
- •Ветеринарні й ветеринарно-санітарні об'єкти. Робота з інфекційнохворими тваринами. Документація клінічної роботи
- •Ознайомлення з інфекційною клінікою та ізолятором. Інші ветеринарні й ветеринарно-санітарні об'єкти, їх призначення, обладнання й режим роботи
- •Організація клінічного обстеження інфекційнохворих тварин
- •Обстеження інфекційнохворих тварин
- •Правила роботи з тваринами
- •Методи фіксації тварин і профілактика травматизму
- •Робота з інфекційнохворими тваринами. Особиста профілактика та техніка безпеки
- •Інструктаж з охорони праці
- •Особливості лікування інфекційнохворих тварин
- •Документація клінічної роботи
- •Форма журналу реєстрації хворих тварин
- •Роль лабораторно-діагностичних досліджень при інфекційних хворобах тварин. Техніка взяття проб крові для лабораторно-діагностичних досліджень
- •Особливості та методи діагностики інфекційних хвороб у тварин і птахів
- •Техніка взяття проб крові
- •Правила відбирання та пересилання біологічного та патологічного матеріалу для лабораторних досліджень
- •Організація й техніка проведення алергічних досліджень
- •Алергічна діагностика сапу
- •Алергічна діагностика туберкульозу
- •Внутрішньошкірний метод туберкулінізації
- •Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба)
- •Алергічна діагностика бруцельозу
- •Прилади та інструменти для алергічної діагностики
- •Акт проведення комплексної туберкулінізації великої рогатої худоби
- •Організація й техніка проведення щеплень
- •Види щеплень
- •Організація проведення щеплень
- •Шприци, прилади та інструменти для щеплень
- •Техніка проведення щеплень
- •Утримання, догляд, годівля і ветеринарний нагляд за щепленими тваринами
- •Акт проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи
- •Епізоотологічне обстеження господарства та методика складання акта
- •Загальна частина Загальна характеристика господарства (пункту)
- •Характеристика ветеринарно-санітарного стану господарства
- •Спеціальна частина Характеристика епізоотичного стану
- •Характеристика протиепізоотичних заходів
- •Висновки й пропозиції
- •Методика складання акта епізоотологічного обстеження господарства
- •Акт епізоотологічного обстеження господарства
- •Специфічна профілактика
- •Класифікація біопрепаратів
- •Профілактичні препарати вакцини
- •Типи вакцин
- •Вимоги до вакцини:
- •Живі атенуйовані вакцини
- •Недоліки живих вакцин
- •Контроль живих вакцин
- •Живі (неослаблені) вакцини
- •Інактивовані вакцини
- •Ад'юванти
- •Анатоксини
- •Вимоги до анатоксинів:
- •Хімічні вакцини
- •Генно-інженерні вакцини
- •Лікувальні препарати сироватки лікувально-профілактичні
- •Основні вимоги до імунних сироваток:
- •Вимоги до тварин – продуцентів сироваток:
- •Протиящурний імунолактон
- •Імуноглобуліни
- •Способи одержання імуноглобуліну:
- •Бактеріофаги
- •Інтерферон
- •Недоліки інтерферону:
- •Рекомендовані дози інтерферону:
- •Бактеріальні препарати
- •Стимулюючі препарати біостимулятори
- •Діагностичні препарати
- •Сироватки
- •Антигени
- •Алергени
- •Використання біопрепаратів
- •Оцінка й вибракування біопрепаратів
- •Вибраковують біопрепарати
- •Зберігання й транспортування біопрепаратів
- •Організація й проведення обробок тварин біопрепаратами
- •Способи введення біопрепаратів
- •Місця ін'єкцій біопрепаратів
- •Дезінфекція дезінфекція і її роль у системі протиепізоотичних заходів. Види й об'єкти дезінфекції. Методи й засоби дезінфекції.
- •Види дезінфекції
- •Об'єкти довкілля, які найчастіше підлягають дезінфекції
- •Порядок проведення дезінфекції
- •Методи й засоби дезінфекції
- •Фізичний метод дезінфекції
- •Хімічний метод дезінфекції. Дезінфектанти із груп кислот, лугів, фенолів, солей важких металів
- •Основні вимоги до дезінфекційних речовин
- •Основні класи дезречовин
- •Кислоти
- •Окислювачі і хлормісткі дезінфектанти. Визначення вмісту хлору у хлорному вапні та його розчинах
- •Окислювачі
- •Хлормісткі окислювачі
- •Хлорпохідні ціанурових кислот
- •Йодмісткі окислювачі, або йодофори
- •Інші галогенофори
- •Дезінфектанти - органічні сполуки
- •Формалін. Визначення вмісту формальдегіду у формаліні. Дезінфектанти з миючим ефектом. Біологічний метод дезінфекції
- •Альдегідмісткі органічні сполуки
- •Деякі препарати у комбінації з формальдегідом та детергентом
- •Детергенти
- •Солі важких металів
- •Дезінфектанти з миючим ефектом
- •Біологічний метод дезінфекції
- •Техніка приготування розчинів основних дезінфектантів. Особливості дезінфекції різних об'єктів. Контроль якості дезінфекції. Апарати й машини для проведення дезінфекції, демонстрація їх роботи
- •Розрахунок потреби дезінфекційних засобів для проведення дезінфекції
- •Освітлений розчин хлорного вапна
- •Розчин формальдегіду
- •Дезінфекція приміщень у присутності тварин і птахів
- •Аерозольна дезінфекція
- •Дезінфекція окремих об’єктів Дезінфекція ґрунту
- •Дезінфекція колодязів
- •Дезінфекція спецодягу, взуття та предметів догляду за тваринами
- •Знезараження гною
- •Дезінфекція гноївки
- •Контроль за якістю дезінфекції
- •Дезінсекція
- •Фізичний метод дезінсекції
- •Хімічний метод дезінсекції
- •Біологічний метод дезінсекції
- •Боротьба з мухами, кліщами та ґедзями
- •Дезакаризація
- •Дератизація
- •Поширення гризунів та їх біологічні особливості
- •Санітарна загроза гризунів
- •Сучасні методи боротьби з мишоподібними гризунами
- •Механічний метод
- •Хімічний метод
- •Газова дератизація
- •Організація та проведення дератизації
- •Особливості дератизації окремих об'єктів
- •Визначення ступеня заселення гризунами приміщень та розрахунки потреби в дератизаційних речовинах
- •Методика складання актів при проведенні протиепізоотичних заходів
- •Акт проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи
- •Методика складання проектів рішень (розпоряджень) органів місцевої влади з питань боротьби з інфекційними хворобами тварин і птахів
- •Рішення № _______
- •Рішення № _______
- •Методика складання планів протиепізоотичних заходів
- •Обґрунтування планів протиепізоотичних заходів
- •Методичні вказівки щодо складання плану
- •Діагностичні дослідження
- •Профілактичні щеплення
- •Лікувально-профілактичні обробки
- •План протиепізоотичних заходів по агрофірмі «Колос» Васильківського району Київської області на 2001 рік
- •Порядок ведення епізоотичних журналів та методика складання епізоотичних карт
- •Порядок ведення епізоотичних журналів
- •На парних сторінках розвороту журналу:
- •На непарних сторінках розвороту журналу:
- •На парних сторінках згаданого журналу записують:
- •На непарних сторінках журналу записують:
- •Методика складання епізоотичних карт
- •Умовні знаки хвороб тварин
- •Список літератури
Розчин формальдегіду
Робочі розчини формальдегіду, як правило готують із формаліну (35-40% формальдегід). Для цього наявний формалін попередньо перевіряють на процентний уміст формальдегіду, а потім розчиняють водою до необхідної концентрації.
Наприклад, у наявному формаліні міститься 40% формальдегіду, а потрібно приготувати 4%-й розчин формальдегіду.
Кількість формальдегіду, яку необхідно взяти для отримання вказаного розчину формальдегіду, визначається за пропорцією:
100 мл формаліну містить – 40% формальдегіду
Х
мл
формаліну містить – 4% формальдегіду
Це означає, що для одержання 100 мл 4%-го розчину формальдегіду необхідно взяти 10 мл наявного 40%-го формальдегіду і 90 мл води.
Якщо формальдегід полімеризований (білий осад) його необхідно попередньо поновити шляхом нагрівання до кипіння.
Процентний уміст формальдегіду у формаліні визначають трьома методами:
Метод перший. Реактиви: 0,1 н. розчин йоду і натрію гіпосульфіту; 5%-й розчин натрію їдкого; розведена соляна кислота (1 частина НС1 із питомою вагою 1,12 на 2 частини води) та 1%-й розчин крохмалю.
5 мл досліджуваного формаліну вносять у мірну колбу місткістю 250 мл, доливають дистильованою водою до мітки і ретельно збовтують. З одержаного розчину беруть 5 мл і вливають у конічну колбу з притертою пробкою, куди додають 10 мл 5%-го розчину NaOH і 40 мл 0,1 н. розчину йоду, останній додають з бюретки невеликими порціями, весь час, збовтуючи рідину.
Подаємо схематично реакцію, що відбувається у колбі:
НСОН+J2+SNaOH=HCOONa+2NaJ+2H2O.
Через 20—30 хвилин після додавання йоду в колбу доливають 30 мл розведеної соляної кислоти й лишок йоду відтитровують 0,1 н. розчином натрію гіпосульфіту. Подаємо схематично реакцію:
J2+2Na2S2O3=2NaJ+Na2S4O6.
Різниця між кількістю мілілітрів доданого розчину йоду і невитраченого йоду показує, яку кількість у мілілітрах 0,1 н. розчину йоду витрачено на окислення формаліну в мурашину кислоту. 1 мл 0,1 н. розчину йоду, що вступив у реакцію, відповідає 1,5008 мг НСОН. Отже, за кількістю йоду, що вступив у реакцію, можна визначити вміст формальдегіду в досліджуваному формаліні.
Приклад. На титрування надлишку йоду витрачено 15,6 мл 0,1 н. розчину натрію гіпосульфіту, отже, в реакцію вступило 40—15,6=24,4 мл 0,1 н. йоду, що відповідає 1,500824,4=36,6% формальдегіду. Отже, в досліджуваному формаліні міститься 36,6% формальдегіду.
Метод другий. Реактиви: нормальний розчин натрію їдкого, 0,1 н. розчин йоду і натрію гіпосульфіту, 1%-й розчин крохмалю і нормальний розчин соляної кислоти.
До 5 мл досліджуваного формаліну додають 95 мл дистильованої води. У півлітрову конічну колбу наливають 30 мл нормального розчину натрію їдкого, 5 мл розбавленого (5 : 95) формаліну і 100 мл 0,1 н. розчину йоду.
Рис. 12. Визначення формальдегіду
в формаліні за допомогою денсиметра.
Визначення процентного вмісту формальдегіду в досліджуваному формаліні проводять за такою формулою:
Х = (100—v)0,00152020,
де Х — процентний уміст формальдегіду в досліджуваному формаліні;
100 — кількість мілілітрів узятого розчину йоду;
v — кількість мілілітрів розчину натрію гіпосульфіту, використаного на титрування;
0,0015 — грам-еквівалент формальдегіду;
20 — розведення формаліну (5 : 95);
20 — множник для вираження у відсотках (для титрування брали 5 мл, або 1:20 від 100).
Приклад. На титрування витрачено натрію гіпосульфіту 40,1 мл.
Тоді: Х = (100—40,1)0,00152020=35,94%.
Тобто, в 1 л формаліну міститься 359,4 г формальдегіду.
Метод третій. Визначення формальдегіду у формаліні за допомогою денсиметра (методика М.І.Горбаня). Цей метод полягає у визначенні питомої ваги формаліну за допомогою денсиметра й проведення розрахунку процентного вмісту формальдегіду за формулою. Метод простий і не потребує реактивів.
Досліджуваний формалін наливають у циліндр і опускають у нього денсиметр так, щоб він вільно плавав, не торкаючись стінок циліндра. Потім роблять відлік на денсиметрі за верхнім меніском. Температура досліджуваного формаліну повинна бути в межах 20°С.
Визначивши питому вагу формаліну, вираховують процентний уміст формальдегіду за такою формулою:
д
е
d
— питома вага формаліну;
1000 — множник для переведення тисячних часток одиниці в ціле число;
2,5 — коефіцієнт, визначений емпірично.
Приклад. Припустимо, що питома вага досліджуваного формаліну дорівнює 1,098.
П
ідставляємо
це число у формулу:
При порівнянні результатів, одержаних при визначенні процентного вмісту формальдегіду у формаліні за допомогою денсиметра з результатами більш складних методів, доведено, що розходження між ними в межах — до одного відсотка. Цей метод придатний для роботи з розчинами формаліну з умістом не менше 10% формальдегіду.
У практичній роботі часто доводиться готувати розчини формальдегіду різної концентрації. Для полегшення роботи наводимо формулу, за допомогою якої визначають кількість формаліну, до якого треба додати води, щоб одержати 100 мл розчину бажаної концентрації
д
е
х — кількість мілілітрів формаліну,
яку потрібно взяти, щоб розбавити водою
й одержати 100 мл розчину бажаної
концентрації;
А — вміст формальдегіду в розчині бажаної концентрації, %;
Б — вміст формальдегіду в нерозведеному формаліні, %.