11. Еконофізика

Еконофізика — наука, що застосовує методологію фізики для аналізу економічних даних, а саме — апарат нелінійної динаміки та статистичної фізики . Термін “еконофізика” ввів американський фізик Х. (Гаррі) Юджин Стенлі для об'єднання фізичних методів і прийомів для вирішення економічних завдань. Згодом цей термін став вживатися в більш широкому контексті, позначає роботи, що написані фізиками, в області економіки та інших соціальних науках. Слово «еконофізика» стало широко вживатися лише після того, як в 1997 р. Імре Кондор і Янош Кертіс організували в Будапешті «симпозіум з еконофізики».

Становлення нової дисципліни сильно пов'язане з приходом в економіку фізиків, таких як Філіп Андерсон, Пер Бак, Юджин Стенлі та багато інших. Еконофізика є міждисциплінарною наукою: фізика - наука точна, економіка відноситься до соціальних наук.

Перші роботи з еконофізики почали з'являтися в першій половині ХХ століття. Бенуа Мандельброт в 1965 році виявив, що динаміка фінансових рядів (коливань цін на біржі) абсолютно однакова на малих і великих масштабах часу: за графіком такого ряду практично неможливо визначити, зображує він коливання цін протягом години, доби або місяця. Це властивість Мандельброт назвав самоподібністю, а об'єкти , що цим володіють - фракталами. Дослідження процесів з такими властивостями велися і ведуться в фізиці дуже енергійно, тому методи, апробовані там, стали широко застосовуватися в економічних дослідженнях.

Французький математик Луї Башелье на початку ХХ століття в своїй «Теорії спекуляцій» намагався описати динаміку фінансових рядів за аналогією з броунівським рухом - хаотичним рухом молекул в рідині або газі.

Сучасна еконофізіка використовує різні потужні засоби теоретичної фізики - інструменти квантової механіки і квантової теорії поля, методи статистичної фізики, методи нелінійної динаміки та хаосу, теорію складних систем, теорію самоорганізації та фрактального аналізу.

Фізики приносять в моделювання складних систем інструменти та методологію, розвинені в статистичній механіці та теоретичній фізиці.

Основний акцент в еконофізиці робиться на математичному моделюванні процесів розвитку та еволюції, тобто на нелінійних концепціях і моделях, які в перспективі можуть призвести до побудови економіки на зразок точних і природничих наук. Іншими словами, ставиться питання про дослідження фізичних явищ в економічних системах.

Найбільшим досягненням еконофізики є на сьогодні передбачення академіком В.Масловим дефолту 1998 року. Проводячи паралелі між явищами в економіці і фізиці, він показав, що явища, які проявляються в економіці, мають чимало спільного з процесами у фізиці — фазовими переходами, коли ситуація погіршується не плавно, а раптово, переходячи лавиною з одного стану в інший. Дійсно, фазові переходи добре відомі у фізиці та описані рівняннями. Застосовуючи аналогічні рівняння в економіці, можна передбачити кризову ситуацію, тобто отримати відповідь на питання — настане криза чи ні, і якщо настане, то коли.

Одну з найуспішніших моделей в еконофізиці розробили економіст Т. Лакс і фізик М. Марчезі .

Еконофізика досліджує фінансові ринки, вивчає розподіл дохідності фінансових активів, доходів і багатства, коливань економічної активності і темпів економічного зростання. Також еконофізики вивчають розподіл розмірів фірм і чисельності міст, частоту наукових відкриттів. Усі моделі,що використовуються в еконофізиці,використовують досягнення статистичної механіки, моделювання землетрусів та інших фізичних явищ.