
- •Ветеринарні й ветеринарно-санітарні об'єкти. Робота з інфекційнохворими тваринами. Документація клінічної роботи
- •Ознайомлення з інфекційною клінікою та ізолятором. Інші ветеринарні й ветеринарно-санітарні об'єкти, їх призначення, обладнання й режим роботи
- •Організація клінічного обстеження інфекційнохворих тварин
- •Обстеження інфекційнохворих тварин
- •Правила роботи з тваринами
- •Методи фіксації тварин і профілактика травматизму
- •Робота з інфекційнохворими тваринами. Особиста профілактика та техніка безпеки
- •Інструктаж з охорони праці
- •Особливості лікування інфекційнохворих тварин
- •Документація клінічної роботи
- •Форма журналу реєстрації хворих тварин
- •Роль лабораторно-діагностичних досліджень при інфекційних хворобах тварин. Техніка взяття проб крові для лабораторно-діагностичних досліджень
- •Особливості та методи діагностики інфекційних хвороб у тварин і птахів
- •Техніка взяття проб крові
- •Правила відбирання та пересилання біологічного та патологічного матеріалу для лабораторних досліджень
- •Організація й техніка проведення алергічних досліджень
- •Алергічна діагностика сапу
- •Алергічна діагностика туберкульозу
- •Внутрішньошкірний метод туберкулінізації
- •Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба)
- •Алергічна діагностика бруцельозу
- •Прилади та інструменти для алергічної діагностики
- •Акт проведення комплексної туберкулінізації великої рогатої худоби
- •Організація й техніка проведення щеплень
- •Види щеплень
- •Організація проведення щеплень
- •Шприци, прилади та інструменти для щеплень
- •Техніка проведення щеплень
- •Утримання, догляд, годівля і ветеринарний нагляд за щепленими тваринами
- •Акт проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи
- •Епізоотологічне обстеження господарства та методика складання акта
- •Загальна частина Загальна характеристика господарства (пункту)
- •Характеристика ветеринарно-санітарного стану господарства
- •Спеціальна частина Характеристика епізоотичного стану
- •Характеристика протиепізоотичних заходів
- •Висновки й пропозиції
- •Методика складання акта епізоотологічного обстеження господарства
- •Акт епізоотологічного обстеження господарства
- •Специфічна профілактика
- •Класифікація біопрепаратів
- •Профілактичні препарати вакцини
- •Типи вакцин
- •Вимоги до вакцини:
- •Живі атенуйовані вакцини
- •Недоліки живих вакцин
- •Контроль живих вакцин
- •Живі (неослаблені) вакцини
- •Інактивовані вакцини
- •Ад'юванти
- •Анатоксини
- •Вимоги до анатоксинів:
- •Хімічні вакцини
- •Генно-інженерні вакцини
- •Лікувальні препарати сироватки лікувально-профілактичні
- •Основні вимоги до імунних сироваток:
- •Вимоги до тварин – продуцентів сироваток:
- •Протиящурний імунолактон
- •Імуноглобуліни
- •Способи одержання імуноглобуліну:
- •Бактеріофаги
- •Інтерферон
- •Недоліки інтерферону:
- •Рекомендовані дози інтерферону:
- •Бактеріальні препарати
- •Стимулюючі препарати біостимулятори
- •Діагностичні препарати
- •Сироватки
- •Антигени
- •Алергени
- •Використання біопрепаратів
- •Оцінка й вибракування біопрепаратів
- •Вибраковують біопрепарати
- •Зберігання й транспортування біопрепаратів
- •Організація й проведення обробок тварин біопрепаратами
- •Способи введення біопрепаратів
- •Місця ін'єкцій біопрепаратів
- •Дезінфекція дезінфекція і її роль у системі протиепізоотичних заходів. Види й об'єкти дезінфекції. Методи й засоби дезінфекції.
- •Види дезінфекції
- •Об'єкти довкілля, які найчастіше підлягають дезінфекції
- •Порядок проведення дезінфекції
- •Методи й засоби дезінфекції
- •Фізичний метод дезінфекції
- •Хімічний метод дезінфекції. Дезінфектанти із груп кислот, лугів, фенолів, солей важких металів
- •Основні вимоги до дезінфекційних речовин
- •Основні класи дезречовин
- •Кислоти
- •Окислювачі і хлормісткі дезінфектанти. Визначення вмісту хлору у хлорному вапні та його розчинах
- •Окислювачі
- •Хлормісткі окислювачі
- •Хлорпохідні ціанурових кислот
- •Йодмісткі окислювачі, або йодофори
- •Інші галогенофори
- •Дезінфектанти - органічні сполуки
- •Формалін. Визначення вмісту формальдегіду у формаліні. Дезінфектанти з миючим ефектом. Біологічний метод дезінфекції
- •Альдегідмісткі органічні сполуки
- •Деякі препарати у комбінації з формальдегідом та детергентом
- •Детергенти
- •Солі важких металів
- •Дезінфектанти з миючим ефектом
- •Біологічний метод дезінфекції
- •Техніка приготування розчинів основних дезінфектантів. Особливості дезінфекції різних об'єктів. Контроль якості дезінфекції. Апарати й машини для проведення дезінфекції, демонстрація їх роботи
- •Розрахунок потреби дезінфекційних засобів для проведення дезінфекції
- •Освітлений розчин хлорного вапна
- •Розчин формальдегіду
- •Дезінфекція приміщень у присутності тварин і птахів
- •Аерозольна дезінфекція
- •Дезінфекція окремих об’єктів Дезінфекція ґрунту
- •Дезінфекція колодязів
- •Дезінфекція спецодягу, взуття та предметів догляду за тваринами
- •Знезараження гною
- •Дезінфекція гноївки
- •Контроль за якістю дезінфекції
- •Дезінсекція
- •Фізичний метод дезінсекції
- •Хімічний метод дезінсекції
- •Біологічний метод дезінсекції
- •Боротьба з мухами, кліщами та ґедзями
- •Дезакаризація
- •Дератизація
- •Поширення гризунів та їх біологічні особливості
- •Санітарна загроза гризунів
- •Сучасні методи боротьби з мишоподібними гризунами
- •Механічний метод
- •Хімічний метод
- •Газова дератизація
- •Організація та проведення дератизації
- •Особливості дератизації окремих об'єктів
- •Визначення ступеня заселення гризунами приміщень та розрахунки потреби в дератизаційних речовинах
- •Методика складання актів при проведенні протиепізоотичних заходів
- •Акт проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи
- •Методика складання проектів рішень (розпоряджень) органів місцевої влади з питань боротьби з інфекційними хворобами тварин і птахів
- •Рішення № _______
- •Рішення № _______
- •Методика складання планів протиепізоотичних заходів
- •Обґрунтування планів протиепізоотичних заходів
- •Методичні вказівки щодо складання плану
- •Діагностичні дослідження
- •Профілактичні щеплення
- •Лікувально-профілактичні обробки
- •План протиепізоотичних заходів по агрофірмі «Колос» Васильківського району Київської області на 2001 рік
- •Порядок ведення епізоотичних журналів та методика складання епізоотичних карт
- •Порядок ведення епізоотичних журналів
- •На парних сторінках розвороту журналу:
- •На непарних сторінках розвороту журналу:
- •На парних сторінках згаданого журналу записують:
- •На непарних сторінках журналу записують:
- •Методика складання епізоотичних карт
- •Умовні знаки хвороб тварин
- •Список літератури
Техніка проведення щеплень
При проведенні щеплень користуються різними методами введення в організм тварин вакцин та інших біологічних препаратів: підшкірним, внутрішньошкірним, нашкірним, внутрішньом'язовим, внутрішньовенним, внутрішньоперитонеальним, інтраназальним, аерогенним, нанесенням біологічного препарату на кон’юнктиву, чи втиранням у слизову оболонку клоаки.
Метод уведення в організм тварини тієї чи іншої вакцини визначається відповідною настановою біофабрики, що її виготовила залежно від характеру вакцини та виду й віку тварин, яким роблять щеплення.
При підшкірному методі щеплення вакцину вводять безпосередньо в підшкірну клітковину. Для цього пальцями лівої руки беруть складку шкіри, трохи відтягнувши її, роблять трикутник, в основу якого за допомогою шприца та ін’єкційної голки вводять необхідну дозу вакцини. Це досить простий метод за своїм технічним виконанням.
При внутрішньошкірному методі щеплення вакцину тваринам вводять безпосередньо в товщу шкіри. У цьому разі пальцями лівої руки беруть складку шкіри, в товщу якої вводять біопрепарат за допомогою ін’єкційної голки та шприца. Ознакою правильного введення біологічного препарату є наявність у шкірі обмеженого вузлика розміром із горошину і більше залежно від дози.
Нашкірний метод застосовують при проведенні вакцинації птиці проти віспи. За допомогою коротко остриженої волосяної щіточки або скляної із шорсткою поверхнею палички втирають в оголені пір'яні фолікули зовнішньої поверхні стегна розведену вакцину.
При внутрішньом’язовому методі щеплень вакцину вводять безпосередньо в товщу м'язів у ділянці внутрішньої поверхні стегна, сідничних чи шийних м'язів, а птиці – в ділянці грудних м'язів або стегна.
Внутрішньовенні ін’єкції рогатій худобі та коням роблять у яремну вену на межі верхньої й середньої третини шиї. Після вистригання шерсті та обробки місця ін’єкції тварині злегка піднімають голову, і великим пальцем лівої руки трохи нижче місця ін’єкції затискують яремну вену (зручніше з лівого боку), злегка натягуючи пальцем шкіру в напрямі до основи шиї. У праву руку беруть ін’єкційну голку, і легким поштовхом проколюють шкіру та стінку вени, спрямовуючи голку проти течії крові. Щоб переконатися, що ін’єкційна голка дійсно потрапила у вену, шприц з вмістом, призначеним для внутрішньовенного введення, трохи опускають вниз і дивляться в скляне віконце гумової трубки, яка з’єднує шприц із голкою. Поява в ньому крові свідчить, що голка знаходиться у вені. Після цього звільняють вену, забравши палець із яремного жолоба. Фіксують голку, а шприц повільно піднімають угору, і за рахунок різниці тиску вливають вміст шприца у вену. У цьому разі слідкують за тим, щоб голка постійно знаходилась у вені та, аби пухирці повітря, при закінченні введення – не потрапили у вену, що в деяких випадках може призвести до повітряної емболії. По закінченні введення препарату, голку виймають із вени, а шкіру в місці ін’єкції обробляють настойкою йоду.
При внутрішньовенному введенні розчинів, які при попаданні в підшкірну клітковину викликають подразнення й некроз, після введення препарату необхідно опустити шприц донизу, затиснути вену великим пальцем лівої руки трохи нижче місця ін’єкції, струменем крові промити голку і лише після цього вийняти її. Шкіру в місці уколу потрібно обробити настойкою йоду.
Внутрішньоперитонеальним методом користуються порівняно рідко, переважно при введенні великій рогатій худобі гіперімунної сироватки при захворюванні на сибірку. З цією метою в центрі ділянки "голодної ямки" із лівого боку вистригають шерсть, а шкіру обробляють настойкою йоду. Потім ін’єкційною голкою проколюють черевну стінку й обертанням голки навколо своєї осі перевіряють правильність введення її у черевну порожнину. Після цього через голку за допомогою шприца Жане чи лійки вводять лікувальну дозу гіперімунної сироватки.
Інтраназальним методом користуються при проведенні імунізації птиці, сприйнятливої до Нюкаслської хвороби. Вакцину за допомогою очної піпетки вводять у ніздрі птиці. При закапуванні вакцини в одну ніздрю, іншу закривають пальцем, чим досягається більш глибоке попадання вакцини в носову порожнину.
Аерогенним методом користуються для проведення масової імунізації тварин та птиці проти окремих інфекційних захворювань. Вакцини розпорошують за допомогою аерозольних генераторів у приміщеннях, де утримують тварин та птицю. При вдиханні ними розпорошених вакцин проходить їх імунізація.
Нанесення біологічних препаратів на кон’юнктиву застосовують при проведенні алергічної діагностики тварин та при імунізації птиці проти Нюкаслської хвороби. Біопрепарати наносять на кон’юнктиву за допомогою стерильної очної піпетки.
Методом втирання біологічних препаратів у слизову оболонку клоаки користуються при проведенні вакцинації курей проти інфекційного ларинготрахеїту сухою вірус-вакциною, виготовленою зі штаму ЦНДІПП. Розведену вакцину за допомогою рифленого скляного шпателя наносять і легко втирають 5-6-разовими рухами в слизову оболонку верхньої частини клоаки до появи інтенсивної гіперемії. Якщо під час вакцинації птиця випорожниться, то вакцину наносять і втирають вдруге.
Запобіжні щеплення тварин і птиці є дуже важливим засобом у загальному комплексі профілактичних заходів. Ефективність їх насамперед залежить від правильної імунізації й техніки проведення, а також належного утримання, догляду, годівлі та ветеринарного нагляду за щепленими тваринами.