Алергічна діагностика туберкульозу

Для алергічної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби, овець, кіз і коней застосовують бичачий туберкулін, для курей і водоплавної птиці — пташиний туберкулін, для свиней — бичачий і пташиний туберкулін одночасно.

Внутрішньошкірний метод туберкулінізації

Туберкулін вводять: великій рогатій худобі, буйволам, зебувидним, оленям (маралам) – в середній третині шиї (у цій ділянці не дозволяється вводити тваринам інші біологічні препарати та речовини);

• бугаям-плідникам туберкулін вводять у підхвостову складку;

• верблюдам – у шкіру черевної стінки в ділянці паху на рівні горизонтальної лінії сідничного горба;

• свиням – в ділянці зовнішньої поверхні вуха у двох сантиметрах від його основи (у шкіру одного вуха вводять ППД – туберкулін для ссавців, другого – ППД – туберкулін для птахів). Свиням у віці 2-3 міс. туберкулін краще вводити в шкіру поперекової ділянки, відступаючи в бік від хребта на 5-6 см (з одного боку, вводять туберкулін для ссавців, з другого – для птахів), використовуючи для цього лише безголковий ін’єктор;

• козам, вівцям, собакам, мавпам і хутровим звірам (крім норок) – у ділянці внутрішньої поверхні стегна або ліктьової складки;

• норкам – інтрапальпебрально у верхню повіку;

• кішкам – у ділянку внутрішньої поверхні вуха;

• курям – у борідку;

• індикам – у підщелепову сережку;

• гусям, качкам – у підщелепову складку;

• фазанам, павлінам, папугам, голубам, журавлям, чаплям, чорногузам, фламінго – в ділянку зовнішнього боку гомілки на 1-2 см вище гомілково-ступневого суглоба.

Перед введенням туберкуліну шерсть (волосся) на місці ін’єкції вистригають, шкіру обробляють 70°-м етиловим спиртом. Потім у товщу шкіри вводять туберкулін, використовуючи 1-2 мл шприц і тонку коротку голку або безголковий ін’єктор.

Туберкулінізації підлягають тварини з двомісячного віку.

• Корів (нетелів), буйволиць, верблюдиць досліджують на туберкульоз незалежно від періоду вагітності;

• кіз, овець, свиней, кобил, віслючок – через 1-2 міс. після родів.

Не дозволяється досліджувати туберкулінами тварин протягом трьох тижнів після вакцинації їх проти інфекційних захворювань.

Туберкулін застосовують при дослідженні на туберкульоз ссавців (крім мавп і норок) в об’ємі 0,2 мл; мавпам, норкам, птахам – 0,1 мл.

Вводити туберкулін у шкіру, яка має травматичні пошкодження, а також ущільнення або абсцеси, враження грибами, кліщами або гельмінтами, забороняється.

Облік і оцінку реакції на внутрішньошкірне введення туберкуліну проводять у великої рогатої худоби, буйволів, зебувидних, верблюдів і оленів через 72 години після введення препарату; у кіз, овець, свиней, собак, кішок, хутрових звірів – через 48 годин; у птахів – через 30-36 годин.

Реакція в місці введення туберкуліну у тварин проявляється у вигляді розлитого набрякання тістуватої або м’якої консистенції, яка не має, як правило, чітких меж із навколишньою тканиною. Утворення набряку супроводжується підвищенням місцевої температури, гіперемією й болючістю запаленої ділянки шкіри. У деяких тварин реакція проявляється у вигляді твердого, безболісного, різко обмеженого набрякання.

При обліку внутрішньошкірної реакції у кожної досліджуваної тварини пальпують місце введення туберкуліну, у норок порівнюють повіки лівого та правого ока.

Рис. 3. Позитивна реакція на внутрішньошкірне введення туберкуліну у курей.

При виявленні змін на місці введення туберкуліну у великої рогатої худоби, буйволів, зебувидних, верблюдів, оленів кутиметром вимірюють товщину складки шкіри в міліметрах і визначають величину її потовщення в порівнянні з товщиною складки незміненої шкіри близько місця введення туберкуліну.

Тварин вважають реагуючими на туберкулін:

• велику рогату худобу, буйволів, зебувидних, верблюдів, оленів – при потовщенні шкіряної складки на 3 мм;

• бугаїв–плідників – на 2 мм і більше (незалежно від характеру реакції);

• кіз, овець, свиней, собак, кішок, мавп, хутрових звірів, птахів – при утворенні набряку в місці введення туберкуліну;

• норок – при набряку повіки.