
- •Ветеринарні й ветеринарно-санітарні об'єкти. Робота з інфекційнохворими тваринами. Документація клінічної роботи
- •Ознайомлення з інфекційною клінікою та ізолятором. Інші ветеринарні й ветеринарно-санітарні об'єкти, їх призначення, обладнання й режим роботи
- •Організація клінічного обстеження інфекційнохворих тварин
- •Обстеження інфекційнохворих тварин
- •Правила роботи з тваринами
- •Методи фіксації тварин і профілактика травматизму
- •Робота з інфекційнохворими тваринами. Особиста профілактика та техніка безпеки
- •Інструктаж з охорони праці
- •Особливості лікування інфекційнохворих тварин
- •Документація клінічної роботи
- •Форма журналу реєстрації хворих тварин
- •Роль лабораторно-діагностичних досліджень при інфекційних хворобах тварин. Техніка взяття проб крові для лабораторно-діагностичних досліджень
- •Особливості та методи діагностики інфекційних хвороб у тварин і птахів
- •Техніка взяття проб крові
- •Правила відбирання та пересилання біологічного та патологічного матеріалу для лабораторних досліджень
- •Організація й техніка проведення алергічних досліджень
- •Алергічна діагностика сапу
- •Алергічна діагностика туберкульозу
- •Внутрішньошкірний метод туберкулінізації
- •Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба)
- •Алергічна діагностика бруцельозу
- •Прилади та інструменти для алергічної діагностики
- •Акт проведення комплексної туберкулінізації великої рогатої худоби
- •Організація й техніка проведення щеплень
- •Види щеплень
- •Організація проведення щеплень
- •Шприци, прилади та інструменти для щеплень
- •Техніка проведення щеплень
- •Утримання, догляд, годівля і ветеринарний нагляд за щепленими тваринами
- •Акт проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи
- •Епізоотологічне обстеження господарства та методика складання акта
- •Загальна частина Загальна характеристика господарства (пункту)
- •Характеристика ветеринарно-санітарного стану господарства
- •Спеціальна частина Характеристика епізоотичного стану
- •Характеристика протиепізоотичних заходів
- •Висновки й пропозиції
- •Методика складання акта епізоотологічного обстеження господарства
- •Акт епізоотологічного обстеження господарства
- •Специфічна профілактика
- •Класифікація біопрепаратів
- •Профілактичні препарати вакцини
- •Типи вакцин
- •Вимоги до вакцини:
- •Живі атенуйовані вакцини
- •Недоліки живих вакцин
- •Контроль живих вакцин
- •Живі (неослаблені) вакцини
- •Інактивовані вакцини
- •Ад'юванти
- •Анатоксини
- •Вимоги до анатоксинів:
- •Хімічні вакцини
- •Генно-інженерні вакцини
- •Лікувальні препарати сироватки лікувально-профілактичні
- •Основні вимоги до імунних сироваток:
- •Вимоги до тварин – продуцентів сироваток:
- •Протиящурний імунолактон
- •Імуноглобуліни
- •Способи одержання імуноглобуліну:
- •Бактеріофаги
- •Інтерферон
- •Недоліки інтерферону:
- •Рекомендовані дози інтерферону:
- •Бактеріальні препарати
- •Стимулюючі препарати біостимулятори
- •Діагностичні препарати
- •Сироватки
- •Антигени
- •Алергени
- •Використання біопрепаратів
- •Оцінка й вибракування біопрепаратів
- •Вибраковують біопрепарати
- •Зберігання й транспортування біопрепаратів
- •Організація й проведення обробок тварин біопрепаратами
- •Способи введення біопрепаратів
- •Місця ін'єкцій біопрепаратів
- •Дезінфекція дезінфекція і її роль у системі протиепізоотичних заходів. Види й об'єкти дезінфекції. Методи й засоби дезінфекції.
- •Види дезінфекції
- •Об'єкти довкілля, які найчастіше підлягають дезінфекції
- •Порядок проведення дезінфекції
- •Методи й засоби дезінфекції
- •Фізичний метод дезінфекції
- •Хімічний метод дезінфекції. Дезінфектанти із груп кислот, лугів, фенолів, солей важких металів
- •Основні вимоги до дезінфекційних речовин
- •Основні класи дезречовин
- •Кислоти
- •Окислювачі і хлормісткі дезінфектанти. Визначення вмісту хлору у хлорному вапні та його розчинах
- •Окислювачі
- •Хлормісткі окислювачі
- •Хлорпохідні ціанурових кислот
- •Йодмісткі окислювачі, або йодофори
- •Інші галогенофори
- •Дезінфектанти - органічні сполуки
- •Формалін. Визначення вмісту формальдегіду у формаліні. Дезінфектанти з миючим ефектом. Біологічний метод дезінфекції
- •Альдегідмісткі органічні сполуки
- •Деякі препарати у комбінації з формальдегідом та детергентом
- •Детергенти
- •Солі важких металів
- •Дезінфектанти з миючим ефектом
- •Біологічний метод дезінфекції
- •Техніка приготування розчинів основних дезінфектантів. Особливості дезінфекції різних об'єктів. Контроль якості дезінфекції. Апарати й машини для проведення дезінфекції, демонстрація їх роботи
- •Розрахунок потреби дезінфекційних засобів для проведення дезінфекції
- •Освітлений розчин хлорного вапна
- •Розчин формальдегіду
- •Дезінфекція приміщень у присутності тварин і птахів
- •Аерозольна дезінфекція
- •Дезінфекція окремих об’єктів Дезінфекція ґрунту
- •Дезінфекція колодязів
- •Дезінфекція спецодягу, взуття та предметів догляду за тваринами
- •Знезараження гною
- •Дезінфекція гноївки
- •Контроль за якістю дезінфекції
- •Дезінсекція
- •Фізичний метод дезінсекції
- •Хімічний метод дезінсекції
- •Біологічний метод дезінсекції
- •Боротьба з мухами, кліщами та ґедзями
- •Дезакаризація
- •Дератизація
- •Поширення гризунів та їх біологічні особливості
- •Санітарна загроза гризунів
- •Сучасні методи боротьби з мишоподібними гризунами
- •Механічний метод
- •Хімічний метод
- •Газова дератизація
- •Організація та проведення дератизації
- •Особливості дератизації окремих об'єктів
- •Визначення ступеня заселення гризунами приміщень та розрахунки потреби в дератизаційних речовинах
- •Методика складання актів при проведенні протиепізоотичних заходів
- •Акт проведення запобіжних щеплень свиней проти бешихи
- •Методика складання проектів рішень (розпоряджень) органів місцевої влади з питань боротьби з інфекційними хворобами тварин і птахів
- •Рішення № _______
- •Рішення № _______
- •Методика складання планів протиепізоотичних заходів
- •Обґрунтування планів протиепізоотичних заходів
- •Методичні вказівки щодо складання плану
- •Діагностичні дослідження
- •Профілактичні щеплення
- •Лікувально-профілактичні обробки
- •План протиепізоотичних заходів по агрофірмі «Колос» Васильківського району Київської області на 2001 рік
- •Порядок ведення епізоотичних журналів та методика складання епізоотичних карт
- •Порядок ведення епізоотичних журналів
- •На парних сторінках розвороту журналу:
- •На непарних сторінках розвороту журналу:
- •На парних сторінках згаданого журналу записують:
- •На непарних сторінках журналу записують:
- •Методика складання епізоотичних карт
- •Умовні знаки хвороб тварин
- •Список літератури
Алергічна діагностика туберкульозу
Для алергічної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби, овець, кіз і коней застосовують бичачий туберкулін, для курей і водоплавної птиці — пташиний туберкулін, для свиней — бичачий і пташиний туберкулін одночасно.
Внутрішньошкірний метод туберкулінізації
Туберкулін вводять: великій рогатій худобі, буйволам, зебувидним, оленям (маралам) – в середній третині шиї (у цій ділянці не дозволяється вводити тваринам інші біологічні препарати та речовини);
бугаям-плідникам туберкулін вводять у підхвостову складку;
верблюдам – у шкіру черевної стінки в ділянці паху на рівні горизонтальної лінії сідничного горба;
свиням – в ділянці зовнішньої поверхні вуха у двох сантиметрах від його основи (у шкіру одного вуха вводять ППД – туберкулін для ссавців, другого – ППД – туберкулін для птахів). Свиням у віці 2-3 міс. туберкулін краще вводити в шкіру поперекової ділянки, відступаючи в бік від хребта на 5-6 см (з одного боку, вводять туберкулін для ссавців, з другого – для птахів), використовуючи для цього лише безголковий ін’єктор;
козам, вівцям, собакам, мавпам і хутровим звірам (крім норок) – у ділянці внутрішньої поверхні стегна або ліктьової складки;
норкам – інтрапальпебрально у верхню повіку;
кішкам – у ділянку внутрішньої поверхні вуха;
курям – у борідку;
індикам – у підщелепову сережку;
гусям, качкам – у підщелепову складку;
фазанам, павлінам, папугам, голубам, журавлям, чаплям, чорногузам, фламінго – в ділянку зовнішнього боку гомілки на 1-2 см вище гомілково-ступневого суглоба.
Перед введенням туберкуліну шерсть (волосся) на місці ін’єкції вистригають, шкіру обробляють 70°-м етиловим спиртом. Потім у товщу шкіри вводять туберкулін, використовуючи 1-2 мл шприц і тонку коротку голку або безголковий ін’єктор.
Туберкулінізації підлягають тварини з двомісячного віку.
Корів (нетелів), буйволиць, верблюдиць досліджують на туберкульоз незалежно від періоду вагітності;
кіз, овець, свиней, кобил, віслючок – через 1-2 міс. після родів.
Не дозволяється досліджувати туберкулінами тварин протягом трьох тижнів після вакцинації їх проти інфекційних захворювань.
Туберкулін застосовують при дослідженні на туберкульоз ссавців (крім мавп і норок) в об’ємі 0,2 мл; мавпам, норкам, птахам – 0,1 мл.
Вводити туберкулін у шкіру, яка має травматичні пошкодження, а також ущільнення або абсцеси, враження грибами, кліщами або гельмінтами, забороняється.
Облік і оцінку реакції на внутрішньошкірне введення туберкуліну проводять у великої рогатої худоби, буйволів, зебувидних, верблюдів і оленів через 72 години після введення препарату; у кіз, овець, свиней, собак, кішок, хутрових звірів – через 48 годин; у птахів – через 30-36 годин.
Реакція в місці введення туберкуліну у тварин проявляється у вигляді розлитого набрякання тістуватої або м’якої консистенції, яка не має, як правило, чітких меж із навколишньою тканиною. Утворення набряку супроводжується підвищенням місцевої температури, гіперемією й болючістю запаленої ділянки шкіри. У деяких тварин реакція проявляється у вигляді твердого, безболісного, різко обмеженого набрякання.
При обліку внутрішньошкірної реакції у кожної досліджуваної тварини пальпують місце введення туберкуліну, у норок порівнюють повіки лівого та правого ока.
Рис.
3. Позитивна реакція на внутрішньошкірне
введення туберкуліну у
курей.
Тварин вважають реагуючими на туберкулін:
велику рогату худобу, буйволів, зебувидних, верблюдів, оленів – при потовщенні шкіряної складки на 3 мм;
бугаїв–плідників – на 2 мм і більше (незалежно від характеру реакції);
кіз, овець, свиней, собак, кішок, мавп, хутрових звірів, птахів – при утворенні набряку в місці введення туберкуліну;
норок – при набряку повіки.