
- •Ветеринарні й ветеринарно-санітарні об'єкти. Робота з інфекційнохворими тваринами. Документація клінічної роботи
- •Ознайомлення з інфекційною клінікою та ізолятором. Інші ветеринарні й ветеринарно-санітарні об'єкти, їх призначення, обладнання й режим роботи
- •Організація клінічного обстеження інфекційнохворих тварин
- •Обстеження інфекційнохворих тварин
- •Правила роботи з тваринами
- •Методи фіксації тварин і профілактика травматизму
- •Робота з інфекційнохворими тваринами. Особиста профілактика та техніка безпеки
- •Інструктаж з охорони праці
- •Особливості лікування інфекційнохворих тварин
- •Документація клінічної роботи
- •Форма журналу реєстрації хворих тварин
- •Роль лабораторно-діагностичних досліджень при інфекційних хворобах тварин. Техніка взяття проб крові для лабораторно-діагностичних досліджень
- •Особливості та методи діагностики інфекційних хвороб у тварин і птахів
- •Техніка взяття проб крові
- •Правила відбирання та пересилання біологічного та патологічного матеріалу для лабораторних досліджень
- •Організація й техніка проведення алергічних досліджень
- •Алергічна діагностика сапу
- •Алергічна діагностика туберкульозу
- •Внутрішньошкірний метод туберкулінізації
- •Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба)
- •Алергічна діагностика бруцельозу
- •Прилади та інструменти для алергічної діагностики
- •Акт проведення комплексної туберкулінізації великої рогатої худоби
- •Організація й техніка проведення щеплень
- •Види щеплень
- •Організація проведення щеплень
- •Шприци, прилади та інструменти для щеплень
- •Техніка проведення щеплень
- •Утримання, догляд, годівля і ветеринарний нагляд за щепленими тваринами
- •Акт проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи
- •Епізоотологічне обстеження господарства та методика складання акта
- •Загальна частина Загальна характеристика господарства (пункту)
- •Характеристика ветеринарно-санітарного стану господарства
- •Спеціальна частина Характеристика епізоотичного стану
- •Характеристика протиепізоотичних заходів
- •Висновки й пропозиції
- •Методика складання акта епізоотологічного обстеження господарства
- •Акт епізоотологічного обстеження господарства
- •Специфічна профілактика
- •Класифікація біопрепаратів
- •Профілактичні препарати вакцини
- •Типи вакцин
- •Вимоги до вакцини:
- •Живі атенуйовані вакцини
- •Недоліки живих вакцин
- •Контроль живих вакцин
- •Живі (неослаблені) вакцини
- •Інактивовані вакцини
- •Ад'юванти
- •Анатоксини
- •Вимоги до анатоксинів:
- •Хімічні вакцини
- •Генно-інженерні вакцини
- •Лікувальні препарати сироватки лікувально-профілактичні
- •Основні вимоги до імунних сироваток:
- •Вимоги до тварин – продуцентів сироваток:
- •Протиящурний імунолактон
- •Імуноглобуліни
- •Способи одержання імуноглобуліну:
- •Бактеріофаги
- •Інтерферон
- •Недоліки інтерферону:
- •Рекомендовані дози інтерферону:
- •Бактеріальні препарати
- •Стимулюючі препарати біостимулятори
- •Діагностичні препарати
- •Сироватки
- •Антигени
- •Алергени
- •Використання біопрепаратів
- •Оцінка й вибракування біопрепаратів
- •Вибраковують біопрепарати
- •Зберігання й транспортування біопрепаратів
- •Організація й проведення обробок тварин біопрепаратами
- •Способи введення біопрепаратів
- •Місця ін'єкцій біопрепаратів
- •Дезінфекція дезінфекція і її роль у системі протиепізоотичних заходів. Види й об'єкти дезінфекції. Методи й засоби дезінфекції.
- •Види дезінфекції
- •Об'єкти довкілля, які найчастіше підлягають дезінфекції
- •Порядок проведення дезінфекції
- •Методи й засоби дезінфекції
- •Фізичний метод дезінфекції
- •Хімічний метод дезінфекції. Дезінфектанти із груп кислот, лугів, фенолів, солей важких металів
- •Основні вимоги до дезінфекційних речовин
- •Основні класи дезречовин
- •Кислоти
- •Окислювачі і хлормісткі дезінфектанти. Визначення вмісту хлору у хлорному вапні та його розчинах
- •Окислювачі
- •Хлормісткі окислювачі
- •Хлорпохідні ціанурових кислот
- •Йодмісткі окислювачі, або йодофори
- •Інші галогенофори
- •Дезінфектанти - органічні сполуки
- •Формалін. Визначення вмісту формальдегіду у формаліні. Дезінфектанти з миючим ефектом. Біологічний метод дезінфекції
- •Альдегідмісткі органічні сполуки
- •Деякі препарати у комбінації з формальдегідом та детергентом
- •Детергенти
- •Солі важких металів
- •Дезінфектанти з миючим ефектом
- •Біологічний метод дезінфекції
- •Техніка приготування розчинів основних дезінфектантів. Особливості дезінфекції різних об'єктів. Контроль якості дезінфекції. Апарати й машини для проведення дезінфекції, демонстрація їх роботи
- •Розрахунок потреби дезінфекційних засобів для проведення дезінфекції
- •Освітлений розчин хлорного вапна
- •Розчин формальдегіду
- •Дезінфекція приміщень у присутності тварин і птахів
- •Аерозольна дезінфекція
- •Дезінфекція окремих об’єктів Дезінфекція ґрунту
- •Дезінфекція колодязів
- •Дезінфекція спецодягу, взуття та предметів догляду за тваринами
- •Знезараження гною
- •Дезінфекція гноївки
- •Контроль за якістю дезінфекції
- •Дезінсекція
- •Фізичний метод дезінсекції
- •Хімічний метод дезінсекції
- •Біологічний метод дезінсекції
- •Боротьба з мухами, кліщами та ґедзями
- •Дезакаризація
- •Дератизація
- •Поширення гризунів та їх біологічні особливості
- •Санітарна загроза гризунів
- •Сучасні методи боротьби з мишоподібними гризунами
- •Механічний метод
- •Хімічний метод
- •Газова дератизація
- •Організація та проведення дератизації
- •Особливості дератизації окремих об'єктів
- •Визначення ступеня заселення гризунами приміщень та розрахунки потреби в дератизаційних речовинах
- •Методика складання актів при проведенні протиепізоотичних заходів
- •Акт проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи
- •Методика складання проектів рішень (розпоряджень) органів місцевої влади з питань боротьби з інфекційними хворобами тварин і птахів
- •Рішення № _______
- •Рішення № _______
- •Методика складання планів протиепізоотичних заходів
- •Обґрунтування планів протиепізоотичних заходів
- •Методичні вказівки щодо складання плану
- •Діагностичні дослідження
- •Профілактичні щеплення
- •Лікувально-профілактичні обробки
- •План протиепізоотичних заходів по агрофірмі «Колос» Васильківського району Київської області на 2001 рік
- •Порядок ведення епізоотичних журналів та методика складання епізоотичних карт
- •Порядок ведення епізоотичних журналів
- •На парних сторінках розвороту журналу:
- •На непарних сторінках розвороту журналу:
- •На парних сторінках згаданого журналу записують:
- •На непарних сторінках журналу записують:
- •Методика складання епізоотичних карт
- •Умовні знаки хвороб тварин
- •Список літератури
Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення плануються лише в неблагополучних та загрозливих щодо заразних хвороб пунктах.
Неблагополучними пунктами щодо заразних хвороб вважають:
— по сибірці, емкару, бешисі свиней (ґрунтові інфекції) незалежно від терміну давності реєстрації хвороби;
— по чумі свиней — протягом трьох років після останнього вогнища;
— по ящуру й сальмонельозу — протягом останніх двох років після реєстрації хвороби;
— по брадзоту овець, лептоспірозу тварин, хворобі Ауєскі і гельмінтозах — якщо хвороби тварин реєстрували в минулому році;
— по бабезіозах — усі пункти й території пасовищ, де відзначались випадки захворювання тварин і є кліщі-переносники;
— по інших інфекційних та інвазійних хворобах тварин — ті пункти, де ці хвороби реєструються в період складання плану.
До загрозливих щодо заразних хвороб належать пункти, які територіально прилягають до неблагополучних або мають із ними зв'язки, а також ті, де є постійна загроза занесення збудника (ферми, які використовують для годівлі харчові відходи їдалень, м'ясокомбінатів, молокозаводів).
Профілактичні щеплення планують проти:
— сибірки в стаціонарно неблагополучних і загрозливих пунктах усе сприйнятливе поголів'я великої рогатої худоби, коней, свиней, овець один раз на рік (IV кв.). Молодняк великої рогатої худоби по досягненню 3-місячного віку; повторне щеплення здійснюється через 6 місяців. Ягнят — первинно у 3‑місячному віці, та ревакцинацію — через 3 місяці. Щепленню підлягають всі тварини, які прибувають для комплектування ферм;
— емфізематозного карбункулу великої рогатої худоби в стаціонарно неблагополучних пунктах у віці від 3-х місяців до 4-х років, а овець — старше 6 місяців у першому кварталі (не пізніше як за два тижні до вигону на пасовище). Якщо пасовищний період продовжується більше 6 місяців, передбачається повторне щеплення сприйнятливих тварин (у кінці III або на початку IV кварталів);
— лептоспірозу великої рогатої худоби й свиней у стаціонарно неблагополучних, загрозливих і племінних господарствах. Тварин щеплюють із двохмісячного віку двічі в II кварталі, велику рогату худобу повторно щеплюють через 12 місяців; свиней — у віці старше 4 місяців, повторно — через 6 місяців, а поросят щеплюють у місячному віці і повторно через 3 місяці;
— сальмонельозу та колібактеріозу телят і поросят у неблагополучних пунктах: тільних корів і супоросних свиноматок щеплюють за 1,5—2 місяці до отелу чи опоросу 3 рази з інтервалом між щепленнями 10 днів: телят — на 2‑8‑й день, поросят на 7-15-й день після народження;
— диплококозів телят, ягнят і поросят — в неблагополучних пунктах протягом року з 8-денного віку (телят до 2-3-місячного, поросят і ягнят — до 2‑місячного віку);
— бешихи свиней у всіх господарствах, включаючи тварин особистої власності громадян. У цьому разі керуються такими принципами: усе поголів'я свиней старше 2,5 місяців повинно бути в імунному стані протягом року. Періодичність щеплень визначається вакциною, яка застосовується. При використанні концентрованої гідроокисалюмінієвої формолвакцини дорослих свиней щеплюють два рази на рік (I і III кв.), а молодняк через два тижні після відлучення;
чуми свиней у таких господарствах:
а) після зняття карантину протягом трьох років, а також у навколишніх населених пунктах;
б) у свинарських комплексах, спецгоспах і навколо них;
в) розташованих у зонах, де реєстрували випадки захворювання на чуму;
г) які комплектуються збірним поголів'ям;
д) що використовують для годівлі свиней харчові залишки й відходи боєнь;
е) розташованих поблизу державних кордонів, промислових центрів, м'ясокомбінатів, утильзаводів, залізничних станцій, різних морських і повітряних портів, автошляхів. Принцип планування щеплень такий самий, як і при бешисі. Доросле поголів'я щеплюють вірусвакциною АСВ із штаму К один раз на рік (І—II кв.), а молодняк — по мірі підростання протягом року;
— хвороби Ауєскі свиней у неблагополучних і загрозливих господарствах, а також у спецгоспах і комплексах (І—II кв.); доросле поголів'я вдруге щеплюють протягом року, як правило, із двотижневого віку (в епізоотичному вогнищі — із дводенного);
— сказу — усіх собак старше 6 місяців (І—II кв.);
— трихофітії — у неблагополучних пунктах із місячною віку двічі з інтервалом 10—14 днів:
— ящуру великої рогатої худоби і Нюкаслської хвороби — із урахуванням епізоотичної ситуації й указівок головного лікаря ветеринарної медицини району. В областях і районах, в яких щорічно реєструється ящур, планують профілактичні щеплення всього сприйнятливого поголів'я великої рогатої худоби й свиней (І— III кв.).
На птахофабриках і в навколишніх населених пунктах обов'язково планують щеплення птиці проти Нюкаслської хвороби. Щеплення птиці проти інфекційного ларинготрахеїту, колібактеріозу, пастерельозу, віспи, спірохетозу, хвороби Марека передбачають із урахуванням епізоотичної обстановки.
Щеплення кролів проти міксоматозу та вірусної геморагічної хвороби планують у благополучних, загрозливих і неблагополучних пунктах у II кварталі (до появи основних переносників збудника хвороби — комарів).