільне виховання, початкове навчання.
- •Робочі навчальні плани з математики.
- •Програма державного екзамену “математика з методикою викладання математики у початкових класах” пояснювальна записка
- •Програма державного екзамену з математики
- •Програма державного екзамену з методики викладання математики у початкових класах
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні посібники
Література
[1] –с. 3-40; [2] –с. 11-88; [3] –с. 5-56.
1. Поняття відповідності між елементами двох множин, бінарні відповідності, їх позначення та способи задання. Множина відправлення та множина прибуття відповідності. Образи і прообрази елементів і множин, їх позначення.
1. Теорія множин вивчає множини та операції над ними. Розглядаючи це не цікавляться, як правило, природою елементів, із яких складається множина, способом задання множин і порядком розміщення елементів у множині. Разом з тим, математична теорія завжди прагне знайти своє застосування до розв’язування практичних задач. Як же це відбувається з теорією множин? – її застосовують до побудови математичних теорій, до розв’язування практичних завдань, розглядаючи множини, між елементами яких існують ті чи інші відношення. Прикладом таких відношень у повсякденному житті є родинні відношення між людьми, відношення на роботі між колегами, в математиці – це відношення паралельності, подільності, рівності тощо.
Слід зазначити, що поняття відповідності, відношення розуміють майже однозначно. Однак таке розуміння носить інтуїтивний, а не точний характер. Для вивчення різноманітних відношень між математичними об’єктами інтуїтивне поняття «відношення» слід уточнити, але так, щоб воно набуло цілком конкретного математичного змісту і в той же час не втратило своєї інтуїтивної сутності. Розглянемо дві скінченні множини Х={2, 4, 6, 8} і У={2, 3}. Утворимо із елементів цих множин впорядковані пари так, щоб перша компонента пари ділилася націло на другу компоненту. Отже, матимемо таку множину пар А={(2;2), (4;2), (6;2), (8;2), (6;3)}. Утворимо тепер декартів добуток множин Х і У: Х×У={(2;2), (2;3), (4;2), (4;3), (6;2), (6;3), (8;2), (8;3)}. Що можна сказати про множини А і Х×У? – множина А є підмножиною множини Х×У, тобто АХ×У. Враховуючи це, можна ввести таке означення поняття відношення:
Означення: бінарним відношенням, визначеним між елементами множин Х і У, називається будь-яка підмножина декартового добутку цих множин Х і У.
Означення: відповідністю між множинами Х і У називається трійка множин Х, У і GХ×У.
Множину Х називають множиною відправлення або областю визначення відповідності, множину У – множиною прибуття або множиною значень відповідності, а множину впорядкованих пар GХ×У, які перебувають у відповідності, - графіком відповідності. Домовилися відповідності позначати малими буквами грецького алфавіту α, β, γ, δ, ε та ін. Символічний запис α={GХ×У} означає, що задано відповідність між елементами множин Х і У. Якщо елементи пари (х;у) перебувають у відповідності α, то це позначають так: хαу і читають «елемент у відповідає елементу х у відповідності α». Інколи відповідності позначають і великими буквами латинського алфавіту R, S, T, наприклад: хRу, аSв тощо. Слід зазначити, що уже в початкових класах діти знайомляться з відповідностями та відношеннями. Так, молодші школярі розглядають відношення рівності, більше, менше тощо.
Коли ж відповідність вважається заданою та які способи задання відповідностей існують? – тоді, коли відносно будь-якої пари можна сказати належить чи не належить вона відповідності. Оскільки відповідність є підмножиною декартового добутку множин, то цілком логічно припустити, що відповідності можна задати всіма тими способами, якими задавався декартів добуток множин, а саме: 1) переліком всіх пар елементів, які перебувають у цій відповідності; 2) за допомогою характеристичної властивості; 3) таблицею; 4) рівнянням; 5) графіком; 6) графом. Не всі вказані способи задання відповідностей рівнозначні, а найзручнішим буде той, який потрібен саме для конкретної відповідності (пропонуємо виконати завдання № 38 для самостійної роботи!).
Отже, виникає запитання «чи однакові всі відповідності та як виділяти в них різні типи?». Перед тим, як знайти відповіді на ці запитання, розглянемо питання про образи та прообрази елементів у відповідності.
Означення: образом елемента аєА у відповідності αА×В називають множину тих елементів вєВ, для яких (а;в)єα.
Означення: прообразом елемента вєВ у відповідності αА×В називають множину тих елементів аєА, для яких (а;в)єα.
Домовилися образ елемента аєА у відповідності αА×В позначати α(а). Прообраз елемента вєВ при цій же відповідності αА×В будемо позначати так: α-1(а). Нехай відповідність задана графом (див. малюнок № 20).