
- •Комунікативна діяльність вчителя на уроці
- •Протокол комунікативної діяльності вчителя та учнів
- •Комунікативна компетентність викладачів очима студентів
- •Тестова картка оцінки стилю комунікативної діяльності вчителя
- •Індивідуальна картка оволодіння уміннями педагогічної техніки
- •Зовнішній вигляд оратора
Комунікативна діяльність вчителя на уроці
Мета: Виявити методи виховного впливу вчителя на учнів і їх ефективність; визначити стиль спілкування.
№ П/П |
Форма педагогічного впливу |
Кількість |
Найбільш яскраві приклади |
Реакції учнів на вплив вчителя |
1. |
Звернення до всього класу |
|
|
|
2. |
Звернення до окремих учнів |
|
|
|
3. |
Вказівки з організації роботи всього класу та дисципліни |
|
|
|
4. |
Вказівки з організації роботи окремих учнів |
|
|
|
5. |
Позитивна оцінка: схвалення, підтримка довіра, віра в успіх. |
|
|
|
6. |
Негативна оцінка: докір, загроза, засудження, покарання. |
|
|
|
7. |
Спонукання з позитивним емоційним забарвленням. |
|
|
|
8. |
Спонукання з негативним емоційним забарвленням. |
|
|
|
9. |
Оцінка окремих дій та вчинків учнів: Позитивна Негативна |
|
|
|
10. |
Оцінка особистості учня: Позитивна Негативна |
|
|
|
11. |
Надання прямої допомоги окремим учням. |
|
|
|
12. |
Попередження можливих помилок. |
|
|
|
13. |
Тон спілкування, що переважає на уроці: Доброзичливий, поважний Роздратований, грубий Диктаторський |
|
|
|
14. |
Стиль спілкування вчителя на уроці. |
|
|
|
На основі аналізу комунікативної діяльності вчителя на уроці визначити:
Стиль спілкування вчителя на уроці.
Описати конкретну педагогічну ситуацію (конфлікту), яка найбільш яскраво проявлялася на уроці. Як вчитель вирішив її? Який виховний вплив мало це рішення на учня? Хто виграв у педагогічній ситуації?
Спілкування на основі захоплення спільною діяльністю: в відносинах переважає дружнє прихилення до учнів, психологічний комфорт, прийняття учнів. Переважання прийомів, що організують самостійну діяльність учнів. Прагнення до творчості, імпровізації. Індивідуальний підхід і врахування вмотивованості вчинків дітей в їх оцінках.
Спілкування-дистанція: вчитель підкреслює своє переважання, повідомляє інформацію, а не навчає, відсутність співробітництва, зневажливо-опікунські відносини, відсікання усіх норм учбової ініціативи. Все йде від вчителя: питання, судження та інші. Учні лише виконавці, пасивні слухачі інформації.
Спілкування-залякування: відношення будує вибірково, концентрує увагу на окремих учнях, переважає «ти – повідомлення, оціночні судження відносяться до особистості; більше гальмівних, дисциплінарних мір взаємодії, ніж стимулюючих, відсутня гнучкість спілкуванні. Суб’єктивізм і жорстока поляризація оцінок, спектр критеріїв оцінок вузький.
Спілкування-загравання – вчитель заклопотаний аспектами взаємовідносин, а не змістовною стороною взаємодії.
Особистістно-центроване спілкування: відношення доброзичливе, тон дружелюбний, вчитель прагне допомогти кожному учню, проявляє терпимість, висловлює незадоволення окремими діями, засуджує дії, а не почуття учня, переважає активне слухання і Я – повідомлення.